Бригадна форма організації праці і її різновиди
Однією з найпоширеніших форм організації праці є бригадна з її різновидами. Історія розвитку цієї форми організації праці в нашій країні досить цікава і повчальна.
Справа в тому, що колективні (спільні) форми організації праці існували, якщо можна так сказати, з незапам'ятних часів. Необхідність об'єднання людей в групи зумовлювалася технологічними особливостями виконання деяких видів праці. Так, якщо важкий вантаж було неможливо вручну підняти одній людині, за його перенесення бралася група працівників; якщо складний агрегат вимагав для свого управління злагодженої роботи групи операторів, то їх об'єднували в бригаду; якщо для монтажу будівельного об'єкта було неможливо або недоцільно розписувати роботу кожного окремого робочого, то створювали монтажну бригаду, яка на місці вирішувала, кому і що робити.
Таким чином, на виробництві і в інших видах діяльності існували і продовжують існувати деякі технологічні особливості, які зумовлюють необхідність колективних (спільних) форм організації праці. Основними технологічними умовами є наступні:
| Виконання складного завдання, кожна частина якого не може бути точно розподілена між окремими працівниками (наприклад, роботи по ремонту, монтажу і налагодження складних машин);
| Обсяг і фронт однорідних робіт такий, що виробниче завдання не може бути виконане у встановлений термін од ним працівником;
| Необхідність забезпечення спільної відповідальності за досягнення високих виробничих результатів;
| Необхідність спільної роботи виконавців, що мають різну професію, і ін.
Якщо взяти промисловість, то там в середньому до 30% робітників працювали при колективній формі організації та оплати праці, так як індивідуальна форма організації для них була просто неможлива. Однак інші робочі могли працювати і працювали при індивідуальній організації праці, яка і переважала.
Рис.1. Основні види виробничих бригад
Залежно від рівня спеціалізації бригади можуть бути спеціалізованими і комплексними
Спеціалізованими називають такі бригади, які об'єднують працівників однієї професії (спеціальності), одного або різних рівнів кваліфікації. Такі бригади найбільш ефективні при наявності великих обсягів технологічно однорідних робіт, що забезпечують повне завантаження кожного члена бригади.
Комплексні бригади об'єднують працівників різних професій (спеціальностей) одного або різних рівнів кваліфікації.
За ступенем розподілу праці комплексні бригади можуть бути трьох різновидів:
а) з повним поділом праці, коли кожен працівник виконує обов'язки строго у відповідності зі своєю професією (спеціальністю) та рівнем кваліфікації;
б) із частковим взаємозамінністю, коли працівники опановують двома або більшою кількістю професій і виконують крім основної роботи суміжні роботи за іншими професіями;
в) з повною взаємозамінністю, при якій в бригаду об'єднуються працівники широкого виробничого профілю, які володіють різними професіями та що можуть виконувати роботу в бригаді на будь-якому робочому місці.
Залежно від тривалості виробничого циклу бригади можуть бути змінними і наскрізними. Під виробничим циклом розуміють час, необхідний на виготовлення виробу, або на виконання певної закінченої роботи відповідно до діючих на підприємстві норм праці.
Змінні бригади формуються тоді, коли тривалість виробничого циклу на виготовлення виробу (виконання закінченої роботи) дорівнює або кратна тривалості робочої зміни. У таких бригадах протягом зміни можна повністю завершити випуск одного або декількох виробів (виконати певну кількість заданих робіт).
Наскрізні бригади формуються тоді, коли при багатозмінному режимі роботи підприємства тривалість виробничого циклу більше тривалості робочої зміни. Робота, розпочата в од ної зміні, триває працівниками другої та наступних змін. У цьому випадку доцільно працівників різних змін, що виконують спільне завдання, об'єднувати в одну бригаду, яка називається наскрізною.
Залежно від способу планування роботи бригаді може бути встановлений план у вигляді єдиного наряду (завдання) із зазначенням загального обсягу і асортименту продукції (робіт) або ж, по-старому, план роботи бригади представляє суму індивідуальних планів робіт для кожного члена бригади.
Планування за єдиним поряд - це метод планування, який відрізняє так звані бригади нового типу від колишніх традиційних бригад з індивідуалізованими для кожного працівника планами.
За способом нарахування заробітної плати бригади поділяються на такі, які використовують тільки тарифну систему для розрахунків заробітку членам бригади, і на бригади, які застосовують бестарифную систему оплати праці або ж використовують на додаток до тарифній системі різні коефіцієнти (КТУ - коефіцієнт трудової участі, КТВ - - коефіцієнт трудового вкладу, ККТ - коефіцієнт якості праці та ін.), які використовуються при розподілі бригадного заробітку між членами бригади для більш повного врахування вкладу кожного працівника в загальні езультатом праці.
