Банк використовує кошти, отримані за рахунок продажу зобов'язань, на придбання активів, що приносять дохід. З цієї причини цілком природно називати активи банку напрямками використання коштів, і саме принось-мий ними процентний дохід дозволяє банкам отримувати прибуток.
Всі банки тримають частину коштів, внесених вкладниками на депозити, на своєму рахунку в ФРС. До резервів відносяться ці рахунки в ФРС і готівкові кошти, які фізично залишаються в банку, так звана сейфовая готівку (оскільки зберігається вона в банківському сейфі). Незважаючи на те що в даний час резерви не приносять відсоткового доходу, банки тримають їх з двох причин. По-перше, якась частина резервів, звана обов'язковими резервами, зберігається тому, що згідно із законом ФРС зобов'язує банки з кожного долара, покладеного на чекові рахунки, відраховувати певну частку (наприклад, 10 центів) до резервного фонду. Ця частка (в нашому прикладі 10%) називається нормою обов'язкового резервування. По-друге, додаткового-тільні резерви (їх називають надлишковими резервами) формуються по тій причи-ні, що є найбільш ліквідними з усіх банківських активів і можуть вико-тися банком для здійснення платежів за зобов'язаннями при вилученні коштів або безпосередньо вкладником, або побічно, коли за рахунком виписується чек.
Грошові кошти в розрахунках
Припустимо, що чек, виписаний проти рахунку в іншому банкеГдепонірован в вашому банку і гроші, що належать за цим чеком, зараховані на вклад, але ще не надійшли з іншого банку. Такий чек класифікується як засобу в розрахунках і вважається активами вашого банку, оскільки є вимога до іншого банку про оплату, яка буде здійснена протягом декількох днів.
Депозити в інших банках
Багато малі банки тримають депозити в більших банках в обмін на різні послуги, включаючи прийом чеків, операції в іноземній валюті, допомога в придбанні цінних паперів. Така система називається системою кореспондентських відносин.
У сукупності резерви, грошові кошти в розрахунках і депозити в інших банках часто називають просто касою. Вони становили всього 6% від загальної величини активів, і частка їх знижувалася з часом: ще, наприклад, в 1960 р на них припадало 20% загального розміру активів.
Цінні папери
Цінні папери штатів і місцевих органів влади для бан-ков не тільки через пов'язаних з ними податкових пільг (принесений ними процентний дохід не оподатковується федеральним прибутковим податком, а іноді і прибутковим податком штату), а й тому, що уряди штатів і місцеві органи влади з більшою ймовірністю будуть співпрацювати саме з тими банку-ми, які володіють їх цінними паперами. Цінні папери урядів штатів і місцевих органів влади, як і інші цінні папери, не настільки широко розміщують-ся на ринку, як державні цінні папери (а значить, відрізняються знижений-ної ліквідністю), і при цьому характеризуються високим ризиком, ніж го- жавного, в першу чергу через ризику дефолту: завжди існує певна ймовірність того, що установа, що випустило цінний папір, ока-жется не в змозі виплатити відсотки або відшкодувати її номінальну сто-имость в момент погашення. Так як ці цінні папери менш ліквідні і більш ризиковані, ніж державні цінні папери, їх очікувана прибутковість після сплати податків буде вище, як і випливає з теорії попиту на активи.
Банки отримують прибуток в основному за рахунок подання позичок. 63% банківських активів припадає на позики, і в останні роки прибуток по позиках становила більше половини всього прибутку банків. Зазвичай позики менш ліквідні, ніж інші активи, тому що їх не можна перетворити в готівку до закінчення терміну позики. Якщо банк видає, наприклад, позику строком на рік, то він не може отримати свої кошти назад до закінчення цього терміну. Імовірність неплатежу за позиками теж вище, ніж по інших активах. З огляду на недо-тнього ліквідності і високого ризику неплатежу найбільшої прибутковості банк добивається саме по позиках.
Найбільшими позиками, які видають комерційні банки, комерційні та промислові позички, що надаються фірмам, а також позики під нерухомість. Крім того, комерційні банки видають споживчі позики і здійснюють взаємне кредитування. Більшість меж-банківських кредитів видається на один день. Основна відмінність в балансах різних депозитних установ полягає перш за все в типі позичок, на яких спеціалізовані-ється кожне з них. Наприклад, ощадно-позичкові асоціації і взаємо-ощадні банки видають іпотечні позики на житлове будівництво, а кредитні спілки більше прагнуть видавати споживчі позики.