Аварійне спливання

Відключення і підключення до аквалангом

Найцікавіше і складна вправа, яка потребує демонстр-рації необхідних аквалангістові навичок, вміння плавати, пірнати, управляти власним тілом і спорядженням. Суть його полягає в тому, що підводник повністю знімає з себе спорядження під по-дою і, залишивши його на дні басейну, піднімається на поверхню. За-тим він повинен пірнути на дно, підключитися до апарата і спливти вже повністю екіпірованим. Зрозуміло, мова не йде про те, що-б знімати і одягати під водою гідрокостюм! У грі бере участь лише акваланг - з жилетом-компенсатором або без оного, маска, вантажно-вої пояс і ласти.

Всі предмети спорядження знімають в суворій і логічною після-довательности:

1. Знімають апарат і акуратно кладуть його на дно, не забуваючи попередньо здути КП і продовжуючи дихати з легочника.

2. Знімають ласти і розташовують їх під апаратом, щоб вони не спливли.

3. Знімають маску і закріплюють її під аквалангом, щоб її не віднесло в сторону.

4. Виймають загубник, кладуть регулятор на апарат і піднімаючи-ються на поверхню, не забуваючи при цьому видихати. Підключення до апарата проводиться в зворотному порядку.

1. Пірнають на дно, спокійно лягають поруч з аквалангом, дотри-жіваясь за нього рукою. Вставляють легеневий автомат в рот і на-чина неглибоке дихання.

2. Надівають і очищають маску.

3. Надягають ласти.

4. Надівають комплект: акваланг на лямках або з жилетом - кому-пенсатором.

5. В уяві постають на поверхню.

Здається, все дуже просто і зрозуміло, але на практиці дане уп-вправ виявляється дуже важким, оскільки вимагає вміння пірнати із затримкою дихання, очищати маску і легеневий автомат від води, грамотно користуватися спорядженням, не метушитися і чітко со-блюдать черговість дій. Не випадково воно служить одним з контрольних тестів у багатьох дайв - школах.

Практично нікому з початківців підводників відключення і підключення до апарата не дається з першого разу. Розглянемо основ-ні проблеми, що виникають при відпрацюванні вправи.

Якщо не видути з компенсатора все повітря, знятий апарат негайно спливе. Іноді можна бачити забавну картину:

акваланг з прискоренням піднімається нагору, а поруч, посилено дихаючи з натягнутого регулятора, спливає і сам господар комп-лекта.

Знявши апарат, людина набуває поклади-тільну плавучість - особливо якщо глибоко і часто дихає. Його тягне вгору, він впирається, усі-повільно працюючи ногами, і тому не може зняти інше спорядження. Деякі тягнуть за со-бій і акваланг, вчепившись-шись зубами в легочник і борючись з позитивними-ної плавучість. Така поведінка, до речі, може пошкодити регулятор. В цьому випадку потрібно при-тримувати за акваланг, як за якір, і намагатися працювати на видиху, роблячи короткий вдих і потім довгий глибокий видих.

Щоб перехитрити плавучість, багато знімають акваланг поз-же ласт, а надягають - перед ластами. Це не правильно! Чоло-століття ні в якому разі не повинен залишатися у воді з аквалангом за спиною і без ласт на ногах: в такому стані він беспомо-щен, бо плаває з великими труднощами.

Нерідко виникає психологічний дискомфорт: дихати мо-жно з легочника, але апарат не за спиною, а лежить поруч - раптом його віднесе куди - небудь?

Схожий страх перед складним завданням змушує забувати вже відпрацьовані вправи, без яких підключення до апарата під водою неможливо; виникають проблеми з оч-кою легочника - і тоді курсант заковтує воду, або з оч-кою маски - і тоді в ній хлюпається вода; людина не може до-пірнути до дна - на 4 - 6 м, хоча до того все добре получа-лось.

Від незграбного поведінки, викликаного недосвідченістю, випад-ються кумедні непорозуміння: втрачається маска, спливають лас-ти, лямки акваланга заплутуються в вузол і т.д.

Досвід показує, що у людини, який засвоїв раніше все ком-ненти вправи, труднощів при його виконанні не виникає.

Успіх і безпеку практично будь-якого підводного занурений-ня залежать від уміння аквалангіста регулювати свою плавучість. Безліч нещасних випадків сталося з - за нездатності впоратися з цим завданням - як правило, зберегти її нейтральною. В одних випадках підводники не могли зупинити падіння на глибину, в дру-гих - уповільнити викидання на поверхню. Дрібні ж непри-ятность з положенням тіла в товщі води відбуваються постійно. Щоб досягти відчуття комфортності в воді, нормально пла-вать і слідувати плану занурення, необхідно легко і швидко через міняти свою плавучість - так, як хочеться або потрібно. Тому особливу увагу в процесі підготовки аквалангістів звертають на відпрацювання прийомів компенсації плавучості.

