[Те, як насправді служить солдат. Частина I.]
Головна / Різниці / Те, як насправді служить солдат. Частина I.
Ще будучи в самій армії, я задумав написати статтю про те, як насправді служиться в ній. Таких історій тисячі, кожна буде індивідуальна. Одну з таких я вирішив розповісти.
Багато мені говорили - "Дурень ти, нічого тобі там робити", але я був незворушний, раз вирішив пережити це, то переживу. Для мене смішними здавалися ті, хто бігав від армії, хто платив бабки, хто лизав зад високим чинам і хто гасився в міліції, аби не йти в армію. Армія для мене була якоюсь перевіркою, перевіркою моєї витримки і сили волі.
Хлопців, не треба нічого з собою набирати, все одно або ви це проебете *, або відберуть. Ні не діди, а просто в армію нічого не можна везти. Навіть кружку та ложку. Голки, ножі, виделки, шарфи, шкарпетки, мочалки. Тапки можна, але не потрібно =). Загалом візьміть з собою тільки їжу, без кави або чаю. Все інше вам видадуть на призовному пункті. Однак одягайтеся по погоді, але пам'ятайте - одяг буде знищена, коли вам видадуть звичайну армійську.
Всього зі мною в автобусі їхало 5 осіб. Перше що зробив водій, він же і старший, це зупинив біля якогось магазину, точніше навіть за ним. Де ми розклали всі речі на огляд. Там то перша партія "непотрібних" речей і відсіялась. Хотів з собою взяти всі свої програми і вінду, бо я компуторщік, але і їх довелося викинути.
Після того як полегшили сумки відсотків на 40, нам дозволили полегшитися по інший дива, акурат за гаражами. І ми рушили в г.Железнодорожний, на призовний пункт Московського регіону. По дорозі я розговорився зі старшим, і він мені сказав, що спробує залишити мене служити там же, бо потрібен компуторщік.
У підсумку після прибуття на місце і після проходження чергової комісії мене повели на оглядини - в сусідній кабінет :-D. там перевірили мій рівень знання комп'ютерів, на зразок підійшов. З почуттям заспокоєння побрів до кімнати очікування, так званий фільтраційний пункт. Де знову був проведений обшук, і вилучена велика партія їжі :-) мало не проебал свою флешку, але спритним рухом руки я засунув її до кишені.
В "фільтрі" деякі хлопці сиділи по 5-6 днів, є і індивідууми - 2 тижні. По суті там чекаєш коли назвуть твоє прізвище, і ти підеш до місця служби.
І ось о 4 годині дня прозвучала моє прізвище, я побрів в коридор, де представницький одягнений офіцер мені запропонував служити у них, запевняючи що такі як я потрібні, що там теж компутерщікі необхідні. Ну що ж, все одно втрачати нічого, я погодився. І мене повели на переодягання. Так. Це щось. Спочатку дали тапки, одяг свою ти здаєш на спалювання (сцуко в кишені 200р забув). І ось стоячи голим в тапках чекаєш коли тобі видадуть одяг. Одяг в армії відрізняється. Якщо зима, то видають 2 пари підштаників і сорочки, дуже тонкі, тому що це вважається нижньою білизною (біле або чорне). Трусов і майок там немає (крім літа).
Сяк-так одягнувся, все не зручно до остраху, в загальному головне не холодно. Одягнув бушлат (куртка армійська), берци (замість кирзових чобіт), я рушив до козла (машинка така). Залізли туди вшістьох і рушили до місця служби.
По дорозі розпитували водив як служиться. Він нам відповів, це залежить від того куди потрапиш, але перший час ніхто нас не чіпатиме. Трохи розрізнена інформація, але більш-менш заспокоїв факт, що головне те як ти себе скажеш і куди потрапиш. З надією на краще я подивився у вікно автомобіля і думаючи, що в останній раз за майбутні 11 місяців, милувався МКАДом.
