з дисципліни «Політологія»
Список використаної літератури ............................................................... 13
автократизм (самовладдя) - невелике число носіїв влади. Ними можуть бути одна людина (монарх, тиран) або група осіб (військова хунта, олігархічна група і т.д.);
необмеженість влади, її непідконтрольність громадянам. Влада може правити за допомогою законів, але їх вона приймає на свій розсуд;
рекрутування (формування) політичної еліти шляхом введення до складу виборного органу нових членів без проведення додаткових виборів, призначенням зверху, а не в результаті конкурентної електоральної боротьби.
1) Традиційні абсолютистські монархії - режими, в яких відсутні поділ влади, політична конкуренція, влада сконцентрована в руках вузької групи осіб, панує ідеологія аристократичного класу. Прикладом можуть служити режими в країнах Перської затоки, а також в Непалі, Марокко і т.д.
володіють строго диктаторської, терористичної природою і персональним характером влади;
військові хунти, які проводять структурні реформи;
До сильних відносять порівняно високі здібності:
забезпечувати політичну стабільність і громадський порядок;
мобілізувати громадські ресурси на вирішення певних завдань;
долати опір політичних супротивників.
До слабких відносять:
обмеженість інститутів політичного вираження суспільних інтересів;
повну залежність політики від позиції глави держави чи групи вищих керівників;
відсутність у громадян можливостей запобігання політичних авантюр або сваволі.
Способи реалізації політичної влади в історії російського суспільства не залишалися незмінними. Трьом періодам російської політичної історії, якісно відрізняються один від одного - дорадянський, радянський та пострадянського - відповідали конкретні спосіб і характер державного правління. Подібність же цих трьох періодів полягала, перш за все, в тому, що російському політичному процесу на всій його довжині більше відповідала диктатура, ніж демократія.
Еволюція політичного режиму в напрямку його демо-кратізаціі пов'язана з більш раціональним розподілом функцій і повноважень між різними гілками влади, що дозволить захистити суспільство від суб'єктивізму політичних лідерів, еліт.
висновок
Для сучасної Росії характерно протистояння двох тенденції. З одного боку, привілейоване становище президента в системі влади. З іншого боку, президент і його апарат змушені зважати на що набрав чинності великим компрадорським капіталом, фінансової олігархією, що вони бережуть серйозні позиції в ЗМІ і успішно опонуючи президенту і його безпосереднього оточення в спробах залишитися при владі.
Деякі реформи, що проводяться владою, є такими, що суперечать принципам демократії, зокрема створення так званих федеральних округів з представниками президента, продовження термінів обрання губернаторів і т. П.
Список використаних джерел
Політологія: Навчальний посібник