До сих пір, кажучи про природні комплек-сах того чи іншого рівня, малося на увазі, що всі вони мають природне происхожде-ня і функціонують в природних умов-ях. Однак за період, що минув з време-ні неолітичної революції, коли близько 10 тис. Років тому людина навчилася зем-леделію і скотарства, величезна кількість природних комплексів локального рівня в тій чи іншій мірі виявилося зміненими діяльністю людини. Тому в даний час будь-який природний комплекс, крім природного ієрархії, поділяють на дві під-системи - природне і антропогенне.
Можна виділити два типи природних когось комплексів, походження яких так чи іна-че пов'язано з людиною.
До перших відносяться антропогенні когось комплекси, повністю створені людиною, хо-тя багато з них і мають вигляд природних об'єк-тів. До них відносяться деякі оазиси в пустелях, водосховища, кар'єри, терріко-ни; сюди ж можна віднести не мають ана-логів в природі міста і промислові об'єк-екти.
Значно більшу площу на Землі займають антропогенно-обумовлені природні комплекси (або антропогенні мо-діфікаціі ПК, або ненавмисно змінено-ні ландшафти), коли людина змінює усло-вия розвитку того чи іншого ландшафту, ре-жим його функціонування і ін. Найчастіше піддаються антропогенному зміни наступні компоненти ландшафту: склад рас-тітельності, режим зволоження ґрунтів, їх будів-ение і геохімічний склад, річковий стік і загальний стан гидросети, рельєф, мікро-клімат.
Природна рослинність з початку агрікультурний діяльності людини була знищена на величезних площах. У більшості випадків вона була замінена на культурні рослини, що належать до вдосконалення-шенно іншим співтовариствам (ліси замінялися на злакову рослинність), часто не свій-тиментом даними географічних зонах. Кро-ме того, для природних ландшафтів ніког-та не були характерні монокультури, коли на величезних площах виростає тільки один вид рослин; навпаки, навіть однород-ні на інші компоненти ландшафти (сте-пей, прерій) відрізнялися видовим многообра-зием. Монокультурність привела, в свою оче-гу, до змін в геохимическом режимі грунтів, зміні зооценозов і зменшення чис-лінощів видів в них. В інших випадках, на-приклад при лісорозробках, деревне по-дах після його відомості не замінюється нічим; місця вирубок займають так звані вто-ковий ліси, що складаються з інших порід, ніж вироблення корінні. Вторинними лісу-ми заростають і кинуті поля в лісовій зоні.
Режим зволоження ґрунтів може повністю змінитися після осушувальних або зроси-них меліорації. В результаті після осушення заболочених територій через нару-шення природного гідрогеологічного ре-жиму нерідко виникають сухі території, грунту на яких починають зазнавати де-фляции. Перезволоження посівних площ може привести до втрати родючості грунтів, розвитку іригаційної ерозії і навіть відразу зсувів.
Зміни геохімічного складу ґрунтів відбулися порівняно недавно, після ак-тивного внесення в них мінеральних зруч-реній.
В результаті масової оранки водораз-делов і пологих схилів різко посилилася пло-скостная ерозія грунтів, в результаті чого най-більш родючий гумусовий горизонт ока-зался в тій чи іншій мірі змитим, а самі грунти втратили свою родючість.
Змиті грунти стали відкладати на заплавах і в руслах річок, перш за все малих річок у верхніх ланках річкових систем, що, в свою чергу, спричинило за собою замулення їх ру-сів, зміна їх гідрологічного режиму і в кінцевому підсумку повне відмирання багатьох водотоків. А так як, за висловом В. С. Лапшенкова, «без малих річок немає річок великих», скорочення числа малих річок і стоку по ним порушило стік і руслових процеси на середовищ-них і навіть на великих річках. В результаті в річкових басейнах змінилися гідрогеологіче-ські умови, багато джерела пересохли або виявилися похованими під мулом, змінилися біоценози і т. Д.
Сільськогосподарська ерозія грунтів приво-дит до вирівнювання рельєфу, але в значною але великих масштабах цей процес відбувається із-дит при житловому, промисловому, дорожньому будівництві; гірські схили штучно терасують для створення придатних для по-севов полів. Штучне терасування знижує ерозію грунтів.
Мікроклімат істотно змінюється вблі-зи водосховищ і в містах в сторону сни-вання континентальності.
Цей перелік можна продовжити.