І вже о 17:46 я був на місці служби в Окрему Дивізію Оперативного Призначення ім.Дзержинського (Одон), на КМБ (курс молодого бійця), в якому я навчався ратній справі і готувався до присяги.
КМБ (Курс Молодого Бійця)
Перед тим як потрапити на нього нас привели в стройову частину. Де сидів писар, який відслужив півроку і його дід. Трохи нам все розповіли, мовляв що все це байки, коли вставати по тривозі і так далі. І тут же побачив сценку: писар зробив якусь помилку, за що дід його нагородив смачним ударом кулаком в голову. Саме В голову, а не ПО голові. "Мдя." - струму і подумалося мені. Збрехавши, що прав водійських у мене немає, доповнивши документи нас повели в розташування.
І так підведемо невеликий підсумок. збирали мене як на північний полюс. Кружка, ложка, ніж, вилка, шкарпетки, папір туалетний, жратва, ножиці, голки штук 20, я ще компуторное барахло взяв, тапки, ручки, мочалки, мило. Загалом вийшов дуже важкий рюкзак. До речі на рахунок мила. Мені чоловік моєї сестри так порадив зробити: взяти в милі просвердлити 10мм отвір і впихнути туди гроші, а частину, що залишилася замилити. Вийшов такий тайничок, туди вхерачіл 500р по сотці, обернувши ще плівкою (як виявилося правильно). У підсумку з усього залишилося: 1 ручка, блокнот і вчасно загашенную флешка, годинник, сім-карта, мило, мильниця і трохи хавчик. Тобто все вміститься в пакетику для ліків =). Так що майте на увазі це збираючись в дорогу.
І так, шмон закінчено. Нам показали наші ліжка, час було вже далеко за 22 години, і ми лягли спати. Реально не спав всю ніч, тільки під ранок заснув і то на зовсім небагато. Підйом на КМБ о 5.30. Я все стремається, не знаючи що, таке КМБ в принципі. Вночі вже годині о 1.00 чую два глухих удару, кулака толі в живіт толі по обличчю, і шепіт офіцера: "Як ти взагалі посмів, у своїх же красти, щур, та як ти взагалі посмів.". Мдя, - подумав я. І зрозумів - за справу його шібануло пару раз. Ну і далі продовжував слухати сопіння.
Ранок, моє перше "РОТА ПІДЙОМ!", Я схопився, і різко почав одягатися. Ну я хз, думав що треба як по тривозі. Через 30 сек озирнувшись на всі боки - зрозумів, що нахй я поспішаю? Все чето потягуються, позіхають, ледве встають. У підсумку я сяк-так розштовхав одного з тих, хто приїхав зі мною. І ми вийшли на побудову. Там як завжди розподілили місця, хто чим займається, мовляв одні йдуть вмиватися, інші заправляють ліжка, потім навпаки.
"Непогано", - подумав я, "жити можна, поки.". І так почалася у мене армійське життя.
КМБ - "Курс молодого бійця", це окрема рота з числа новобранців, де з старослужащих - ті хто відслужив тільки 6 місяців, і то з числа сержантів. Основне призначення КМБ - навчити недосвідчених новобранців ратній справі: Батьківщину захищати. Зазвичай на КМБ проводять місяць, потім присяга і розподіл по ротах.
На другий чи третій день я зміг таки подзвонити своїм родичам і сказати де я. І не тільки їм. Вони ахренелі, що я всього в двох годинах їзди був. Ну мені ж, як виявилося, і краще. І потім я намагався кожен раз після відбою, годині о 22 зателефонувати одному дуже важливому людині для мене. Все таки старий добрий голос заспокоює серце солдата. Головне як дзвонив - звернувшись під ковдру, пошепки, слухаючи чотирма вухами - одне в трубку, три на стрьомі. =) Комедія та й годі. Трубу брав у сержантів, сімка відповідно моя.
На другий день служби я відправив перше з 50 листів, з серії "лист в тиждень".
