Адміністративний порядок розгляду скарг має визна-ленне перевагу у населення у порівнянні з судовим з'ясуємо с-будівництві. Причини можна вказати наступні:
- можливість компетентного органу оперативно розглянути об-рощення, усунути порушення законності і застосувати заходи визиску-ня до винних;
орган державного управління розглядає справу по су-ществу, і не тільки на предмет відповідності акта вимогам закону-ності, а й доцільності. У цьому полягає відмінність адміністра-тивного оскарження від судового, в якому повноваження суду сво-дятся до визнання правового акта управління законним чи незаконним; - звернення громадян - одна з форм зворотного зв'язку, допомагаю-щая державно-адміністративним органам управління виконан-няти правообеспечівающіе і правозахисні функції.
Предметом оскарження можуть бути не тільки незаконні, але. і недоцільні акти управління.
Право на скаргу не обмежена ні за змістом, ні за формою. Письмові та усні скарги мають однакове юридичне зна-ня, тому письмова форма не є переважним фак-тором.
Під порядком розгляду скарг мається на увазі встановлена законодавством послідовність дій, інакше кажучи, про-цедура прийому скарги, її перевірки, підготовки та прийняття рішення за скаргою, виконання цього рішення. Добре розроблений меха-нізм розгляду скарг сприяє оперативному, законному і справедливому реагування на обґрунтовані вимоги громадян. У цьому зацікавлені і державні органи, оскільки без навчаючи-сті громадян вони не можуть вловити багато Порушення законодавець-ства.
Усні звернення широко поширені, прийом їх міцно по-йшов в організацію роботи майже всіх ланок державного аппа-рата.
За нескладному питання громадянину набагато простіше звернутися з усною скаргою, а посадовій особі постаратися відразу ж дати від-вет. Таким чином, в ряді випадків подача усних скарг сприяє скороченню термінів їх розгляду, усуває зайву листування і допомагає більш оперативно вирішити виниклі питання. Однак складні скарги, які потребують перевірки, зрозуміло, слід оформляти письмово.
Вивчення практики показує, що багато скарг містять через надлишкового інформацію. не відноситься до суті звернення, в той же час в них часто відсутні необхідні відомості. Це ускладнює дозвіл скарг, зумовлює потребу з'ясування додаткового-них даних, які своєчасно могли бути без особливих зусиль наведені. Тому посадовій особі, що приймає скаргу, слід проявити увагу при прийомі скарги до заявника, допомогти йому грамотно її викласти. Йдеться про необхідність вказівки Ф. І. О, місця проживання (або роботи) заявника, викладу предме-та скарги, вимог, що пред'являються громадянином до дер-ному органу, посадової особи.
Прийнята скарга повинна бути зареєстрована в спеціальному журналі або реєстраційній картці. З цього починається делопр-ництво за скаргою.
Скарга після реєстрації передається відповідному має-стному особі - керівнику або того, на кого покладено обов'язки по розбору скарг. Отримав скаргу вирішує питання про те, під-лежить вона розгляду даними органом або її необхідно направити за належністю в інший - компетентний орган, т. Е. За підвідомчістю - але ні в якому разі не можна переправляти скаргу туди і тим, дії яких оскаржуються. Необхідність і справедливість такої заборони всім зрозумілі. Однак практика сві-детельствует про прямих і непрямих порушеннях цієї заборони.
Прямі порушення, як правило, є наслідком недбайливо-го ставлення деяких посадових осіб і обстановки фактичної безкарності. Ліквідація цих причин пов'язана головним чином із загальним підвищенням ефективності інституту юридичної відповідь-ності.
Непрямі порушення виражаються в тому, що вищестоящий орган (посадова особа) дає доручення підлеглим ланкам апарату та особам, чиї дії оскаржуються, зібрати інформацію по скарзі (т. Е. Фактично провести перевірку по ній), а потім цю інформацію переслати «наверх» для остаточних висновків. У зв'язку з цим доречно навести давню і влучну римську прислів'я: Neto sudex in causa sua (ніхто не суддя у своїй справі). Зрозуміло, ця заборона сле-дует поширити і на усні скарги.
Перевірка скарги - це найважливіша стадія виробництва. Всесто-ронность, повнота, об'єктивність (неупередженість) - основні пра-вила, принципи її здійснення. При цьому важливо виявити причини і умови, що сприяють порушенням, які породжують скарги.
Перевірка повинна проводитися неупередженими особами, компі-тентной фахівцями у відповідних областях. При цьому в ході перевірки необхідно отримати як письмові пояснення від заявника (якщо в скарзі не все зрозуміло), так і від особи, представника організації, чия діяльність оскаржується.
Особа, яка звертається зі скаргою, і його законний представник (зокрема, адвокат) має право ознайомитися з матеріалами справи, так-вать пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. Державні органи задовольняють клопотання або, якщо воно необґрунтовано або незаконно, мотивовано відмовляють в удовле-творінні.
Винесення рішення по скарзі передбачає повне задовольнити-ня вимог скаржника, часткове або їх відхилення.
