Минцберг розрізняє 3 різних типи розвитку стра-тегіі.
1. Визначення стратегії-це обдуманий, пів-ністю усвідомлений і контрольований розумовий процес.
2. Ця модель розглядає стратегію як процес планування. Результат щодо стандартизований і зазвичай виражається у вигляді позиції.
3. Відповідно до моделі призначається підтримай-ваемий штатом планувальників головний виконавець, кото-рий виступає в якості головного архітектора, відповідь-ного за розробку стратегії.
4. Модель передбачає, що за визначенням стра-тегіі у встановлений час піде її реалізація.
5. Процес планування дозволяє розробляти з-вершать стратегії, які можуть формулюватися і передаватися різними способами.
6. Ця класична модель передбачає наявність централізованого штату і націлена на досягнення певного стратегічного становища або реалі-цію портфельної стратегії.
Модель підприємницького типу
1. Формулювання стратегії-це напівусвідомлених процес, який відбувається в розумі лідера-підприємцями-МАТЬОЛА.
2. Тривале вивчення логіки функціонування галузей і глибоке осмислення наявних тенденцій дають йому можливість сформулювати своє бачення, сценарій, відповідно до якого бізнес повинен раз-виваться в майбутньому.
3. Це бачення служить як би парасолькою, під яким можуть приймати конкретні рішення, розробляється-тися детальні плани і вживатися відпо-ють дії.
Щоб зберегти свою плідність і гнучкість, бачення повинно мати неформальний і особистий характер.
Модель навчання на досвіді
1. Визначення стратегії розвивається та є одночасно повторюваним процесом і вимагає взаємної віддачі і сприйнятливості.
2. Стратегія являє собою модель, формуючи-мую під впливом зовнішніх імпульсів, одержуваних в процесі її реалізації.
3. Стратегія виліплюється. Стратег повинен під-ходити до її створення з великою чуйністю і повинен бути постійно готовий переглянути обрану лінію поведінки.
4. Стратегії можуть виростати з динамізму підприємства, зачіпаючи велике число людей, вони можуть на-повнити новим змістом і оживити поведінку всього підприємства в цілому.
5. Цей процес може бути спонтанним або управ-ється. Останнє передбачає проте менший ступінь контролю, ніж та, яка потрібна для визна-лення стратегій, і втручання здійснюється лише в разі потреби.
В області стратегії Г. Мінцберг - один з тих, хто виступив проти закріплення за планової технократией (особливо американської) виключного права на ре-шення стратегічних питань. (Технократ - це той, хто керується суворо раціональними економічними або технічними міркуваннями, ігноруючи человечес-кі цінності.) На думку Минцберга і ряду інших дослідників, це призвело до заперечення підприємцям-нізації підходів до керівництва і спотворило картину істинної природи стратегічного управління. Ми рас-розглядаємо тут погляди Минцберга, тому що в 80-і роки вони надали (особливо в США) величезний вплив на виникнення нового мислення в цій галузі.