Є у мене таке, я двокрапка ставлю рідко, не люблю я його. Та й в школі нам викладали на цю тему обтічно: хочете - ставте тире, хочете - двокрапка. Ніби як не помилка. Так само на цю тему знайшла тут статтю:
Наприклад, останнім часом все частіше вживається тире (на місці двокрапки) між частинами безсполучникового складного речення при позначенні пояснення, причини в другій частині, при узагальнюючих словах перед перерахуванням однорідних членів і т.д. Під розлогою кроною не буває порожньо - відпочивають подорожні, чабани, благо цілющий джерело поруч (газ.) ;. Варта гра свічок варто - адже таке спілкування має стати прообразом майбутніх молодіжних будинків інженера і будинків вченого (газ.); Сюди прибули тисячі механізаторів - з Росії, з України, з Прибалтики (газ.).
Відповідно, питання: чи коректно ставити тире замість двокрапки, як описано вище, адже це "тенденція"?
В іншому джерелі вже досить чітко прописано, що можна:
- Варіативні двокрапка і тире в безсполучникових складних реченнях з причинно-наслідковими відносинами; пор. Останні дні прапорці на карті не рухалися: положення залишалося без змін (Сим.). - А заглиблюватися ми не могли - земля промерзла (Гран.).
Пор. також: Здається, Примор'я і без того є чим подивуватися світ (: -) одні тигри та женьшень чого варті; Ці слова при ньому не вимовляєте (: -) може образитися; З таким напарником можна хоч на Марс летіти (: -) надійний товариш.
Якщо не подобається двокрапка - замінюйте його на тире в перерахованих випадках. Правда, дивлячись що Ви пишете. Якщо це іспит або контрольна робота, краще дотримуватися вже узаконені норми, якщо ж творчу роботу не для перевірки на грамотність, будь ласка, ніхто не забороняє, це сучасна тенденція.
відповідь дан 23 Листопада '13 о 20:22
Двокрапка в БСП застосовується для вираження: з'ясувальних, пояснювальних і слідчо-причинних відносин. А) Я знав: удар долі мене не обійде. Обертаюся: Грушницкий! Б) У будинку мало-помалу порушувалася тиша: десь скрипнули двері, почулися чиїсь кроки. Одне в ньому недобре: вже дуже був ласий на гроші. В) Я не міг заснути: переді мною в темряві все крутився хлопчик з білими очима. Постановка двокрапки відповідає пояснювальній інтонації: зниження тону перед значно збільшеною (попереджає про поясненні) паузою.
Для сучасної мови характерна заміна двокрапки на тире у всіх його значеннях. Можливо, це пов'язано з динамічністю нашої мови, відсутністю в ній ґрунтовних і неспішних описів. Однак заміна повинна бути обґрунтованою, так як при цьому змінюється інтонація пропозиції і з'являються нові відтінки значень.
ВІДПОВІДЬ 2. Проведемо експеримент. Візьмемо пропозицію: "Обертаюся: Грушницкий!» Відповідно до сучасної тенденції замінюємо двокрапка на тире. "Обертаюся - Грушницкий!" І що отримуємо? В першому варіанті герой обертається не поспішаючи, з гідністю - тому пауза в тексті, тому двокрапка. У другому випадку ми , скоріше, описуємо драматичну ситуацію, як ніби він не варто, розглядаючи відпочиваючих, а дуже схвильований, дуже кудись поспішає, тікає від кого-то.
А тепер спробуйте кому-небудь пояснити, що пунктуація може виражати динаміку простору. Навряд чи ви зустрінете навіть віддалене розуміння, і тому повинні будете послужливо ритися в правилах в пошуках того, чого там немає.
Добре було Лермонтову писати свої романи! Всі знаки пунктуації йому підказував його художній смак і почуття форми, яка здатна виражати найрізноманітніші відтінки думки. У нас йому довелося б заручатися підтримкою Розенталя і Валгина. Мені здається, і нам бажано було б мати більше сміливості і самостійності, щоб захищати свою думку, а заодно і всю російську словесність від канцелярщини. Інакше кажучи, «не треба прогинатися» під когось, нехай краще вони «прогнутися під нас».
ВІДПОВІДЬ ЗАКЛЮЧНИЙ. Я, дійсно, не зрозуміла масштабу Вашого питання, а то б і відповідати не стала. У вашій ситуації без посилань, звичайно, не обійтися. Тільки ось фраза "Питання полягало не в тому, чому я це роблю, а в тому, чи можна це взагалі зробити теоретично" мені не здається справедливою. Ні про яку теорії в нашій орфографії і мови поки немає. Є тільки спостереження, які ми називаємо орфографічними правилами, але теоретично ми їх не пояснюємо. Чи не виросли ще з описового періоду нашої науки. Але Вас, а також багатьох інших, це мало, на жаль, хвилює.
відповідь дан 23 Листопада '13 о 19:07
Ви знову не про те говорите. Питання полягало не в тому, чому я це роблю, а в тому, чи можна це взагалі зробити теоретично. Адже якщо я захочу замінити букву "о" на "а" в слові "кіт", як би я не хотіла, це все одно буде помилкою, навіть якщо я скажу, що це дає слову велике емоційне забарвлення. Тому питання полягало в тому, чи припустимо взагалі (тому і посилання). Конкретно - до мене звернулася людина, заявляючи, що цього робити не можна взагалі, що це помилка. Я так не вважаю, мене в школі по-іншому вчили, тому я зібрала посилання і звернулася за порадою. - Маленька М 26 Листопада '13 о 8:36