Насправді, дійсно коли людина захворює, то він відразу починає розбиратися що з ним не так, намагається отримати якомога більше інформації по своїй проблемі. І це вірно! Тільки з одного боку. З іншого ж, він починає відразу приміряти на себе різні симптоми і в результаті може поставити собі неправильний діагноз а відповідно і лікування буде неправильним. Я сам пройшов через це.
Хлопців, найцікавіше що коли у людини панічні атаки, тривожність і неприємні думки, то він починає в деякій мірі перебільшувати свою хвороба, йому здається що він ніколи не вилікується, не знає, що йому робити, куди звертатися. Він досить часто думає про це, прокручує в своїй голові і тим самим кожен раз НАГАДУЄ собі про свою хворобу і сильніше в неї занурюється. Під час хвороби людина дійсно ослаблений, впевненості в собі у нього не так багато, як раніше, коли він був здоровий.
Якщо відчувайте себе зовсім погано, то для початку думаю краще визначитися з діагнозом. Не бійтеся до лікаря звертатися, ви звичайно самі вирішуйте чи варто, але це може зекономити для вас масу часу, який ви можете марно витратити на самостійне визначення проблеми (але ви ж не лікар і можете помилятися, він звичайно теж може але ймовірність набагато менше) . Хлопців, якщо САМІ відчуваєте, що впоратися зі свій проблемою можете і знаєте як це зробити, відчувайте впевненість то дійте. (Ну тут все логічно =)
Якщо ж ви все ж відчуваєте, що не впоратися самому (самій) то не відкладайте візит до фахівця. Ці болячки відносяться до т.з. "Прикордонним розладам" і багато боятися звертатися до психотерапевта, психіатра по ряду причин. Я вам так скажу, краще вже сходити і визначитися з діагнозом і тим самим ВЖЕ наблизити себе до одужання, ніж нічого не робити в цьому сенсі. Ця думка звичайно моя суб'єктивна, але я бачу його єдино правильним в такій ситуації.
Якщо ви вже визначилися, що у вас таке, то пів справи зроблено. Так як виходячи з діагнозу можна починати лікування. Багато, дуже багато хто не хоче починати пити таблетки через дуже багатьох причин (боятися залежності, боятися побочек і так далі). Вирішувати вам! Таблетки (антидепресанти, нейролептики, транквілізатори і т.д.) дійсно можуть допомогти вам зняти ваше гостре стан, станете по впевненіше. Відмовитися можна буде завжди, природно це займе якийсь час, по ходу вашого лікування. А поєднання психотерапії та медикаментозного лікування буде ще й подвійно ефективним. Правда, психотерапія має на увазі те, що ви будете говорити про свою проблему, а це на жаль не всім може підійти.
А тепер мабуть напишу те, заради чого я власне створив цей пост.
Коли хворів, маю на увазі саме найважчий період, то я навіть не міг працювати і природно жити повноцінним життям. Насправді мене постійно щось турбувало (тривога була часто) і я дуже часто якщо не постійно звертається (думав про неї) до своєї хвороби. Замкнуте коло. І найголовніше, я не МІГ СЕБЕ ПОДАТИ як я раніше ЖИВ до хвороби без тривоги постійної і негативних думок.
Я став відволікатися ВІД ХВОРОБИ спочатку прямо через СИЛУ, я не був упевнений що мені це допоможе. Я почав працювати потихеньку, спочатку не багато (3-4 години) а потім поступово перейшов на нормальний робочий день. Давалося мені все це ДІКО важко. АЛЕ я САМ гнав думки про хвороби ВІД СЕБЕ.
Що цікаво, ви звертали увагу, що коли ви чимось цікавим зайняті, що в цьому момент ви як ніби не хворієте. Відволікатися дуже потрібно і результат вам сподобатися, але звичайно не відразу, це займе час, не так вже й багато і не так вже й мало, у всіх я думаю по різному. Вообщем я всіляко відволікався від хвороби, ще я пив таблетки але почав знижувати їх через те, що став трохи краще себе почувати та й мету поставив знижувати їх.
ДАЛІ я став дійсно менше думати про хвороби і тут науково я написати ніяк не можу але мій мозок з часом дійсно перестав мені видавати тривогу і депресивні думки в таких кількостях як раніше. Тобто спочатку я почав робити це сам (відволікатися) будь-якими способами, а потім це стало автоматизмом. ЦЕ ВАЖЛИВО! Звичайно не відразу, так не буває, минув час але я став повертатися до такого стану, які було у мене ДО ХВОРОБИ. Тобто менше тривоги, тривожних думок, а це ж прямо пов'язане, наприклад, з тими у кого панічні атаки.
Я дійсно не вірив, що буду себе краще почувати і стану таким же як ДО ХВОРОБИ але я лікувався, пив таблетки, спілкувався з психологом, відволікався, став потихеньку приводити своє життя В ТОЙ РЕЖИМ який у мене був ДО ХВОРОБИ. Результати безсумнівно є.
Спасибі всім, хто дочитав до кінця. Бажаю всім вам одужання, удачі, УПЕВНЕНОСТІ в собі.
Насправді хотілося написати більше і нічого не упустити, я тільки що перечитав все, що написав - на кшталт вдалося передати те, що хотів в загальних рисах ну хоча б. я ж не письменник, хоча іноді шкодую що професійно цим не займаюся)), вірші правда іноді пишу))
P.S. наостанок про себе в даний момент: torin16 (Павло мене звуть, 24 роки, зараз працюю в крупній компанії провідним спеціалістом відділу по роботі з клієнтами, є кохана дівчина, яку люблю !!