Що добре запам'яталося на перший час - їжа. Бла, в армії їжу називають - парчі. Лагідно парчуган *. Реально, там я їв те, що в реальному житті ніколи не зустрінеш. Багато огидного, особливо каші перлові (болти), січка. Перші страви - хороші. Я потрапив в такий період на КМБ, де ми їли в старій їдальнею. А нову тільки-тільки закінчували. Тому нам доводилося до години стояти на вулиці і чекати черги. Заходиш в їдальню, шапку знімаєш, береш жратва, і йдеш до столу, кладеш її на стіл, ну вощем як у звичайній їдальні все. Далі чекаєш команду: "Рота сідай!". Сідаєш, але нічого не їж. Чекаєш команду: "Приступити до прийому їжі! Смачного!", "Взаємно.", - відповідає рота і починає жерти ЦЕ. -!
Якось раз нас нагодували болтами * не зовсім якісними, і вся рота поки йшла до розташування пробзделась так, що протигаз б не допоміг. Нас навіть повели на невелику прогулянку, що б провітриться. Повернувшись в розташування роти, ми різко побігли в долину білих каменів *. І я вперше за 5 (п'ять!) Днів сходив в туалет як годиться чоловікові =).
ЇЖА. Годували нас до речі чудово, деякі навіть харчувалися реально просто. Приходили худі, а ставали повненькими. Так що з їжею у нас було все гут. Причому 60% цілком придатне до вживання (ну тобто не викликало відрази). Єдине до чого так і не звик - чай, він якийсь поганий і його завжди не вистачало.
В армії все завжди робиться за командою. Немає такого, що б зайшов, одразу сів і почав їсти. Там якщо треба, навіть в туалет ходиш по команді.
Почуття голоду ніколи за весь термін служби не відчував. Так що тут скаржитися гріх. Мені взагалі пощастило, з розповідей тих хто прослужив всього півроку, то тут годували приблизно так: каламутна вода з смужкою капусти - це суп. Розмазана хрень по тарілці - каша. Так що мій заклик потрапив під добрий настрій, і на недолік в їжі ми не скаржилися.
ОДЯГ. Одяг у нас була цілком армійської, за винятком чобіт і ременя. Замість чобіт були берци. А замість ременя з бляхою у вигляді зірки - портупея. Все таки портупея виглядає куди більш представницьким. За перший час (коли з КМБ в роту потрапили) ми берци на ніч замикали в сушарці (кімната з підвищеною температурою), що б не сперли. Бушлат був теплий, так і нижню білизну теж. Нижня білизна (каліки * і сорочка) змінювалися щотижня, як і постільна білизна. Тобто брудним не ходив ніхто, крім рулів *, у них завжди було все в мазуті.
РОЗКЛАД. Ну на КМБ розпорядок простий був: підйом о 5.30, о 5.50 на сніданок, потім навчання всякої Херне весь день. Перші два тижні моторошно хотілося спати постійно, а потім як вимикачем БАЦ і все, вже не хочеться. Встаєш як огірочок. Організм адаптувався. Вивчали ми в основному як правильно марширувати, як ходити в строю, потім почали вчити присягу.
І так з КМБ все ясно. КМБ це дитячий сад. Головне це рота. Порадувала така фіча: Внесок до фонду озеленення місяця. Тобишь сержантам на лапу по 100 карбованців, за всякі там послуги. Хоча вони самі часом визнавали це буквально вимаганням. Фігня.
- РОТА - командир роти і його заступники.
- Старшина.
- ВЗВОД - командир взводу, замкомвзвода.
- ВІДДІЛЕННЯ - командир відділення
- ВЗВОД - командир взводу, замкомвзвода.
- Старшина.
Хоча старшина підкоряється навіть командиру одного з взводів, але все-таки на ньому лежить відповідальність за всю роту в цілому, тому я його помістив вище взводу.
Звання. Звання в армії даються в наступному порядку (по зростанню):
Пробув на КМБ я 2 тижні десь (з місяця покладеного), після прийняття присяги нас розподілили по ротах. І так я потрапив в саму раздолбайскій роту на світлі: Друга рота оперативного призначення - 2 РОН.