З початку війни в Донбасі пройшло більше двох років. Частина підприємців згорнули бізнес на окупованих територіях. Але є такі, які залишилися в "ДНР" і "ЛНР". Як вести бізнес під носом у окупантів, кому і за що доводиться платити донецьким підприємцям і як сепаратисти відбирають один у одного «націоналізовано» майно, в інтерв'ю Politeka розповіла донеччанка Оксана Данилишина, яка зараз живе в Дніпрі
- Оксана, чому ви раніше не перебралися в Дніпро?
- Для мене Донецьк - теж Україна. Я впевнена, що рано чи пізно все повернеться на круги своя. Всі давно зрозуміли, що Путіну ми не потрібні, а без Росії «ДНР» довго не протягне. Спочатку я вирішила залишити все, як є. Я - одна з небагатьох, хто чекав в Донецьку на українських військових. Як то кажуть, і один в полі воїн.
Донбас Путіну не потрібен. Це ж валізу без ручки. Йому досить Криму - Лихолит
- За що?
- Хіба їм для цього потрібні причини? У підвали садять людей, які чимось не догодили. Наприклад, не хочуть ділитися або незадоволені тим, що відбувається в «республіках». Заарештовують за анонімними доносами.
Хтось комусь сказав, що у мене в магазині отоварювалися українські розвідники. Потім доплентався, що я надаю їм у себе нічліг. Мене хотіли звинуватити в шпигунстві, приплели співпрацю з «Правим сектором».
Стежити за магазинами залишилася моя подруга і партнер по бізнесу. Я раніше не виїжджала, бо немає куди. А що мені робити в Україні? Я не перевезу з собою приміщення, холодильники. А починати все з нуля в кризу непросто.
До того ж, в Україні - шалена конкуренція. Та й продати нерухомість в Донецьку за нормальні гроші нереально. Закрити бізнес в Донецьку дуже складно, тому що відсутня спрощена схема закриття бізнесу в АТО. Закривається підприємство спочатку повинні перевірити компетентні органи. Бізнесмени на роздоріжжі. Платять податки і в українську казну, і в «ДНР», щоб приміщення не відібрали сепаратисти.
- Що змінилося за ці два роки?
Монетки на квиток до Москви: чому провалилася ідея «ЗНР»
Зараз вони трохи заспокоїлися, бо нажерлися. Але це ще не кінець. Донеччани бояться, що Путін може замінити сепаратистів на Януковича і його Азаров-компанію. Мабуть, до цього йде. Навіть сепаратисти так бояться за своє життя, що регулярно змінюють охорону, щоб не завівся кріт серед своїх. Їздять тільки на броньованих авто.
«Націоналізує» не тільки бізнес. У сусідів забрали квартиру. Жило подружжя викладачів. Знялися з реєстрації і поїхали в Україну. Їх квартиру спочатку опечатали, потім двері виламали - і заселили сім'ю військових. Сусідка зверху розповідала, що вони з Росії переїхали. Він в армії займає високу посаду.
- Ті, у кого бізнес або нерухомість були застраховані до війни, можуть отримати компенсацію?
- Або копійки, або нічого. Страхові компанії посилаються на те, що в страхових полюсах не передбачена війна. Деякі компанії залишилися там працювати. Продають поліси на авто. Українські банки з окупованої території переїхали. Але їм на зміну прийшли Центральний республіканський банк «ДНР» і кредитні спілки.
Платити зарплату моїм людям не було чим. За півроку від мене пішло 12 працівників. На їх місце взяла 8 нових. Домовилися, що кожен працює за двох. У нас навіть прибиральниць немає. Двоє продавців залишаються після зміни і миють магазин. Безробітних багато, зараз на одне робоче місце є 10 претендентів.
- Ви пробували шукати спільну мову з сепаратистами?
- Вони мене самі знайшли і поставили перед фактом, що правила гри змінюються. «ДНР» це бандити, які захотіли погратися в гетьманів. Перше, що вони створили, міністерство фінансів і власну банківську систему, а також Комітет податків і зборів. Почали з інвентаризації всіх підприємств. Довелося магазини перереєструвати.
Чорний бізнес АТО: як на контрабанді зброї заробляють мільярди
Після цього з'явився новий закон про малий бізнес, який передбачає підвищення податків і тарифів на розмитнення, інвентаризацію товару. Хабарі доводилося платити за все. Одного ранку дав на лапу, ввечері приходять інші. У деяких майно відбирали без описів і протоколів. Награбоване здавали в ломбарди або продавали через комісійні магазини.
