Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Кожна епоха вбирає в себе в минулому традиції, близькі їй за духом, що служать основою досвіду. Потреби об'єднання людства стали стимулом нового звернення людини до духовних цінностей античної цивілізації. Античність - регіональна цивілізація, що складається з давньогрецької і римської цив-й з проміжною між ними елліністичної. Проіснувала античність з 8 ст. до н.е. до 5 н.е. Були досягнуті чудові успіхи в інтелектуальної та мистецької діяльності, в розвитку філософії, науки, поезії, мистецтва, архітектури і т.д. Антична культура має визначальне значення для гуманітарної освіти. З часу італійського Відродження і епохи Гуманізму (14-16 ст.) В Європі класична філологія стала найважливішою основою гуманітарної освіти середньої та вищої школи європейських держав.
· Світський характер (властивість народів індоєвропейської сім'ї, сатиричні опису життя і побуту богів в поемах Гомера).
· Змагальність (спорт: атлетика, олімпійські ігри, суд, ораторське мистецтво, право, політика, філософські школи, наука, музичне та художньо-образотворче мистецтво)
· Дозвільний характер (невід'ємна риса вільного елліна чи римлянина, слово «дозвілля» означало, як вільний час, так і інтелектуальні заняття вільної людини).
· Раціоналізм, пріоритет розуму (секуляризація свідомості, наука і філософія протистоять релігії, стверджується уявлення про космічному порядку, визначеному владою закону.)
· Визнання індивідуальної свободи особистості громадянина
· Священне право приватної власності
· Наявність громадянського суспільства і правової держави (демократичні Афіни, республіканська Спарта).
Таким чином, античну цивілізацію можна охарактеризувати як фундаментальну основу культурного розвитку людства
3.Антічное культурну спадщину і гуманітарну освіту.
Необхідно відзначити те величезне значення, яке має антична культура для гуманітарної освіти, бо освіта є невід'ємною частиною культури.
З часу італійського Відродження і епохи Гуманізму в Європі античність стала найважливішою основою гуманітарної освіти середньої та вищої школи європейських держав. Це багато в чому визначило високий рівень культури і цивілізації європейських країн. Тут відродилися гімназії, з XVI ст. утвердився набір навчальних дисциплін. Поряд з гімназіями отримала подальший розвиток і система європейських університетів
Ренесанс у всіх країнах Європи затверджувався в результаті запозичення. При цьому всюди античність піднімали над національною культурою і прагнули впровадити її в свою культуру, і в цьому випадку не обходилося без радикальної ломки традиційних звичок і звичаїв.
Особливість же російського Ренесансу полягала в тому, що ініціатором його розвитку виступала державна влада в особі самодержавства. Ще одна особливість російського Відродження полягала в тому, що Росія, вставши на рейки гуманістичного розвитку, виконала трьохсотлітньої шлях Заходу протягом ста років і одночасно ставила і вирішувала завдання, які послідовно виникали перед європейськими країнами.
Отже, Ренесанс і ідеї гуманізму поривали з історичної грунтом. Після Петра значний внесок в розвиток світського античного освіти і культури внесли Єлизавета і Катерина II. При Єлизаветі спочатку був відкритий академічний університет, який згодом став головним педагогічним інститутом, в 1755 р відкрився Московський університет. За правління Катерини 2 була заснована Російська Академія російської мови.
Але була й інша причина, спонукала до цього. Вона полягала в тому, що в Росії, як і в Європі в зв'язку з початком промисловим розвитком і епохою відкриттів в галузі природничих та прикладних технічних наук, класичну освіту стало поступатися своїм місцем реальному. Змінилися суспільна психологія і громадська думка. Внаслідок цього і в Європі і в Росії в цей час намітилася тенденція до перегляду гімназійних навчальних планів. Микола I вимагав скоротити до мінімуму число гімназій, в яких вивчався давньогрецьку мову.
З часу Великих реформ Олександра II знову стали приділяти значну увагу класичного гуманітарної освіти в країні. Була прийнята нова гимназическая реформа. Гімназії знову стали всесословнимі.
До другої половини XIX ст. Росія завдяки прекрасно поставленому класичного гуманітарної освіти в гімназіях і університетах була визнана країною з високим рівнем науки і культури. Російський уряд під керівництвом графа С.Ю. Вітте розробило програму, за якою передбачалося ліквідувати неписьменність в Росії до 1922 р