Аналіз і оцінка картографічних творів - це дослідження їх властивостей і якості, придатності для вирішення будь-яких завдань, можливості служити джерелами для картографії-вання. Основними критеріями при цьому виступають:
♦ доцільність обраних масштабу і проекції;
♦ достовірність карти, її наукова обгрунтованість і логічність
побудови легенди;
♦ повнота і сучасність змісту;
♦ геометрична точність положення об'єктів в плані і по
висоті;
♦ якість оформлення карти;
♦ якість друку і ін.
Аналіз і оцінка карт і атласів завжди цілеспрямовані, по-цьому критерії оцінки набувають різну значимість в зависи-мости, наприклад, від призначення карти - як наочного посо-бія, засоби дослідження, джерела для картографування або формування баз даних.
Оцінка математичної основи перш за все полягає в тому, щоб з'ясувати доцільність прийнятого масштабу, пригод-ність використовуваної проекції з точки зору величини і харак-тера розподілу спотворень і, головне - можливість викорис-тання даної карти для кількісних визначень з заданий-ний точністю. У свою чергу, вибір масштабу і проекції повинен відповідати географічному положенню території на земній кулі, призначенням і тематикою карти, умов її використання і т.п. (Див. Розд. 3.7).
Важливо мати на увазі, що перераховані вимоги нераз-ривно пов'язані один з одним, а також з тематикою карти, її компонуванням, вивченістю території. Одне тягне за собою інше, і оцінка ніколи не обмежується виключно ма-тематичними аспектами, доводиться брати до уваги багато змістовно-географічні фактори і навіть - естет-етичні критерії.
Оцінка наукової достовірності карти передбачає встановлен-ня її відповідності прийнятим науковим концепціям, правильну передачу реально існуючих просторових закономірно-стей і зв'язків, типових рис явища. У найсильнішій мірою це залежить від наукової обґрунтованості прийнятих класифікацій та правильної побудови легенди. Але, мабуть, найголовніший фактор, що визначає наукову достовірність карти, -Дотримання географічних правил генералізації, в годину-тності облік генетичних і морфологічних особливостей изоб-ража явищ, їх геосистемной ієрархії і взаємозалежно-сти. І знову видно, що ця оцінка дуже міцно пов'язана зі множе-ством факторів, вплив яких важко розмежувати.
Оцінка повноти і сучасності карти насамперед стосується обсягу інформації, що містяться в карті, її навантаження. Головну роль тут відіграють два фактори: вивченість явища і саме призначають-чення карти. Від цього залежать відбір картографуються об'єктів, подробиця генералізації, способи графічного оформлення. Навантаження карти може бути оцінена кількісно, наприклад шляхом підрахунку числа об'єктів на одиницю площі. Що ж каса-ется інформативності, то в більшості випадків вона не піддає-ся чисельної оцінки і залежить від співвідношень в системі «кар-ту - користувач карти». Одному читачеві карта може дати мно-го інформації, іншому - мало. Все залежить від їх цілей, знань, навичок роботи з картою і т.п.
Сучасність карти характеризується її відповідністю визна-діленої датою, періоду, епохи (наприклад, відповідність сінопті-чеський карти конкретного дня і години або вірне відображення кліматичних умов на палеокліматичної карті).
Оцінка геометричній точності карти характеризує вели-чини похибок, що виникають при вимірі по картах довжин, площ, кутів і інших картометрических характеристик. Ці по-похибки з'являються в результаті сукупного впливу:
♦ похибок положення пунктів геодезичної основи;
♦ спотворень, що вносяться картографічної проекцією;
♦ похибок визначення планового і висотного положення об'єктів і контурів на джерелах;
♦ неточностей самого процесу картосоставленія;
♦ похибок генералізації.
Якщо відомі точні або наближені значення кожної з похибок, то за правилами теорії похибок можна рас-вважати сумарну середню квадратичну похибку і при-няти її в якості показника геометричній точності карти. На практиці таку оцінку часто отримують шляхом зіставлення дан-ної карти з більш великомасштабної, аеро- або космічним знімком або зі свідомо більш точним джерелом.
Оцінка якості оформлення та видання карти починається з з'ясування її наочності, легкості сприйняття і розрізнення знаків. Для візуального сприйняття важливо, щоб всі деталі зна-ков, штриховок і забарвлень були чіткі, добре помітні і однозначно ототожнювали з легендою. Для автоматичного рас-пізнавання бажано, щоб знаки добре контрастували з фоном, а малюнок їх був геометрично простий. Наочність і по-нятность позначень характеризується їх «образністю», легкос-ма впізнання, впізнаваністю, асоціативним співвіднесенням з наведених об'єктом. Вся сукупність позначень на карті повинна бути логічна і добре відображати ієрархію об'єктів, їх підпорядкованість. Добре, якщо змістовно-значущі об'єктивним ти виділяються на тлі інших за розміром, малюнку, інтенсивно-сти кольору. Важливо також, щоб застосовувані графічні середовищ-ства дозволяли групувати однорідні об'єкти.
Роботу з усякою картою користувач починає з візуальної оцінки її. Красиво оформлена і добре видана карта при-тися до себе увагу і пробуджує інтерес до її змісту. Тому особливого значення набуває гармонійність картограм-фического твори, тобто єдність його композиції, урівняти-ність і врівноваженість всіх елементів, узгодженість ціле-го і деталей.
Вимога гармонійності зазвичай застосовують до произведе-вам мистецтва, його важко вкласти в систему нормативів. Криті-рії естетичної оцінки змінюються в різні епохи. Вони форми-ються поступово і залежать від загальної культури і досвіду читать-ля, розвиненості його художнього смаку, а головне - від розуміння змісту і конкретного призначення картографо-чеського твори.