Методичною основою даного підходу до визначення коефіцієнта кваліфікаційного рівня є положення про те, що він об'єктивно визначається сукупністю ряду показників, використовуваних при оцінці трудового вкладу при будь-якому варіанті тарифної системи оплати. Кількісні значення цих показників можуть бути легко виведені з діючих до введення безтарифної системи умов оплати.
Наприклад, методикою розрахунку показників кваліфікаційного рівня робітників і фахівців підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості, розробленої Московським науково-технічним центром "Економіка і організація", рекомендується при оцінці кваліфікаційного рівня робітників враховувати 5 показників:
· Фактичні умови праці на робочому місці,
Кількісне значення показника кваліфікаційного рівня визначається виходячи з встановлених до переходу на бестарифную систему умов оплати.
Зокрема, коефіцієнти складності робіт (К C Р) визначаються шляхом ділення місячних тарифних ставок по всіх розрядах на тарифну ставку i-го розряду.
Якщо поділити тарифні ставки за всіма видами робіт на відповідні тарифні ставки 1-го розряду, то вийде інша таблиця коефіцієнтів (табл. 12).
Таблиця 11.Таріфние коефіцієнти
Що стосується фахівців, керівників і службовців, то коефіцієнти складності робіт для них на момент введення безтарифної системи можна було б визначити шляхом ділення їх фактичного посадового окладу на місячну тарифну ставку робітника-почасового 1-го розряду, зайнятого на роботах з нормальними умовами праці.
Коефіцієнт оцінки фактичних умов праці (К ТУ) вимірюється, згідно названої ситуації, на кожному робочому місці або в відповідно до «Положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядку застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватися доплати робітникам за умови праці на підприємствах і в організаціях хімічної промисловості », або експертно.
На роботах з важкими і шкідливими умовами праці тарифні ставки робітникам (і додаткові оклади фахівцям і керівникам) підвищувалися на 12%, а на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами - на 24%.
На багатьох підприємствах ця оцінка доповнювалася фактичної оцінкою на робочому місці з метою виявлення ступеня відхилень від гранично допустимих значень показників тяжкості і шкідливості робіт і встановлення додаткових компенсацій працівникам за тяжкість і шкідливість.
Як правило, при незначних відхиленнях розміри доплати за умови праці підвищувалися на 10%, при середніх - на 15 і при значних - на 25%. Таким чином, для підприємств хімічної промисловості типовою була система підвищення тарифних ставок на роботах з умовами праці, що відхиляються від нормальних (табл. 14.).
Таблиця 14.Коеффіціенти підвищення оплати праці за шкідливі умови роботи
Коефіцієнти підвищення оплати
На роботах з важкими і шкідливими умовами праці,% до тарифної ставки, окладу
На роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці,% до тарифної ставки, окладу
На підприємствах інших галузей промисловості застосовувався дещо інший підхід до оцінки умов праці. В межах галузевих списків робіт з умовами праці, що відхиляються від нормальних, застосовувався бальний метод оцінки умов праці на робочих місцях з 6 групами компенсацій (у% до тарифних ставок, окладів) - 4, 8, 12, 16, 20 і 24%.
Коефіцієнт оцінки змінності (К СМ) визначається по кожному робочому місцю виходячи з середньої кількості робочих годин, що припадають на вечірній і нічний час, при відповідному режимі багатозмінної роботи. Як відомо, багатозмінної вважається такий режим, коли на підприємствах (в організації) або в їх підрозділах (виробництвах, цехах, відділах, дільницях і т. П.) Протягом доби робота організована в дві і більше зміни (включаючи безперервні виробництва), тривалість кожної з яких не менше встановленої законодавством тривалості робочого дня. При цьому працівники чергуються по змінах рівномірно, як правило, через тиждень, в години, визначені графіками змінності. Зміна, в якій не менше 50% робочого часу припадає на нічний час (т. Е. З 10 години вечора до 6 години ранку), вважається нічний. Зміна, безпосередньо попередня нічний, вважається вечірньої.
