Чи можливий стійкий розвиток на основі «екологічної стійкості»?
Промисловість з знаряддя людини перетворюється в штучне «знаряддя» природи, яке в сфері матеріального виробництва підвищує продуктивні можливості тепер вже не людей, а природних виробляють екосистем. Природа, технологічно оснащена людиною, починає сама виділяти нам всі необхідні форми речовини і енергії в потрібних людям обсягах, як вона і зараз їх іноді виділяє, але у вигляді рідкісних і мізерних природних «дарів» (поновлюваних ресурсів). У гуманоіндустріі виробництво втрачає технічну оболонку, функціонально і формально зливається з природним середовищем і перетворюється в матеріальну базу тієї самої «ноосферної» гармонії, про яку свого часу мріяв академік В. І. Вернадський. Екологічний розвиток, через зміну форми і спрямованості виробничого процесу, є єдино вірне рішення проблеми подальшого історичного прогресу творчих можливостей цивілізації. Це - екологічно чисте майбутнє технології! В рамках такого рішення досяжна повна безвідходність продуктивних техноекоціклов (природа не знає відходів), їх безпеку (завдяки повній безлюдності) і реальна невичерпність, яка забезпечується орієнтацією всієї розкріпаченої мощі природних процесів самовідтворення, самовідновлення і самоумноженія матерії на задоволення розумних потреб людини. Люди остаточно виключають себе їх сфери матеріального виробництва як «спеціальним чином видресирувати фізичну силу». За Homo Sapiens (Людиною Розумним) залишаються лише творчі функції управління екологічним розвитком продуктивних сил, через механізми власного випереджального олюднювати саморозвитку. У сучасній витратною індустрії сили природи експлуатуються з обмеженою метою посилення окремих трудових навичок і здібностей людини, - тобто вони використовуються тільки в якості зовнішніх виконавчих придатків до його рук і голові. З цієї причини їх доводиться попередньо виокремлювати з органічно узгодженої системи процесів природи, розділяти на «чинники» виробництва і штучно ізолювати в вузькоспеціалізованих технічних пристроях, жорстка конструкція яких не дозволяє використовувати величезний творчий потенціал процесів самоорганізації точно так же, як розділений найману працю, що перетворює людину в механічний придаток машини, сковує необмежену творчу силу його вільного творчого саморозвитку. 2 _____________ 2 Сучасна екологічна криза, по своїй суті, є кризою саморозвитку людини - провідною і визначальною продуктивної сили. Людина вже повністю вичерпав всі традиційні способи життєдіяльності, їх евристичний і розвивальний потенціал, і своїм застоєм в олюднювати саморозвитку стримує розвиток всіх інших продуктивних сил суспільства і природи. Відповідно, пряма еволюція існуючої організації і техніки роз'єднані людської праці в якісно нові синтезують технології олюднений людьми природи принципово НЕМОЖЛИВА! Для створення останніх необхідна попередня напрацювання суми підготовлених науково-організаційних рішень по способам множення продуктивних сил і можливостей природних самовідтворюючому процесів на матеріальній базі існуючого нині технічного, машинного способу виробництва. Поки ще є час, енергія природничо-історичного саморозпаду активних елементів цього згасаючого, вичерпного самого себе способу виробництва повинна бути використана для створення якісно нового покоління продуктивних сил загальнолюдського (людяного) способу виробництва. Обмежене ставлення людей до природи цілком обумовлено їх обмеженим ставленням один до одного. Тому очевидно, що з вищевказаної глобальної інтелектуальної роботою екологічного самопорятунку цивілізації може впоратися тільки нова наука громадського продуктивного однодумності, що самоорганізується на базі якісно нових відносин загальнолюдської інтелектуальної власності. Ця наука здатна опанувати методологією свідомого виробництва олюднювати форм спілкування, піднятися на вищі рівні організації загального наукової праці і своїм власним випереджаючим саморозвитком забезпечити планомірне, кероване екологічний розвиток всіх інших сфер життєдіяльності людей, дозволивши згубні протиріччя нинішнього суспільства з природою засобами безперервного науково-технологічного прогресу . Мова йде про некласичної науці громадського передбачення, орієнтованої на подолання тієї небезпечної невизначеності майбутнього, яка найбільш яскраво виражена в концепції «екологічної стійкості», породженої класичної наукової евристикою несвідомих експериментальних «проб і помилок». Доробок фундаментальних знань, який вже напрацьований громадським науковим рухом екологічного розвитку, дозволяє виділити наступні пріоритетні напрямки подальших досліджень:
1. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЯДЕРНОГО ЕНЕРГО- І МАССОВЗАІМОДЕЙСТВІЯ, - виробництво необхідних форм енергії і речовини в сумісних з людським життям умовах протікання керованих ядерних реакцій синтезу-розпаду на всіх структурних рівнях організації матерії; синтетична утилізація радіоактивних відходів традиційних технологій ядерного розпаду елементів і термоядерного синтезу.