Існує цілий ряд класифікацій антропогенних і антропогенно-обумовлених природних когось комплексів локального рівня:
- постійні (льодовики, Екстраарідние, заповідники);
- слабоізмененние (природні луки, національні парки);
- змінені (вторинні ліси, частина сте-пей і лісостепу, напівпустелі);
3. За наслідками змін розрізняють культурні та акультурние ландшафти. Під культурним ландшафтом розуміється при-родний комплекс, раціонально змінений на
науковій основі в інтересах людини і посто-янно їм регульований, в якому досягає-ся отримання максимального економічного ефекту і поліпшуються умови життя людей.
Вважають, що такий ландшафт повинен бути внутрішньо різноманітним, зовні благоуст-роїння, максимально насиченим естест-кої і культурною рослинністю, не мати
незручних земель (звалищ, кар'єрів, пусток), все угіддя повинні мати високу
продуктивністю, частина земель повинна ис-користуватися в природоохоронних цілях. У ча-стності, до культурних відносяться садово-пар-кові, Гидропарковая, інші рекреаційні ландшафти, а також ландшафти, рекультіві-рова після використання в інших цілях (ставки на місці кар'єрів і т. Д.).
Існує точка зору, згідно з кото-рій в поняття культурного природного когось плекса слід включати не тільки перетворень-поклику людиною природу, але також знахо-дящиеся на його території об'єкти матеріальної та духовної культури. Акультурние - це нерекультівірован-ні антропогенні та антропогенно-обумовлюються лені ландшафти: кинуті кар'єри, мно-Гії з яких займають площу в сотні ква-дратних кілометрів, яружні ландшафти і як їх крайній випадок - антропогенний бедленд. Очевидно, що антропогенний ландшафт не тотожний культурному ланд-Шафту. Найчастіше поки буває навпаки.
4. Станом процесів самоорганиза ції та управління виділяють саморегулююча-щіеся ландшафти і ландшафти, де велика роль керуючого впливу людини.
5. По генезису розрізняють техногенні, підсічно, орні, пірогенні, дігрессіонние (пригноблені природні, наприклад пасовищні) і рекреаційні.
В останні десятиліття різко зросла вплив людини починає поширюватися і на природні комплекси регіонального і навіть глобального планетарного рівня. Об-щеізвестни проблеми потепління клімату на планеті, пов'язані зі збільшенням утримуючи-ня діоксиду вуглецю та інших парникових газів в атмосфері, підвищення рівня Миро-вого океану, погіршення екологічної ситуації в результаті руйнування озонового шару атмосфери. Активно відбувається опустиніва-ня великих регіонів нашої планети: еже-придатно кордону Сахари просуваються на мно-Гії кілометри на південь, захоплюючи і знищити-жая савани; народився навіть спеціальний тер-мін - сахель, що позначає антропогенні напівпустелі і пустельні савани на південь від Сахари. Відбувається також забруднення повітряного басейну анионами різних кислот, що потрапляють туди з димами примушує-них виробництв, акваторій Світового океану нафтою, промисловими і побуто-ми відходами, що негативно впливає на стан біоценозів: як в океані, так і на суші стрімко скорочується видове раз- нообразія біоти. Посилення впливу людини на природу та його в основному отри-цательного наслідки для людини і значної частини біоти нині незаперечний факт.
Однак думки вчених щодо сте-пені цього впливу різні. Є нема-ло фахівців, які стверджують, що вплив людини на природу досягло край-них значень, які приведуть в недалекому ча-мени до загибелі цивілізації. Інші вважають, що це не так. При цьому стверджується, що значні катаклізми на планеті завжди мали місце, що вони є неминучим результатом її розвитку, в тому числі і циклічного. Вирішити цю суперечку досить за-труднітельно, оскільки при Абсолютно не-порівнянності тривалості розвитку геогр-фіческой оболонки (навіть на її квазістаціо-нарном етапі розвитку, починаючи з девону) і впливу на неї людини непросто відпові-ти на питання про причини відбуваються в природі змін: чи є вони резуль-татом її природного розвитку або пов'язані з антропогенною діяльністю?
Необхідно також відзначити, що некото-які результати антропогенних впливів на природу одними дослідниками розглядає-вають як позитивні, іншими - як негативні. Так, наприклад, потепління клімату, якому багато хто приписує ант-ропогенное походження, одні оцінюють як негативний, інші - як позитивними-ве явище. Останні вважають, грунтуючись на палеогеографічних і історичних дан-них, що періоди потеплінь, які спостеріга-далися раніше на Землі, були найбільш бла-гопріятнимі для природи і господарської де-ності людини в середніх і високих широтах північної півкулі.
Говорячи про вплив людини на природ-ні комплекси, слід мати на увазі, що в ряді розвинених країн проводяться певні роботи по відновленню порушених чоло-століттям природних комплексів. Ця діяч-ність отримала назву екологічної рес-тавраціі. До її результатами відносяться, в ча-стності, культурні ландшафти.