Централізація - концентрація прав прийняття рішень, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва.
Децентралізація - делегування (передача) відповідальності за ряд ключових рішень на нижчі рівні управління організацією.
На вибір між централізацією і децентралізацією впливають
─ капіталомісткість прийнятих рішень;
─ наявність відповідних кадрів;
─ використання техніки контролю;
─ зміна зовнішнього середовища.
До переваг централізації належать: хороша координація діяльності виконавців; можливість здійснення прямого контролю виконавців; дисципліна і відповідальність виконавців; висока якість прийнятих рішень керівником за рахунок концентрації досвіду.
Недоліки централізації проявляються все яскравіше в міру збільшення розмірів підприємства: низька ініціативність виконавців, що призводить до зниження оперативності і гнучкості підприємства; неповна віддача функціонального професіоналізму виконавців; перевантаження керівництва; зміцнення консерватизму на підприємстві.
До переваг децентралізації відносяться: самостійність, ініціативність, що веде до оперативного реагування на "позаштатні" ситуації; природне висунення лідера; організація орієнтована на цілі і результати, а не на виконання функцій.
Недоліки децентралізації проявляються в міру об'єктивного збільшення ступеня децентралізації: складність визначення мети на тлі динаміки інтересів; підвищення ймовірності появи конфліктів; необхідність неформального управління; при низькому рівні відповідальності відбувається відхід від проблем і відповідальності; складність здійснення координації та контролю виконавців.