Документ. Балансова вартість валюти: як визначати при імпорті та експорті без передоплати
Балансова вартість валюти:
як визначати при імпорті та експорті без передоплати
ПИТАННЯ: Як в даний час правильно визначити балансову вартість валюти для збільшення валових витрат при імпорті товару без здійснення передоплати? Як визначається балансова вартість валюти, отриманої як інвалютної виручки за експортований товар, якщо першою подією була його відвантаження?
ВІДПОВІДЬ: За великим рахунком, було б уточнити, яке визначення балансової вартості валюти вважати в описаних ситуаціях правильним: то, на якому наполягають податківці, або те, яке випливає з положень Закону Про Прибуток. На жаль, не можна однозначно стверджувати, що зазначені визначення збігаються. До того ж часто неможливо зрозуміти, ні що саме малося на увазі в Законі, ні що думають з цього приводу податківці. Але - про все по порядку.
Імпорт без передоплати
Нагадаємо, що згідно з п / п. 7.3.2 Закону Про Прибуток валові витрати звітного періоду при імпорті визначаються в сумі, що дорівнює балансовій вартості витраченої іноземної валюти, яку можна обчислити відповідно до положень п / п. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цього ж Закону і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.
Проблема в тому, що при оприбуткуванні неоплаченого імпортного товару виникає питання: чи можна для збільшення валових витрат звітного періоду порахувати балансову вартість валюти, яка ще не була витрачена (і навіть, можливо, ще відсутній у підприємства-імпортера)?
Виходячи з викладеного платник податку при отриманні імпортних товарів на валові витрати відносить суми, розраховані шляхом перерахування вартості товарів в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання таких товарів ".
До речі, звертає на себе увагу той факт, що в зазначених листах ДПАУ пише взагалі про імпорт товару, а не тільки про імпорт беспредоплатном. Все-таки відділити згаданий ДПАУ 11.2.3 від передоплат, для яких він ніби спеціально і написаний, важкувато.
Так що складається враження, що на думку ДПАУ саме момент оприбуткування імпортного товару як момент виникнення права на збільшення валових витрат незалежно від моменту оплати є тією датою, на яку береться курс для остаточного і безповоротного перерахунку валюти в гривню. Однак ж деяка неясність викладу не дозволяє стверджувати це напевно.
Що ж, позиція податківців щодо балансової вартості валюти, що потрапляє до валових витрат при імпорті, наскільки ми її змогли відчути зручна практично і по-своєму полегшує життя бухгалтера. Але, на наш погляд, ця позиція все ж не може вважатися бездоганною. Пояснимо. Підпункт 7.3.2 Закону Про Прибуток з метою визначення балансової вартості валюти для валових витрат відсилає не лише до п / п. 7.3.1, а й до п / п. 7.3.4 і 7.3.6, які при підході ДПАУ стають непотрібними.
Експорт без передоплати
Якщо при експорті товару першою подією є його відвантаження, то інвалютний дохід визначається шляхом перерахунку зазначеної у зовнішньоекономічному договорі суми, вираженої в іноземній валюті, в гривню за курсом НБУ на дату нарахування цього доходу *. Відповідно до абз. 1 п / п. 7.3.1 ніякого подальшого перерахунку певного таким чином доходу не відбувається.
Але згодом, під час вступу валютної виручки, необхідно визначити балансову вартість прийшла валюти (зрозуміло, вже не для цілей визначення валового доходу від експортної операції, а для податкового обліку наступних операцій з використанням даної волюти).
Абзац 2 п / п. 7.3.1 говорить: "Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту".
Судячи з усього, мається на увазі курс на дату, на яку вважався власне дохід (наші аргументи на користь цього тлумачення. Схоже, згодні з цим і податківці. У згаданих вище листах вони із завидною наполегливістю повторюють, що порядок визначення балансової вартості іноземної валюти для обчислення валових витрат, нарахованих платником податку в іноземній валюті, такий же, як і для визначення валових доходів, отриманих в іноземній валюті.
А для розрахунку валових витрат при імпорті податківці, як було сказано вище, наполягають на визначенні балансової вартості іноземної валюти на дату виникнення цих самих витрат (якою для імпортного товару є дата його оприбуткування в силу п / п. 11.2.3 Закону Про Прибуток).
Для виникнення ж доходу в зв'язку з продажем товарів за іноземну валюту застосовується правило першої події. Значить, саме на дату першої події (по якій визначено курс для розрахунку інвалютного доходу) перераховується і балансова вартість валюти, що надійшла в якості виручки.
І хоча ми орієнтувалися б на викладений раніше підхід, прив'язаний до моменту виникнення доходу (до того ж нехай побічно, але підтриманий згадуваними листами ДПАУ), окремі платники, вже застосували для розрахунку балансової вартості валюти при експорті курс на дату отримання інвалютної виручки, можуть захищатися зазначеної в попередньому абзаці консультацією (в крайньому випадку через правило про конфлікт інтересів при можливості неоднозначного трактування положень Закону).
А взагалі-то проблема з визначенням балансової вартості валюти в розглянутих ситуаціях настільки стара, що її давно вже пора б дозволити на рівні чітких формулювань п. 7.3 Закону Про Прибуток. Ну а на худий кінець шляхом видання узагальнюючого податкового роз'яснення. Дочекаємося?
* На практиці це зазвичай дата оформлення ВМД.