Плавучість змінюють за допомогою "вбудованого" компенсатора - легких, ємність яких досить велика, щоб визначати по-ложення тіла в товщі води. Роблячи видих, ми зменшуємо обсяг тіла і, отже, архимедову силу, і опускаємося вниз. Роблячи глиб-кий вдих, ми збільшуємо силу виштовхування і спливає. Саме за допомогою легких підбирають вантажний пояс - так, щоб під по-поверхнею води забезпечити нейтральну плавучість, а при першому ж видиху почати спуск без рухів ластами. Легкі - дивовижний-но слухняний і ефективний інструмент, вміння користуватися ко-менту, котрим дасть чудові результати.

Значне збільшення ваги підводника, одягненого в гідрокос-Тюм, начепивши акваланг і вантажний пояс, та ще взяв в руки фотокамеру зі спалахами, зменшує роль легких в регуляції пла-вучесті. Головною стає роль компенсатора плавучості, зроблений-ного у вигляді жилета або нашийника. Детальний пристрій і принципи користування розглянуті в главі 2.8. Знати КП мало - необхід-мо ще й вміти поводитися з ними на практиці. Загалом це несло-жно: натисканням на одну кнопку здуваємо КП і опускаємося, натисканням на іншу надуваємо КП повітрям і піднімаємося.

Таким чином, КП працює як плавальний міхур у риб. Од-ним із критеріїв майстерності підводника є вміння пра-но користуватися КП і невимушено регулювати власну плавучість так, як того вимагає конкретна ситуація, з минималь-ними зусиллями і без зайвих рухів вгору-вниз. У федерації PADIдаже є спецкурс, який так і називається - Досконала демонстрація плавучості. Грамотне володіння КП проявляється не тільки в нерухомому зависанні в товщі води, але і на спуску і спливанні. Швидкість спуску і спливання також контролюють при по-мощі КП: падіння вниз уповільнюють, надуваючи КП натисканням кнопки надування на інфлятор, а спливання уповільнюють, збираючи КП натисканням кнопки стравлювання. На перших порах буває важко правильно вирахувати той обсяг повітря, який допоможе спливти, занурити-ся або зупинитися на заданій глибині. Автоматизм і непрінуж-денность в управлінні компенсатором приходять з досвідом, але напів-чить базові навички можна і потрібно в басейні при допомоги не-скількох вправ.

Для того, щоб людина відчув ефективність КП і даремно не обтяжував легкі, всі вправи краще виконувати з сильним пе-регрузом, що досягається за допомогою вантажного пояса. Досить навісити на людину 12 кг свинцю, і він мимоволі почне користуватися-ся компенсатором.

Перша вправа - так званий "маятник". Людина ста-новится ногами (взутими в ласти) на дно і починає потихеньку СДУ-вать свій КП, поступово нахиляючись і лягаючи на дно животом. За-тим він так само постає на ноги, надуваючи КП. Поклони повторюються не-скільки разів, причому робити їх слід, не відриваючи ніг від поверхно-сти дна і не злітаючи вгору. Інший варіант "маятника" полягає в таких же поклонах, але з використанням легких. Підбирається ній-тральна плавучість, так щоб при видиху підводник лягав жи-Вотом на дно, а при вдиху вставав вертикально на ласти, і робив все це, не відриваючи кінчиків ласт від поверхні дна.

Інша вправа полягає власне в установці Нейт-ральной плавучості в товщі води: треба зависнути нерухомо на за-даної глибині без допомоги ласт. Зрозуміло, на малій глибині ди-хание і ритмічні зміни обсягу легких заважають повному не-рухомості, тому припустимі деякі коливання плавучості.

Зазвичай робота з КП здійснюється натисканням кнопок інфлятора, тобто автоматично. Бажано відпрацювати надування когось пенсатора ротом - вдихаючи через легочник і видихаючи в инфлятор. Це складніше, але саме так і занурювалися з першими компенсато-рами, переробленими з авіажілетов.

Більш складний момент в освоєнні КП - порятунок "утопающе-го". Детально про методи і різних аспектах порятунку і, в приватно-сті, підйому потерпілого на поверхню розповідається в главі 4.10. Тут же ми розглянемо цю проблему з методичної точки зору. В екстремальній ситуації партнер вистачає однією рукою по-страждав за лямку жилета або апарату, а інший береться за ін-флятор яку рятують і надуває його жилет. Якщо спасаємось знаходиться в свідомості і дихає, але не здатний до самостійних рухів, при спливанні слід зробити декомпрессионную зупинку або зупинку безпеки. Для цього необхідно зависнути удвох на певній глибині за допомогою одного лише компенсатора яку рятують. Якщо це вдається, можна вважати, що компенсатор плавучі-сті став вашим надійним другом.

Схожі статті