норма осушення на останніх пояснюється можливістю коренів
рослин отримувати необхідну кількість їжі з меншого за
потужності шару грунту.
Дослідження норм осушення, проведені в різних зонах
країни, показали, що величини їх по зонах досить близькі, вимірюв- няясь здебільшого в межах 40-60 см для торф'яних грунтів, уве- лічіваясь до глибини 70-90 см для мінеральних земель.
Істотний вплив на рівень грунтових вод надає не
тільки стік по каналах, але і витрата вологи на сумарне випаровування,
складається, як зазначалося в гл. 1, з фізичного іспаре-
ня і транспірації. Фізичне випаровування з поверхні грунту
на верхових і перехідних болотах різному.
За дослідженнями В.В.Романова [27], капілярний підйом вологи
на мікроландшафту верхових боліт не перевищує 17-50 см. При сни жении рівнів нижче 30-40 см (а при осушенні можливо і більше глубо- дещо зниження) випаровування може різко зменшуватися. На переходнихтор- фяніках капілярний підйом вологи досягає 100-200 см, тому фізичне випаровування тут досягає великих величин. Формірую-
щійся після осушення деревостани за рахунок транспірації підсилює
сумарне випаровування. У річному витраті вологи воно перевищує стік
В окремі місяці стоку по каналах на осушених землях немає
взагалі. Сумарне випаровування влітку може перевищувати суму ви-
полеглих опадів. У гл. 1 вказувалося, що в високобонітетние дре- востоях воно становить 400-450 мм.
Спостереження за зміною рівнів грунтових вод на болотах
під впливом осушення показують, що після сформування на
болоті сосняку III класу бонітету натомість сосняку У-Уа класів
грунтові води знижувалися на 20-30 О / о.
При вирощуванні культур сосни на осушеному перехідному бо-
лоті в перші роки їх зростання грунтові води знаходилися на глибині
см. Після сформування на болоті соснового
насадження I: -Ia класів бонітету грунтові води на цій глибині
відзначалися тЬлько навесні. Влітку рівень їх знижувався до глибини
60-80 см і більше. Отже, забезпечивши ному осушення в на-
початковому періоді росту лісу, в подальшому її можна в значній
ступеня підтримувати за рахунок транспірації вологи древостоем.
Мал. 34. Співвідношення випаровування і стоку на осушених болотах.
Відстань між каналами 205, 130, 65 м
товимі », необхідними в перші роки після осушення для забезпе
печення умов зростання при формуванні деревостанів в нових ус
Для вирощування лісогосподарськими підприємствами
сільськогосподарських культур, проведення культурно-технічних
заходів і створення високопродуктивних сінокосів требует-
ся більш інтенсивне осушення (табл. 17), різне для різних
видів сільськогосподарських культур.
При осушенні земель під сельхозпользованіе слід мати на
увазі їх особливості. На таких землях в більшості випадків не-
Ходимо застосування техніки для обробітку грунту навесні, для вспаш-
ки або посівів. Потрібно більш раннє звільнення від верховод- ки верхніх горизонтів грунтів для кращої прогреваемості її. Поет- му грунтові води при сільськогосподарському використанні осу-
шенних земель необхідно знижувати на велику глибину і в більш
ранні терміни, ніж при лісогосподарському виробництві.
му при підвищенні температури грунту влітку не завжди відбувається збільшення
СО 2 в грунтовому повітрі? 5. Які відмінності між заболоченими зеr -. 'IЛЯМІ і болотами? 4. Чому на тимчасово надмірно зволожених землях немає торф'яного
горизонту? 5. Види заболочування. 6. Як утворюються болота? 7. Чим відрізняються
верхові болота від низинних? 8. Особливості гідрології боліт. 9. Що таке тип
водного харчування? 10. Які землі доцільно осушувати з метою лесовирашіва-
ня? 11. Чи можна осушувати верхові болота? 12. Що таке спосіб і метод осуше-
ня? ] 3. Що впливає на дію осушувальних каналів? ] 4. Чому на дрібних
торфовищах, підстилаються глинами, необхідно зменшувати відстань між
осушувачами? 15. Що таке норма осушення? 16. Чому важливо знижувати грун-
товие води до початку росту дерев? 17. Чи можна забезпечити осушення земель
шляхом створення деревостанів з високою транспіраuіей? 18. Чому при осушенні
земель під сільськогосподарські культури потрібно більш низьке положення
Осушувальної системою називається комплекс інженерних
гідротехнічних споруд, що забезпечують створення опти- мального водного режиму на перезволожених землях. Осушітель-
ная система складається з регулюючих, які проводять і оградітель-
них каналів, водоприймачів, гідротехнічних споруд, протипожежних водойм та дорожньої мережі.
6.1. Осушна мережу
Основним елементом осушувальної системи є р е г у - л і р у ю щ а я мережу. Вона призначена для зниження рівнів
грунтово-грунтових вод до необхідної глибини, що забезпечує
норму осушення. До каналів регулюючої мережі відносяться: осуші-
ки, нагірні, ловчі і тальвеговие канали, а також борозни,
створювані при підготовці грунту під лісові культури на переув-
лажненних землях за умови виведення їх в канали для відведення води.
Про в про Д я Щ а я з е т ь служить для збору води з ре-
гулірующей мережі і відведення (транспортування) її в водоприймачі.
До провідної мережі відносяться транспортують (збирачі) і
В про Д про при е м н і до і необхідні для прийому води з осу-
рішучій мережі. Водоприймача можуть служити струмки, річки (вклю-
чаю і малі), озера, водосховища, карстові воронки, балки і ін.
р а з п о л о ж е н і е осушувальної мережі на місцевості зави
сит від багатьох причин. Осушувачі розташовують під гострим кутом
до горизонталях, не перетинаючи одну і ту ж горизонталь двічі.
