Одна з найважливіших цілей Макроек-ного розвитку країни - досягнення «повної занятос-ти». Під зайнятістю розуміється чисельність дорослого працездатного населення, що має роботу. Вона характеризує сте-пень використання робочої сили суспільства і ситуацію на ринку праці. Під робочою силою розуміється зайняте і непрацююче, але шукає робо-ту, працездатне населення.
Поняття «повна зайнятість» не означає 100% -ної занятос-ти робочої сили. Для нормального функціонування ринкові-ної економіки необхідний ринок праці, пропозиція праці. У кожен даний момент в країні має існувати визна-ленне кількість незайнятої робочої сили, тобто безробітних. Повна зайнятість передбачає підтримку частки незавантажених виробничих потужностей на рівні 10-20%.
Обсяг виробництва при повній зайнятості ресурсів називається потенційним ВВП.
Безробіття (U) являє собою циклічний явище, що виражається в перевищенні пропозиції праці над попитом на нього. Це макроекономічна проблема, що надає най-більш прямий і сильний вплив на кожну людину. Поті-ря роботи для більшості людей означає зниження життєвого-ного рівня, завдає серйозну психологічну травму, веде до втрати кваліфікації.
Згідно з визначенням Міжнародної організації праці (МОП) безробітним вважається людина, яка може працювати, хоче працювати, самостійно активно шукає роботу, але не може працевлаштуватися через відсутність робочих місць або недостатність-ної професійної підготовки. З цього короткого визна-лення слід, що поняття «непрацюючий» і «безробітний» - нетотожні. Особи похилого віку, інваліди не відносяться до безру-Ботним (вони не можуть працювати), також не вважаються безработ-ними ті, хто не хоче працювати (бродяги, жебраки).
Існують три основні типи безробіття: фрикційне, структур-ва і циклічна.
Фрикційне безробіття - це тимчасова, добровільне безробіття, яка виникає при зміні робочого місця (перехід з однієї роботи на іншу, зміну місця проживання і т.п.) або при зміні «етапів життєвого шляху» (пошук роботи після армії, вікон-чення навчального закладу), тобто це період, коли людина як би на-ходиться «між роботами», шукає роботу.
Структурна безробіття - вивільнення робочої сили під впливом структурних зрушень в економіці, що змінюють попит на окремі професії та спеціальності. Наприклад, зростання видобутку нафти і газу і відносне зниження видобутку вугілля ведуть до виник-новению безробіття в вугледобувних районах. Поява автомата для видування пляшок робить працю склодува непотрібним. Оскільки струк-турне зрушення відбуваються постійно, остільки завжди є оп-ределенном число людей, які шукають нову роботу.
Циклічна безробіття - вивільнення робочої сили, викликане загальним спадом виробництва, тобто тієї фазою еконо-мічного циклу, для якого характерно скорочення сукупність-ного попиту, виробництва і відповідне скорочення зайнятості, і зростання безробіття.
Очевидно, що в кожен даний момент в країні є певна фрикційна і структурна безробіття (якась частина працівників постійно знаходяться поза роботою). Ці види безробіття і утворюють так звану «природну» безробіття, існуючу завжди і в будь-якій країні. Вона характеризує стан ринку праці, при якому є приблизна рівність між числом вільних робочих місць і числом працівників, що шукають роботу. Наявність безработ-ці на природному рівні забезпечує безінф-ляціонному економічне зростання. Таким чином, проблема забезпе-чення повної зайнятості населення перетворюється в проблему під-тримання безробіття на природному рівні. Природний рівень безробіття коливається в межах 6,5-7,5% від загальної чисельності робочої сили.
Для вимірювання безробіття використовують два показники: дли-ність безробіття (час, протягом якого людина осту-ється без роботи) та рівень безробіття.
Рівень безробіття визначається як відношення чисельності безробітних до робочої сили (що працюють + безробітні). Якщо чисельність безробітних становить 1 млн осіб, а працюючих - 9 млн, то рівень безробіття дорівнює 10% (1. (1 + 9) * 100%).
Якщо є надлишкова безробіття (фактична більше ес-тественного), то це свідчить про неповне використання тру-дових ресурсів і призводить до недовиробництва (національний обсяг виробництва менше, ніж він міг би бути при повній заня-тости). Відповідно до закону Оукена: збільшення фактичної безраб-тіци на 1% в порівнянні з її природним рівнем веде до поті-рям 2,0-3,0% валового внутрішнього продукту (ВВП).
Наприклад, якщо природний рівень безробіття - 5%, фактичний - 10%, а вироблений обсяг ВВП дорівнює 1000 ден. од. то недовиробництво в країні становить 12,5 ден. од. [(0,1- 0,05) * 0,025 * 1000].
Існують не тільки економічні, а й неекономічні втрати від безробіття: втрата кваліфікації працівниками, зростання злочинності.
Інфляція: сутність, методи обчислення, причини і наслідки
Стабільні ціни - найважливіша умова успішного макро-економічного розвитку. Завдання підтримки цін на постійному рівні набуває в сучасних умовах особливого значення, так як практично всім країнам світу притаманний приріст об-ного рівня цін, або інфляція. Інфляція (від лат. Інфлатіо - здуття) - це переповнення каналів обігу грошовою масою понад потреби товарообігу, що викликає забезпе-цінний грошей і зростання загального рівня цін. Інфляція в сучас-сних умовах в тій чи іншій мірі властива всім стра-нам.
