Біографія Judas Priest
Judas Priest (Юдейський священик) - британська рок-група, яка поряд з такими колективами як Black Sabbath, Deep Purple і Led Zeppelin, визначила звучання метала 1970-х років, а також справила величезний вплив на подальший розвиток цього стилю в цілому. За 40 років своєї кар'єри музиканти продали понад 35 мільйонів копій альбомів по всьому світу.
Назва групи є евфемізмом емоційного вигуку «Jesus Christ!» (Рос. Господи Ісусе!) [1]. ідея назвати
колектив саме так з'явилася завдяки пісні Боба Ділана «The Ballad of Frankie Lee and Judas Priest» (1967).
Історія Judas Priest нерозривно пов'язана з іменами двох її батьків-засновників - Кеннета Даунінга і Йена Хілла, двох шкільних приятелів, які захоплювалися грою на гітарі, але дізналися про музичні уподобання один одного лише після смерті їх загального кумира - Джиммі Хендрікса. [2] Друзі вирішили спільно створити музичний колектив, запросивши на вакантне місце барабанщика ще одного шкільного приятеля - Джона Елліса (англ. John Ellis). Незабаром тріо «прогресивного блюзу», як вони самі визначили свій стиль, приступило до репетицій в старій школі, яку місцевий вікарій перетворив в репетиційну базу, здаючи групам класні кімнати за помірну плату в 5 шилінгів в день.
Пішов Джона Елліса до кінця року заміняв Алан Мур (англ. Alan Moore), який потім пішов в групу Sundance, і на зміну йому в початку 1972 року прийшов музикант Кріс Кемпбелл (англ. Chris Campbell). До цього часу колектив не тільки передував виступу таких команд, як Status Quo і Thin Lizzy, але вже і сам запрошував до себе на «розігрів» молоді гурти, серед яких була, наприклад, Magnum. [2]
Група стала проводити концерти все далі від будинку: у Ліверпулі, Манчестері та Лондоні. Однак перший виступ в столиці розчарувало учасників Judas Priest - вони виступали в пабі перед досить байдужою до долі публікою. Проблема з грошима залишалася, і ще два учасники групи - Алан Аткінс і Кріс Кампбелл - покинули Judas Priest. Залишившись удвох, гітарист Кей Кей Даунінг і басист Йен Хілл виявилися перед вибором: або шукати нових музикантів, або розпускати групу.
Вирішення питання прийшло несподівано. У дівчини Даунінга, Карол Хайлз, була подруга Сью Хелфорд, за якої став доглядати басист Йен Хілл. Хілл і Даунінг розповіли про ситуацію з групою, і Сью запропонувала на роль вокаліста свого брата, Роберта Гелфорда. У невеликій квартирі на околиці Бірмінгема двоє учасників Judas Priest зустрілися з Робом. Під час зустрічі з'ясувалося, що у них спільні музичні інтереси й уподобання. Коли мова зайшла про барабанщика, Гелфорд запропонував кандидатуру Джона Хінч (англ. John Hinch), з яким він грав в попередній своїй групі Hiroshima. Після цієї розмови незабаром все четверо зібралися в школі «Holy Joe» і стали репетирувати. Згодом К. К. Даунінг зізнався, що захотів спробувати Гелфорда в якості вокаліста Judas Priest після того, як почув, як той при першій їх зустрічі підспівував звучала по радіо пісні у виконанні американської співачки Доріс Дей - зірки 1950-1960-х років. Також Даунінг з'ясував, що Гелфорд вміє грати на губній гармоніці, що дуже цінувалося в блюзових колективах того часу. Після репетиції в «Holy Joe» Гелфорд і Хінч були прийняті в колектив
1973 рік група провела в основному виступаючи в різних клубах Великобританії. Учасники групи їздили на мікроавтобусі, самостійно вивантажували і встановлювали необхідне обладнання і розбирали його після концертів. Час між концертами Кей Кей Даунінг і Роберт Хелфорд проводили в основному будинку, записуючи численні касети зі своїми ідеями.
Ми стали однією з перших хеві-металевих груп, в якій було два лідер-гітариста, - говорив Гленн Тіптон [3]. - Пізніше багато команд скопіювали нашу ідею, але в ті дні це виглядало новаторському.
Незадовго до виходу Killing Machine [7] група вперше виступила в Японії. Від японських гастролей у колективу залишилися хороші враження [4]. Як синглів були випущені пісні «Evening Star», «Rock Forever» і «Take On the World», яка зайняла 14 місце в чарті «Billboard Top Pop Singles» [7]. Популярність групи продовжувала зростати.
Як і слід було очікувати, американське турне, що включало 45 концертів, пройшло з великим успіхом, а квитки на три концерти в лос-анджелеському Starwood Club були розпродані повністю [5].