На латині bis означає «два рази», «двічі» (а «в два рази», до речі - це буде duplo).
Криками «біс!» (Тобто «ще!») Колись слухачі концертів вимагали повторення зіграної або проспівали речі. Кажуть, Яшу Хейфеца на концерті в Ленінграді публіка просто стероризованої: до тих пір змушувала його повторювати на біс «Аве Марію» Шуберта, поки музикант не завив і відверто не попросився додому.
В сучасних умовах добрі музиканти завершують концерти бісами вже без явних вимог публіки: «за замовчуванням» вважається, що якщо закінчується основна програма і слухачі деякий час аплодують (а так воно і буває в переважній більшості випадків, оскільки взагалі не ляскаючі і похмуро залишають зал слухачі - в наші дні вже дуже велика екзотика), то тут відразу ж повинен бути зіграний біс.
Також «за замовчуванням» вважається, що цей біс повинен бути невеликого розміру і не сильно напружує мізки (не обов'язково повторювати вже зіграну п'єсу, можна зіграти щось інше). Зазвичай на біс подають, як на солодке, маленькі смачні штучки - п'єси-мініатюри. наприклад, того ж Хейфеца. Щоб публіка встигла тільки сказати «ах!» І пішла додому. (Тобто фуга Баха, зіграна на біс, буде абсолютно точно сприйнята як витончене знущання).
Тобто все тут тримається на якихось умовності, негласних правилах.
Наведемо приклад трохи з іншої області. Висоцький на своїх концертах-бесідах ніколи не викликали на біс. Він так і оголошував публіці: «я свій план вже виконав і перевиконав, до побачення і всього вам доброго». Біси він вважав обманом:
А я ж на біс ніколи не співаю. Знаєте, чому? Тому що це обман. Всі знають, скільки артисти заспівають, просто вони йдуть завчасно а потім з'являються, щоб ви сказали: «Який він милий, симпатичний, ми його просили - він залишився».
Я ніколи не недовиконуємо план, я завжди перевьполняю. Або-норму. Я все закінчив, все розповів вам. Тема моєї лекції невичерпна, про неї можна розмовляти дуже багато, і багато разів, і по-різному. Тому я ще, напевно, до вас приїду.
Спасибі вам велике!
(Так Висоцький закінчував свої концерти. На оплески ж йому, за його словами, «просто було шкода витрачати час»)
І ось чесне слово - відмінний підхід. Куди цікавіше традиційного класичного.