За способами обліку витрат на виконання роботи бригади мо гут бути госпрозрахунковими, з елементами госпрозрахунку і без госпрозрахунку.
Госпрозрахунковими називають такі бригади, які ведуть облік витрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів, енергії, праці при виконанні планових завдань. Госпрозрахунок підприємств як «метод соціалістичного господарювання, заснований на зіставленні результатів праці з витратами на їх досягнення» залишився в минулому і зжив себе разом з командною економікою. Але стосовно бригадам цей термін, на нашу думку, зберіг своє значення.
Для встановлення госпрозрахункових відносин в бригадах необхідно вирішити, принаймні, три завдання:
- встановити норми витрат сировини, матеріалів, енергії, інструментів, праці та інших елементів виробництва на одиницю продукції, що випускається (робіт);
- налагодити облік фактичних витрат за всіма зазначеними елементами виробництва;
- організувати стимулювання працівників за дотримання норм витрат сировини, матеріалів і т.д. особливо стимулювання за їх економію.
Залежно від особливостей управління бригадою вони можуть бути з повним самоврядуванням, з частковим самоврядуванням і без самоврядування, тобто з централізованим управлінням.
Бригада з повним самоврядуванням самостійно вирішує всі виробничі питання, пов'язані з виконанням планового завдання. Така бригада повинна бути наділена реальними повноваженнями для здійснення внутрібригадної керівництва. У положенні про бригаді повинні бути вказані питання, які брига да вирішує самостійно без узгодження з вищим керівником.
Іноді в положенні про бригаду, яка вважається самокерованої, пишуть, що бригада бере участь у вирішенні таких-то питань. Такі записи нічого спільного з самоврядуванням не мають. Самоврядна бригада повинна не брати участь, а вирішувати питання, тільки в цьому випадку самоврядування буде реальним.
Бригадою керує бригадир, але вищим органом управління в самокерованої бригаді є загальні збори бригади або, якщо бригада численна, збори представників бригади - рада бригади (можуть бути і інші назви цього спільного органу). Останнє слово має бути за ними.
У бригаді з частковим самоврядуванням частина питань виробничої діяльності вирішує бригада самостійно, але інша частина питань віднесена до компетенції вищого керівника. Все це повинно бути відображено в положенні про бригаду.
Залежно від правового статусу бригади можуть бути підрядними, орендними, а також не мають підрядних або орендних відносин. Підрядні і орендні відносини встановлюються і регулюються на підставі Цивільного кодексу Російської Федерації (частина друга, гл. 34. Оренда; гл. 37. Підряд).
Орендної називається бригада, яка уклала з підприємством-орендодавцем договір оренди, за яким орендодавець зобов'язується надати їй за певну плату майно у тимчасове володіння і користування або у тимчасове користування. Продукція та доходи, отримані орендної бригадою в результаті використання орендованого майна відповідно до договору, є її власністю.
Залежно від чисельності працівників бригади можуть бути нечисленними, з середньою чисельністю і з великою чисельністю. Ці поняття досить умовні: для одного виробництва чисельність бригади в 10 людина може бути малої, для іншого - середньої і т.д.
Нечисленні бригади в 3-5 чоловік не володіють необхідною стабільністю, там досить одному-двом працівникам вийти з ладу, і робота бригади буде паралізована. Численні бригади в 50-70 чоловік трудноуправляеми. Для кожного конкретного виробництва існує своя оптимальна чисельність виробничих бригад. У машинобудуванні, наприклад, оптимальна чисельність бригад знаходиться в межах 10--25 чоловік. Але там можна зустріти наскрізні бригади і в кілька десятків людей, які поділяються на змінні ланки на чолі з ланковими.
Умови ефективності колективних форм організації праці
Основними умовами ефективності колективних форм організації праці наступні:
- по-друге, після обґрунтування доцільності та ефективності запровадження організаційного новшестванеобходімо його проектування - розробка організаційного проекту, в якому повинні бути опрацьовані всі питання, пов'язані з використанням нових форм організації праці.
У цій роботі на великому підприємстві потрібна участь фахівців різного профілю: економістів, технологів, конструкторів, механіків, соціологів, фахівців з гігієни та охорони праці, виробничої естетики, ергономіки і інших професій. На невеликих підприємствах роботу з проектування організації праці краще замовляти спеціалізованим фірмам, які мають досвід проведення таких робіт і відповідних фахівців.
- по-третє, в роботі щодо вдосконалення організації праці слід широко спиратися на участь персоналу підприємства, проводячи серед нього конкурси у вирішенні різних організаційно-технічних питань, всіляко матеріально і морально стимулюючи розвиток творчої ініціативи працівників.