Амністія (від грецького - забуття, прощення) є змішаним і видом звільнення: за допомогою акту амністії можливе застосування будь-якого виду звільнення як від відповідальності, так і від покарання, і практично на будь-якій стадії кримінального процесу. Так згідно ч.2 КК: "Актом про амністію особи, які вчинили злочини, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності. Особи засуджені за звершення злочинів можуть бути звільнені від покарання, або призначене їм покарання може бути скорочено або замінено більш м'яким видом покарання, або такі особи можуть бути звільнені від додаткового виду покарання. З осіб, які відбули покарання, актом про амністію може бути знята судимість ".
Згідно ст.5 КПК звільнення від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії оформляється: на стадії порушення кримінальної справи - постановою про відмову в її порушенні; на стадії розслідування, або стосовно справ, за якими закінчено розслідування, але не винесено вирок, - постановою про закриття кримінальної справи; на стадії судового розгляду - ухвалою суду про припинення кримінальної справи.
Початком продовжуваного злочину слід вважати вчинення першого дії з числа декількох тотожних дій, що становлять одне продовжуємо злочин, а кінцем - момент скоєння останнього злочинного діяння. Відповідно до цього амністія застосовується до продовжуємо діянь, цілком закінчилися до видання амністії, і не застосовується, якщо хоча б одне із злочинних дій, що утворюють продовжуваний діяння, вчинене було після видання амністії ".
Звільнення від покарання за амністією можливо як в момент винесення вироку, так і в процесі його виконання. Звільнення від подальшого відбування покарання за амністією також багатоваріантно: особа може бути звільнена достроково, термін покарання може бути скорочений, призначене покарання може бути замінене менш важким (наприклад, позбавлення волі замінюється виправними роботами). Нарешті, актами амністії може бути передбачено звільнення від правових наслідків покарання - судимість.
Та обставина, що амністія - позасудовий акт, і її гідність, і її недолік. Державна Дума, незважаючи на те, що вона є законодавчим органом влади країни, в основі своїй складається з депутатів, вельми далеких від питань застосування права, тим більше кримінальної. Звідси нерідко актами амністії перекреслюється багаторічна і важка робота всіх ланок правоохоронних органів; часто вони містять положення, які ніяк не можна визнати справедливими і гуманними. Наприклад, від покарання звільняються особи, винні у вчиненні тяжких злочинів, а ті, хто скоїв злочини середньої тяжкості, амністії не підлягають (*). Більш того, підстави, порядок прийняття актів амністії законодавством не встановлені і практично носять довільний характер.
Ці обставини призвели до того, що амністія як вид звільнення має давніх і послідовних противників, в числі яких був І. Кант, Ч. Беккаріа та ін. За їх твердженням, ніщо не може виправдати таке повалення сили закону і судового вироку, яким є амністія .
Незважаючи на це, саме амністія поряд з помилуванням є одним з найбільш історично стійких інститутів кримінального права. Необхідність її застосування виправдовується зазвичай наступними обставинами.
а) засуджених, стосовно яких прийнято відповідну постанову начальника виправної установи;
б) засуджених, що утримувалися в колоніях - поселеннях і спрямованих у виправні колонії інших видів, якщо після винесення постанови судді про направлення зазначених засуджених в виправні установи вони перебували під вартою менше одного року на день прийняття рішення про застосування акта про амністію. Термін покарання обчислюється з дня укладення засудженого під варту;
в) засуджених до виправних робіт, яким за злісне ухилення від відбування покарання невідбутий строк виправних робіт був замінений судом покаранням у вигляді позбавлення волі, якщо вони перебували під вартою менше шести місяців на день прийняття рішення про застосування акта про амністію; засуджених до виправних робіт без позбавлення волі і виправних робіт, які вчинили новий злочин до постановки на облік в кримінально - виконавчих інспекціях;
г) засуджених, які вчинили умисні злочини до набрання вироком законної сили, а також вчинили умисні злочини під час відбування покарання, протягом встановленого судом іспитового строку або в період відстрочки відбування покарання або виконання вироку;
д) засуджених, яким судом скасовано умовне засудження або відстрочка відбування покарання, якщо після винесення постанови судді про направлення зазначених засуджених в виправні установи вони перебували під вартою менше одного року на день набрання чинності Постанови про амністію;
е) засуджених, які не сплачували без поважних причин штраф у встановлені законом або судом строки.
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter