1.1 Історія розвитку франчайзингу
Історія розвитку франчайзингу сягає своїм корінням в середньовіччя. Франчайзинг - старий французький термін, що визначає право на свободу ведення певної діяльності, наприклад, проведення ярмарків, експлуатацію поромів і переправ, право на полювання або будівництво доріг.
Свого часу в Британії король надавав баронам право збирати податки на певних територіях в обмін на різні послуги, наприклад, такі, як обов'язок поставляти солдатів для армії.
Вільним людям, або громадянам міст, було дозволено (дана франшиза) продавати свої товари на території міста: на ринках і ярмарках.
Ці елементи права, або привілеїв, що дозволяють експлуатувати становище на певній території за плату, формували основу франчайзингу протягом кількох століть.
У найбільш типовій формі франчайзинг проявився в британській системі "пов'язаних будинків", яка використовувалася пивоварами в XIX столітті для підтримки потрібного обсягу продажів. В обмін на наданий позику або оренду майна пивовар одержував заїжджий двір як ринок збуту свого пива і спиртних напоїв. Система "пов'язаних будинків" виявилася ефективним комерційним механізмом і існує до цих пір.
У Сполучених Штатах Америки франчайзинг вперше почав використовуватися в 1851 році компанією Зінгера по виробництву швейних машинок (Singer Sewing machine company). Після закінчення громадянської війни в Америці в середині XIX століття Зінгер розгорнув серійне виробництво, що дозволяло його компанії торгувати за найбільш конкурентними цінами. Однак організувати централізоване обслуговування швейних машин і заміну несправних частин в одному місці виявилося економічно невигідним. Була створена франчайзингова система, яка надавала фінансово-незалежним фірмам виняткові права (франшиза) продавати й обслуговувати швейні машини на певній території. Ці перші франшизи по своїй суті були чинними дистриб'юторськими угодами з додатковими обов'язками франчайзі (дилера) обслуговувати машини на вимогу.
Аналогічна система була розроблена 1898 році компанією Дженерал Моторс (General Motors), по якій дилери не мали права продавати машини інших виробників, і були зобов'язані вкласти в справу власний капітал для забезпечення високого рівня обслуговування і підтримки іміджу фірми - продавця франшиз. Продаж автомашин через систему франшиз ведеться і в наш час.
Наприклад Дженерал Моторс пішов Рексол (Rexall), який вдало продавав франшизи на організацію своїх аптек.
У 20-х роках в США ідея франчайзингу як форми ведення бізнесу змістилася в бік відносин "оптовик - роздрібний продавець". Оптовий продавець (або франчайзер) давав можливість невеликим роздрібним торговельним організаціям (франчайзі) отримувати додаткову вигоду від численних знижок, використовувати марку торговельної фірми і при цьому зберігати свою незалежність. У Великобританії цей тип франчайзингу застосовувався Спар (Spar) і бакалійними магазинами ВГ (VG grocery stores).
З 1930 року в США після кризи в економіці нафтопереробні компанії перейшли на систему управління своїми заправними станціями як франчайзинговими одиницями. Здаючи в оренду бензоколонки франчайзі, нафтопереробні компанії отримували ренту і мали можливість популяризувати імідж компанії, в той час як франчайзі могли встановлювати ціни відповідно до місцевих умов. В результаті значно виріс рівень продажів машинного палива і, відповідно, збільшився прибуток.
В кінці 40-х років брати Макдональд, власники невеликого придорожнього кафе, вирішили поліпшити обслуговування клієнтів і збільшити дохід. З цією метою вони скоротили число найменувань страв до трьох, стандартизували технологію їх приготування і уніфікували рецептуру. Така реорганізація значно підвищила ефективність і знизила витрати, а однакове меню "Макдональдс" (McDonald's) створило нове покоління клієнтів, які знали, що в будь-якому ресторані "Макдональдс" їх чекає швидке обслуговування і звичний набір страв.
Аж до 1950-х років більшість компаній, що використовували франчайзингову систему, розглядали франчайзинг як ефективний метод розподілу продукції і послуг. Це приклади традиційного франчайзингу, або франчайзингу першого покоління.
Бум франчайзингу 50-х років відноситься до другого покоління франшиз, відомих як "бізнес-формат франшизи" (Business format franchise). Цей метод характеризується як особливий метод ведення комерційної діяльності з самого початку таким чином, щоб франчайзер отримував додаткову вигоду від швидкого зростання при обмеженому ризику, а франчайзі - від того, що входив в перевірену комерційну систему з гарантованою можливістю отримання доходу.
Найвищий підйом у розвитку фран-чайзінга продовжувався протягом наступних десятиліть до кінця 80-х років. У 1984 році майже третина обсягу продажу у всіх магазинах США (близько 500 млрд. Доларів) була реалізова-на через франчайзингові фірми.
Тим більше міцним і затвердженим є положення франчайзингових компаній з початку 80-х років, коли в період президент-ства Р. Рейгана США переживали под-ем економіки. В американській літера-турі наводилися такі статистичні дані: в ці роки в США кожні 6,5 хвилини відкривалося франчайзингову підприємство.
Американський франчайзинг, набувши великий внутрішній досвід, рушив за кордон, щоб пустити паростки на дру-гих ринках. Багато компаній продали свої франшизи в інших країнах, а деякі з них швидкими темпами поширюють свою міжнародну мережу.