від лат beneficium -благодеяніе) - в період раннього середньовіччя в Західній Європі - земельне володіння, яке дарував король (або якому-небудь інший великий феодал) в довічне користування васалові на умови несення військової або адміністративної служби. Поступово перетворився на феод. У католицькій церкві Б. - дохідна посаду або земельну ділянку, одержані як винагорода духовною особою.
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
лат. beneficium - благодіяння)
1. У Західній Європі в ранньому середньовіччі - земельне володіння, подаровані королем або великим феодалом в довічне користування васалові (без права успадкування) на умови несення військової або адміністративної служби. З розвитком феодальних відносин бенефіції стали перетворюватися в спадкову феодальну власність - феод (лен).
2. В католицькій церкві - дохідна посаду або земельну ділянку, отримані духовною особою як винагороду.
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