Першими масово почали закриватися аптеки. Ліки не можна було завезти ні з Україною, ні з Росії. Почалися протести. Двоє жінок-підприємців, які збирали людей на мітинги, загадково зникли наступного дня. Одна нібито встигла втекти в Україні. Іншу знайшли через тиждень з діркою в голові. Після цього ходити з протестами на вулицю перестали. Життя дорожче, ніж бізнес.
Навесні ми почали об'єднуватися проти банд, які наїжджали і забирали товар. Вийшли кілька разів на вулицю. Але останній протест тривав менше 10 хвилин. Приїхали бойовики з автоматами. Сказали: хто не піде - покладуть.
- Податки в «ДНР» вище, ніж в Україні?
- Майже в два рази. Купівельна спроможність людей не висока. У зверненні тільки російські рублі. Сепаратисти вже не можуть придумати, з чого ще брати податки. Навіть за авто треба платити. Розмір залежить від об'єму двигуна. В середньому це 1-1,7 тисяч рублів - 400-700 гривень на рік. Моя компаньйонка записала авто на батька-інваліда. Так від податку звільняються.
На в'їзді в «ДНР» беруть мзду в розмірі 1-3%. Знижено ставку стосується продуктів харчування, висока - на сировину.
Горілка, ковбаса і презервативи: що Україна завозить в «Новоросію»
Або, наприклад, податкова інспекція виходить з перевіркою на ринок. У всіх, хто торгує, податки сплачені. Відрахування в пенсійний фонд зроблені. Всі документи в порядку. Тоді вони вимагають сертифікат якості на кросівки або труси. Його нібито повинні були видати на митниці «ДНР». І виписує штрафи: розміри не фіксовані, кому 5 тисяч рублів, кому 50 тисяч.
- Все дуже просто. Який бізнес сподобався, його перевели у власність міста. Будь-то перукарня, кондитерський цех, хлібозавод або м'ясокомбінат. Так під себе підім'яли ринок «Меркурій» в мікрорайоні Текстильник в Донецьку. Нібито перевели в управління держпідприємства «Ринки Донбасу». Раніше за такою ж схемою заволоділи кількома торговими центрами.
- З промисловими підприємствами роблять так само?
- Та ні. Для них це валіза без ручок, тому що нічого з цього не матимуть. Олександр Захарченко (ватажок «ДНР», - ред.) Сам зізнався, що не має наміру націоналізувати великі промислові підприємства, так як не зможе легально збувати їх продукцію.
Жителі Донецька раніше були переконані, що Донбас годує всю Україну. Насправді вугільні підприємства існували за рахунок державних дотацій. Металургійні заводи були на межі виживання, оскільки відсутні ринки збуту. Зараз великі заводи просто демонтують і вивозять до Росії. Така доля Луганського машинобудівного заводу імені Пархоменка. Нове обладнання продають за копійки російським компаніям.
Зате весь цей час на окупованих територіях спокійно працювали підприємства колишніх регіоналів «Конті», «Норд». Останній належав Валентину Ландику. Кажуть, продав його російським. Підприємство два роки працювало в умовах війни, незважаючи на обстріл. Зупинялися тільки, коли були проблеми з сировиною і збутом.
- Цікаво, звідки ви завозили товар?
- Тобі все самі привозять або вказують, куди під'їхати забрати. Все розписано: де брати крупи, ковбасу, молоко і м'ясо. Далеко за товар не поїздиш. Логістика слабка. Хоча останнім часом в місті почали відкриватися нові логістичні компанії. Кажуть, що для поставок товарів з України.
»Якщо РФ вплутається в повномасштабну війну з Україною і розміняє 150 тисяч своїх військових - їй кінець»
У той же час заборонили ввозити товари з сусідньої «ЛНР».
- Багато українських продуктів на прилавках?
Влітку часто завозили українські квас і пиво. Останнє купують, тому що смачніше російського. Але ціна кусається. Пиво, яке в Україні можна взяти за 10 гривень, в Донецьк продають за 40.
- В окупованому Донецьку відкривається новий бізнес?
- За останній рік відкрилося кілька нових казино і інтернет-кафе. З'являються нові ресторани. Бойовики часто переїжджають до Донецька з сім'ями або з коханками. Їм потрібно щось їсти, пити, одягатися. Навпаки одного з моїх магазинів вісім років працювала аптека. Її закрили, щоб відкрити секс-шоп.