Логічно і юридично аргументоване рішення сприяє максимально чіткому і законному завершення всього провадження за скаргою.
Закон вимагає повідомляти громадянам в письмовій або усній фор-ме і в установлений строк про рішення, прийняті за скаргами, а в разі їх відхилення вказувати мотиви, на прохання громадян роз-нить порядок оскарження. На жаль, зустрічаються рішення щодо заяв, в яких відсутні досить логічні і юридичні підстави.
У випадку спірної ситуації слід, мабуть, дотримуватися по-рядка, згідно з яким письмове рішення за скаргою вручається Громадянину у всіх випадках відмови в задоволенні його скарги. Ра-зумеется, має задовольнятися вимога громадянина про отри-ванні їм письмової відповіді і в разі позитивного результату. Але в останньому випадку можна не використовувати письмову форму відпові-та, якщо громадянин не наполягає на цьому.
Письмові рішення, винесені одноосібно посадовими чи-цями, оформляються у вигляді відповіді громадянину. Рішення коллегіаль-них органів видаються відповідно до їх компетенції у формі пра-вових актів.
Відповідь і рішення містять певні реквізити:
- найменування органу, установи, посадової особи, виніс-шего рішення;
- дату відповіді або винесення рішення;
- короткі відомості про особу, яка звернулася зі скаргою;
- виклад обставин, встановлених при розгляді скарги;
- фактичні і юридичні умови прийняття рішення;
- розпорядчу частину із зазначенням змісту прийняті-го рішення;
- порядку і строків оскарження;
- підпис посадової особи (посадових осіб).
Терміни прийняття рішення по скарзі в кожному конкретному випадку можуть встановлюватися: а) від одного місяця у разі, коли потрібне додаткове детальне вивчення та перевірка; б) невідкладно, якщо немає необхідності в додатковому вивченні; в) в інших випад-ях - не пізніше 15 днів з моменту надходження скарги до органу, зобов'язаний вирішити питання по суті.
Існуючим інстанційного порядком встановлюється, що вищі органи управління, керівники дають оцінку решени-ям підлеглих їм осіб та органів, а при необхідності оперативно скасовують або змінюють їх, виносять нові рішення, контролюючи потім їх виконання. Разом з тим в законодавстві відсутня вказівка на те, яка інстанція приймає остаточне рішення. Одні і ті ж скарги неодноразово направляються громадянами в са-мі різні установи та організації. Цю прогалину в правовому регулюванні слід усунути і чітко визначити кінцеві ін-станції в ієрархії адміністративних органів, що приймають вікон-чательно рішення (оскарженню не підлягають).
Виконання рішення - завершальна стадія у виробництві по же-Лобе. Виділяються два види процесуальних строків: до першого відно-сується час набрання рішенням законної сили, а до другого - час фактичного виконання рішення. Крім того, особливо відзначатимуть-ється момент завершення всього провадження за скаргою, т. Е. Коли вона вважається повністю дозволеної.
Час набрання рішенням по скарзі в законну силу настає з моменту доведення до відома особи, яка подала скаргу. Але в осо-Бих випадках процесуальний термін визначається інакше. Так, постанов-лення про накладення штрафу вступає зазвичай в законну силу через 10 днів після його вручення правопорушнику. Втім, це можна було б зробити загальним правилом.
Встановлюється термін і для фактичного виконання рішення, як правило, місячний з моменту його винесення. Доцільно цей термін вказувати в реквізитах прийнятого рішення за скаргою, так як на практиці нерідко трапляється, коли позитивне рішення за скаргою, прийнято, а фактично права громадянина не відновлені і тим са-мим його вимоги не задоволені.
Доцільно закріпити порядок; провадження за скаргою закон-чено, якщо фактично виконано прийняте по ній рішення, а вико-нання вироблялося в строго певний термін.
Реальне значення мало б правило, яке встановлює, що при виконанні рішення за скаргою повинні усуватися всі наслідки, які настали в результаті неправильних актів і незаконних дію-вий, відміняються даним рішенням. При фактичної неможливо-сті цього (псування або знищення речі, яка підлягає поверненню, і т. П.) Повинна забезпечуватися рівноцінна матеріальна, а по требо-ванию заявника - і моральна компенсація.
Скарги не повинні бути анонімними. За анонімним виробниц-ство не розпочинається.
Якщо заявник просить, щоб в ході розслідування за скаргою його особистість не розкривалася - таємницю імені слід зберегти. Якщо ж виявляється, що заявник діяв недобросовісно, то за попередньою згодою керівництва вищого органу, незважаючи на прохання про збереження анонімності, особистість скаржника повинна бути розкрита.
І на закінчення можна відзначити, що поряд зі скаргами в адміні-ністратівно порядку кожен громадянин може використовувати доль-ний канал дозволу скарг.
Слід виходити з того, що судовий і адміністративний спо-соби розгляду скарг не виключають один одного, а виступають під-системами єдиного демократичного інституту права скарги. Мова потрібно вести не про альтернативу «або-або», а про вдосконалення обох форм при більш доцільною юридичної їх скоординує-ванности.