Бажано осушувачі розташовувати паралельно квартальної мережі
і без поворотів. Утворені при такому розміщенні ділянки між-
ду каналами зручні для проведення лісогосподарських робіт.
Осушувачі не повинні, по можливості, перетинати квартальні
просіки і дороги, так як в місцях перетину необхідно устра- ивать мости або укладати труби для переїзду через канали. В
З метою зменшення надходження талої та дощової води на квар-
фундаментальні просіки або дороги осушувальні канали необхідно
проводити С верхової (по ухилу) сторони просік або доріг. Як встановлено дослідженнями Х.А. Пісарькова, при сістематічес-
кому осушення всередині квартальні осушувачі можна, не знижуючи
норми осушення, не доводити до просік, якщо по них прокладені
канали. Проходить по просіці канал забезпечує осушення при- прилеглих територій по обидва боки від нього. Для кращого транс-
кравця освоєння території осушувачі, розташовувані вздовж
просік, бажано влаштовувати на всю довжину останніх (рис. 35).
потрібно відводити. Однак, визначаючи відстань між каналу-
ми, слід враховувати і витрата вологи на сумарне випаровування. при
його збільшенні зменшується потреба у відведенні води осушіте-
лями. Тому підвищена Водовіддача не завжди веде до збільшен-
пию відстані між осушувачами. Наприклад, при лесокультур- пом освоєнні багатих торфовищ можна обмежуватися рідкісної
мережею осушувачів, так як лісові культури в молодості доволь- обхідних малої нормою осушення, а в міру розвитку з посиленням
транспірації збільшують сумарне випаровування, сприяючи по-
ніженіе грунтових вод.
Л е з о в о Д з т в е н н и й м е т о Д визначення відстані
між осушувачами заснований на виявленні зміни впливу осу-
шення на зростання лісу в міру віддалення від каналів. відстань від
каналу на ділянці, де продуктивність деревостану знижується на
один клас бонітету в порівнянні з продуктивністю біля
каналу, приймається за половину відстані між осушувачами.
Недоліком цього методу є те, що зниження впливу осу- шення в міру віддалення від осушувачів відбувається поступово і
важко встановити граничну віддаленість впливу осушення.
Навіть в східних лісорослинних умовах вплив осушення на зростання буде поширюватися по-різному в залежності від глибини
осушувачів, ухилів поверхні, складу і продуктивності
деревостану. Абсолютно неприпустимий лесоводотсвенний метод
визначення відстаней між осушувачами по оцінці ефектив-
ності осушення на ділянках, осушених поодинокими каналами.
т е х н і к о - е к о н о м і ч е с к и й м е т о Д визначення
відстані між осушувачами виявляє найбільшу рен-
табельних засобів, що вкладаються в осушення. дуже високу
продуктивність деревостанів можна отримати при дуже густий мережі осушувачів і дорогому будівництві. Техніко-економі
ний метод не ставить за мету максимальне збільшення
потенційно можливого приросту при цьому багатстві грунтів. його
завданням є найвигідніше співвідношення витрат на осу-
UIеніе і доходів від нього. Такий метод вимагає точного прогнозувати вання зміни приросту на різних удалениях від каналів, що складно зробити. Це і є його недоліком.
К о м п л е к с н и й м е т о Д пропонує визначати рассто-
Яніе на основі всіх вищевикладених методів або частини їх.
У міру інтенсифікації лісового господарства відстані між
осушувачами стали зменшуватися. В кінці минулого століття расстоя-
ня між осушувачами приймалися рівними 1067 м при глубі- не їхня до 1,6 м. А.Д. Дубах в 50-х роках рекомендував відстані На сфагнових болотах в розмірі 300 м, на низинних - 300-500 м. У ті ж роки, коли почалося широке розвиток робіт по осушенню ліс-них земель, відстані приймалися до 300-400 м. В справжньому
час на основі досліджень різних наукових установ та
виробничого досвіду рекомендуються значно менше
відстані (табл. 18). При грунтово-напірному харчуванні відстань між осушувачами, зазначені в табл. 18, зменшуються на 25-30%.
Знижуються на 20-25% згадані відстані і при осушенні
лісів зелених зон, які використовуються для відпочинку, а при осушенні ле-
сопарков їх слід зменшувати на 30-35%.
Впливає на відстань між осушувачами і ухил місцевості. Маючи в своєму розпорядженні осушувачі під гострим кутом до горизонталях при укло- нах 0,005-0,01, відстані слід збільшити на 5-15 0/0.
Зниження рівня ґрунтових вод на осушених землях визна
ляется не тільки відведенням води осушувальними каналами, а й роз-
ходом вологи на сумарне випаровування. Величина випаровування, як від-
відзначалося в гл. 1, сильно змінюється в різних зонах, зменшуючись з півночі на південь. Тому територія Укаїни розділі-
на на дев'ять кліматичних зон (табл. 19). Х.А. Пісарьков і А.Ф. Тимофєєв, приймаючи відстані між осушувачами в централь-
ної зоні за 1, для інших зон рекомендують визначати їх з
урахуванням зональних коефіцієнтів. У табл. 19 наведені уточнен- ні на основі останніх досліджень зональні коефіцієнти.
Відстані між каналами при осушенні земель під сільсько-
дарські кулиури можна орієнтовно приймати по табл. 20.
Менші відстані рекомендуються для умов грунтово-напорно-
го типу водного харчування і водотривких підстилаючих грунтів.
• 6.3. Поздовжній профіль каналів
Допустима швидкість руху води в
до а н а л ах. Вода в незакріплених руслах каналів, взаємодіючи
при русі з дном і стінками (укосами) каналів, руйнує їх,