Коефіцієнт інтенсивності праці (К ІТ) може відображати відмінності в тарифних ставках відрядників і почасових (т. Е. Підвищувати тарифну ставку на 7% відносно ставки почасового), а також фактично встановлені працівникові розряди виплат за суміщення професій, розширення зон обслуговування і виконання заданого обсягу робіт з меншою чисельністю персоналу (розміри цих доплат можуть досягати 100% тарифної ставки вивільнених працівників). Як правило, робітники-відрядники доплати за суміщення професій та розширення зон обслуговування не отримують. Вони зазвичай встановлюються робочим-почасових, фахівцям і службовцям. У той же час є деякі професії робітників погодинників, яким встановлюються тарифні ставки робітників-відрядників. Таким чином, у окремих професій робітників погодинників коефіцієнт інтенсивності праці може включати в себе обидва фактори підвищеної оплати
Коефіцієнт професійної майстерності (До ПМ) відображає встановлені працівнику (в% до його тарифної ставки або посадового окладу) доплати за професійну майстерність і високі досягнення у праці. Як правило, такі доплати встановлюються в межах від 15 до 50%. Однак відомі випадки, коли у фахівців вони досягають і 70, і навіть 100% посадового окладу.
Принципову формулу розрахунку коефіцієнта кваліфікаційного рівня працівника (К) виходячи з сукупності показників, що характеризують робоче місце та індивідуальні якості працівника, можна представити в наступному вигляді:
де i - приналежність характеристики до робочого місця;
ij- приналежність характеристики до працівника, який працює на цьому робочому місці.
Для ілюстрації умов застосування зазначеної формули наведемо приклад розрахунку коефіцієнта кваліфікаційного рівня.
Коефіцієнт складності робіт на робочому місці для робочого 5-го розряду приймаємо рівним 1,56 (табл. 4.7.):
На підприємстві розроблена система оцінок фактичних умов праці, що передбачає збільшення оплати в разі відхилення фактичних умов праці в гіршу сторону від гранично допустимих величин (таблиця 15.).
Таблиця 15. Система оцінок фактичних умов праці
Зміни умов купа
На робочому місці, де працює І.П. Сидоров, за фактичними вимірами встановлено коефіцієнт підвищення доплати за умови праці, рівний 1,25. Таким чином, доплати за умови праці повинні становити: 24 х 1,25 = 30%, а
На підприємстві особам, які працюють в 2-змінному режимі, встановлюється тарифна оплата на 10%, а 3 і 4-змінному режимах
на 20% вище, ніж в одну зміну режимі.
Відповідно до цього коефіцієнт оцінки змінності у робочого І. П. Сидорова складе:
В цілому коефіцієнт оцінки якості праці на робочому місці (К К) складе:
За суміщення професій апаратника і машиніста компресорної установки була встановлена доплата, складова 50% його тарифної ставки. Цю доплату необхідно включити в коефіцієнт інтенсивності праці:
За високу майстерність і виконання обов'язків бригадира І.П. Сидорову була встановлена надбавка за професійну майстерність, рівна також 50% його тарифної ставки. Тоді коефіцієнт професійної майстерності І.П. Сидорова розраховується наступним чином:
Зведений коефіцієнт кваліфікаційного рівня І.П. Сидорова складе:
Для підприємств і організацій, що використовують невелике число показників кінцевих результатів виробництва, може бути рекомендований метод оцінки праці в залежності від динаміки виконання економічних показників. З цією метою відбирається обмежена сукупність економічних показників підприємства, за якими йде оцінка індивідуального вкладу персоналу. Наприклад, валовий прибуток, товарна продукція, обсяг продажів, випуск продукції та ін. Потім визначаються структурні підрозділи та посади працівників, для яких один з перерахованих показників є оціночним.
Результати оцінки індивідуального внеску працівників доцільно представляти в табличній або графічній формі, щоб в динаміці можна було б судити про результати праці (табліца16.).
Таблиця 16. Результати оцінки індивідуального внеску працівників.