Боротьба з агресією хрестоносців. Наступ на російські зем-ли було частиною розбійницької доктрини німецького лицарства «Drang nach Osten» (натиск на Схід). У XII в. воно почало захоплення принад-лежали слов'янам земель за Одером і в Балтійському Помор'ї. Од-ночасно вівся наступ на землі прибалтійських народів. Вторгнення хрестоносців на землі Прибалтики і північно-західну Русь було санкціоновано римським папою і німецьким Імперато-ром Фрідріхом II. У хрестовому поході взяли також участь гер-Манський, датські, норвезькі лицарі і воїнство з інших північ-них країн Європи.
Узбережжя від Вісли до східного берега Балтійського моря було заселено слов'янськими, балтійськими (литовські і латиські) та фінно-угорськими (ести, карели і ін.) Племенами. В кінці XII-на-чале XIII в. у народів Прибалтики завершується процес розкладання первісно-общинного ладу і формування ранньокласового загально-ства і державності. Найбільш інтенсивно ці процеси проте-кали у литовських племен. Російські землі (новгородські та полоцькі) зробили суттєвий внесок у своїх західних сусідів, у кото-яких ще не було розвинутої власної державності і церков-них інститутів (народи Прибалтики були язичниками).
Лицарські ордена. Для завоювання земель естів і латишів з розбитих в Малій Азії загонів хрестоносців був створений 1202 р лицарський Орден мечоносців. Лицарі носили одяг із зображенням третьому меча і хреста. Вони вели загарбницьку політику під гаслом християнізації: «Хто не бажає хреститися, той повинен померти». Ще в 1201 лицарі висадилися в гирлі річки Західна Двіна (Даугава) і заснували на місці латиського поселення місто Ригу як опорного пункту для підпорядкування земель Прибалтики.
У 1219 р датські лицарі захопили частину узбережжя прибалти-ки, заснувавши на місці естонського поселення місто Ревель (Таллінн). У 1224 хрестоносці взяли Юр'єв (Тарту).
Для завоювання земель Литви (прусів) південноруських земель в 1226 р прибутку лицарі Тевтонського ордена, заснованого 1198 р в Сирії під час хрестових походів. Лицарі-члени ордена носи-ли білі плащі з чорним хрестом на лівому плечі. У 1234 р мечі-носци зазнали поразки від новгородсько-суздальських військ, а ще через два роки - від литовців і земгалів. Це змусило Хресто-носцев об'єднати свої сили. У 1237 р мечоносці об'єдналися з тевтонами, утворивши відділення Тевтонського ордена - Лівонський ор-ден, названий так по найменуванню території, заселеній племен-ньому лівів, яку захопили хрестоносці.
Невська битва. Наступ лицарів особливо посилилося в свя-зи з ослабленням Русі, яка стікала кров'ю в боротьбі з монгольськими завойовниками.
Князь Олександр Ярославович, якому було в той час 20 років, зі своєю дружиною стрімко кинувся до місця висадки. «Нас небагато, - звернувся він до своїх воїнів, - але не в силі Бог, а в правді». Приховано підійшовши до табору шведів, Олександр зі своїми дружинниками вдарив по ним, а невелике ополчення на чолі з новгородцем Мішею відрізало шведам шлях, по якому вони могли врятуватися втечею на свої кораблі.
Олександра Ярославовича за перемогу на Неві російський народ прозвав Невським. Здобувши перемогу, російські війська не дозволили шведам відрізати Новгород від моря і захопити узбережжі Неви і Фінської затоки. Крім цього був зруйнований план спільних дій шведських і німецьких лицарів: тепер, після перемоги, Новгород не міг бути оточений з двох сторін. Однак через страх перед тим, що після перемоги роль Олександра у веденні справ може зрости, новгородські бояри стали будувати князю всілякі підступи. Олександр Невський поїхав до батька, але вже через рік новгородські жителі знову запросили князя для продовження війни з Ливонським орденом, що підійшов до Пскова.
Льодове побоїще (битва на Чудському озері). Влітку того ж 1240 р Лівонський орден, а також датські і німецькі лицарі напали на Русь і захопили го-род Ізборськ. Незабаром через зраду посадника Твердилу і годину-ти бояр був узятий Псков (один тисяча двісті сорок один). Усобиці і чвари призвели до того, що Новгород не допоміг своїм сусідам. А боротьба між боярством і князем у самому Новгороді завершилася вигнанням Олександра Нев-ського з міста. У цих умовах окремі загони хрестоносців виявилися в 30 км від стін Новгорода. На вимогу віча Алек-сандр Невський повернувся в місто.
Разом зі своєю дружиною Олександр раптовим ударом освобо-дил Псков, Ізборськ та інші захоплені міста. Отримавши звістку, що на нього йдуть основні сипи Ордена, Олександр Невський пере-крив шлях лицарям, розмістивши свої війська на льоду Чудського озера. Російський князь показав себе як видатний полководець. Літописець писав про нього: «Перемагаючи скрізь, а не переможемо николи же». Олександр розмістив війська під прикриттям крутого берега на льоду озера, ис-джерел можна ворожої розвідки своїх сил і позбавивши проти-ника-свободи маневру. З огляду на побудову лицарів «свинею» (у вигляді трапеції з гострим клином попереду, який складала важки-ловооруженная кіннота), Олександр Невський розташував свої полки у вигляді трикутника, вістрям, впирається в берег. Перед битвами третьому частина російських воїнів мала спеціально гаками, щоб стягувати лицарів з коней.
Значення цієї перемоги полягає в тому, що була ослаблена воєн-ва міць Лівонського ордену. Відгуком на Льодове побоїще був зростання визвольної боротьби в Прибалтиці. Однак, спираючись на допомогу римсько-католицької церкви, лицарі в кінці XIII ст. захва-тили значну частину прибалтійських земель.