Рівень інфляції вимірюється двома основними показате-никами: індексом цін (споживчих, виробничих на про-промислову, сільськогосподарську продукцію і т.п.) і тим-пом їх зростання.
Для характеристики інфляції особливого значення має індекс споживчих цін (ІСЦ) - відношення вартості спожи-тельской кошика в даному році (місяці) до її вартості в ба-зісном (з яким порівнюються ціни) році або місяці. Таким чином, ІСЦ відображає зміну вартості певного набору предметів споживання, яке забезпечує мінімальний (або раціональний) рівень споживання.
Розрахунок ІСЦ можна розглянути на наступному прикладі. Припустимо, що до споживчого кошика входять три това-ра, норми споживання яких і ціни представлені нижче (дані умовні). (Табл.6.4)
Табліца6.4. Обсяги споживання і ціни продуктів.
Кількість (в місяць)
Темп зростання цін за якийсь період обчислюється як ставлення-ня різниці між ІСЦ даного року і ІСЦ базисного року до ІСЦ базисного року (в%).
Інфляцію можна характеризувати за різними ознаками. Залежно від темпу зростання цін говорять про:
· Помірною (повзучої) інфляції - ціни зростають не більше ніж на 10% в рік, і темп зростання доходів, як правило, відповідає темпу зростання цін;
· Галопуючої інфляції - ціни зростають в десятки разів,
темп зростання доходів істотно відстає від темпу зростання цін;
· Гіперінфляції - ціни зростають в сотні, тисячі разів, гроші практично перестають виконувати свої функції. Товарно-грошовий обіг замінюється натуральним (бартерними) обміном, в якості міри вартості, середовищ-ства обігу та нагромадження починає використовуватися іноземна валюта.
Слід зазначити, що межа між цими видами інфля-ції мінлива і непостійна і багато в чому залежить від Сприйми-ку зростання цін в тій чи іншій країні.
За формами прояву розрізняють відкриту і приховану (подавши-ленну) інфляцію. Зростання загального рівня цін свідчить про від-критої інфляції. На відміну від неї при пригніченою інфляції зростання ієн не спостерігається. Знецінення грошей виявляється в товарному де-фіціте. На легальних ринках, де ціни «заморожені», товар відсутність про-ствует або за ним шикуються черги. Однак на «чорному рин-ке» товари продаються, але за вищою ціною.
Аналізуючи інфляцію можна говорити про збалансовану (ціни на всі групи товарів зростають приблизно однаково, і з-відношення між піною залишається постійним) і несбалансіро-ванною інфляції (різні темпи зростання цін на різні товари і відповідну зміну співвідношення цін).
Далі розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію. Пер-ву можна прогнозувати на якийсь період, вона «планується ється» і економіка може до неї пристосуватися. Несподівана характеризується раптовим стрибком цін і негативно каже-ся на економіці.
Виходячи з причин інфляції, розрізняють інфляцію попиту (перевищення грошового попиту над товарною масою) і інфляцію пропозиції (зростання цін внаслідок збільшення витрат про-ництва). Таким чином, імпульс до зростання цін може виходити як з боку попиту, так і з боку пропозиції.
Невисо-кі темпи інфляції сприяють збільшенню прибутків і пожвавленню ринкової кон'юнктури і тому можуть поклади-кові позначатися на економічному розвитку, але при висо-кому рівні зростання цін і тривалому характері інфляція пре-обертається в найбільше економічне зло. Інфляція Дезор-ганізует господарство: нерівномірний зростання цін підсилює дисп-ропорціі в економіці, спотворює структуру споживчого попиту, загострює товарний голод, підриває стимули до накопи-лення, знецінює їх, веде до зниження реальних доходів населення і розшарування суспільства, падіння рівня життя.
В умовах інфляції необхідно враховувати відмінність реального доходу від номінального. Для порівняння реальних доходів і номінальних необхідно з показника зміни номінального доходу відняти зміна рівня цін. Якщо зміна номінального доходу менше зміни цін, то реальні доходи зменшуються.
Інфляція є вигідною для тих галузей промисловості, продукція яких користується постійним попитом, наприклад, продукти харчування. Вигоду від інфляції отримує також і уряд, який має можливість розплачуватися «дешевими» грошима за державними зобов'язаннями.
Інфляція впливає і на обсяг національного виробництва. Існує два підходи до оцінки впливу зміни цін на обсяг національного виробництва. Відповідно до одним підходом, інфляція при невисоких темпах допомагає досягти підйому виробництва і забезпечити високу зайнятість. Прихильники іншого підходу вважають, що інфляція призводить до скорочення обсягу внутрішнього виробництва. оскільки зростають витрати виробництва. Як показує практика, допущення інфляції як засобу для пожвавлення економіки може привести до непомітної переростання помірної інфляції в галопуючу і гіперінфляцію.
В умовах інфляції різко скорочуються інвестиції, особливо довгострокові, що негативно позначається на еко-ком зростанні.