2. управління гравітацією (забезпечення космічної форми існування людства), - виробництво нового способу фізичного руху в космічному просторі спрямованим видозміною форми зв'язку заряджених елементарних частинок речовини і антиречовини засобами фізики управління слабкими взаємодіями в умовах надпровідності.
3. УПРАВЛІННЯ самоорганізації РОЗПІЗНАВАННЯ ОБ'ЄКТІВ І ОБРАЗІВ, - створення нового покоління непрограмований (саморазвивающихся) систем управління процесами природи на основі функціонального розпізнавання.
4. УПРАВЛІННЯ біохімії РОСЛИННИХ ФОРМ ЖИТТЯ, - збільшення виробництва продуктів харчування за рахунок підвищення продуктивних можливостей фотосинтезу протон-радикальної активізацією процесів синтетичної дисоціації аніон-радикалів вуглекислоти у внутрішньоклітинних розчинах, на що активують центрах хлорофілу-Mg28.
5. УПРАВЛІННЯ ЖИТТЯМ, - необмежене продовження (в безсмертя) людського життя поширенням спрямованої хвилі олюднений вищої нервової діяльності на несвідомо функціонуючі системи і елементи життєзабезпечення людського організму; подолання видового бар'єру біологічного старіння людини системною зміною внутрішньоклітинних форм зв'язку нуклеїнових кислот генома з сполученої сукупністю білкових тіл гістонові і негістонових природи, що забезпечує безперервне і всебічний розвиток клітин в вільно розвивається асоціації людського організму.
6. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ракового переродження ЖИТТЯ, - попередження і лікування онкологічних захворювань способом трансформації азотистих псевдопідстав злоякісної пухлини в азотисті основи нормальної тканини спрямованим гидрированием і гідроксилюванням в умовах компліментарної реплікації нуклеїнових кислот, з використанням можливостей біохімічних механізмів доброякісної регенерації ДНК цитоплазмой яйцеклітин.
7. УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ ШТУЧНИХ «ЗНАРЯДЬ» ПРИРОДИ В ПРИРОДНИХ які виробляють екосистеми, в тому числі: - опріснення морської води, - підвищення продуктивності процесу природної дистиляції води за допомогою електромагнітного зняття аномальних фізико-хімічних обмежень, що накладаються на нього водневими зв'язками молекули води; - ...
8. УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТЕХНОЛОГІЙ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА, - розширення і гуманізація евристичних можливостей людського розуму методом випереджаючого свідомого виробництва олюднювати форм спілкування (розвиток науки, як загальнолюдського надбання, на основі розвитку наукового методу); розвиток суспільного виробництва засобами громадського наукового передбачення.
Дослідницька програма екологічного розвитку продуктивних сил людини і природи, в нинішніх умовах панування відносин загального тваринного взаємовідчуження, може здійснюватися тільки на засадах добровільної громадської наукової ініціативи. Вона потребує підтримки і безкорисливому сприяння людей, ясно розуміють необхідність людського єднання і згоди в цілях виживання всіх і кожного. Тому процес екологічного розвитку повністю узгоджується з основним організаційним принципом сталого розвитку - залученням всього суспільства в процес його досягнення. Публічна декларація даного життєствердного принципу дозволяє сподіватися, що всебічну громадську підтримку знайде не тільки обмежена концепція «екологічної стійкості», а й молода наука керованого екологічного розвитку, яка тільки й здатна зняти з соціуму задушливу петлю сучасної екологічної кризи і на століття забезпечити його сталий розвиток.