Мета виховання - це ті заздалегідь обумовлені (прогнозовані) результати в підготовці підростаючих поколінь до життя, в їх особистісному розвитку і формуванні, яких прагнуть досягти в процесі виховної роботи. Зараз метою виховання є формування особистості, яка високо ставить ідеали свободи, демократії, гуманізму, справедливості і має наукові погляди на навколишній світ, що вимагає певної методики виховної роботи. Традиційними складовими частинами виховання виступають: розумове виховання, технічне навчання, фізичне виховання, моральне і естетичне виховання, які повинні поєднуватися з розвитком схильностей, задатків і здібностей особистості і включенням її в виробничий працю. Закономірності виховання: Під закономірностями виховання слід розуміти стійкі, повторювані і суттєві зв'язки у виховному процесі, реалізація яких дозволяє домагатися ефективних результатів у розвитку та формуванні особистості. Закономірності виховання виступають як основоположні принципи або вимоги, на основі яких необхідно здійснювати навчально-виховну роботу.
1. Єдність цілей, змісту і методів виховання.
2. Нерозривне єдність навчання і виховання (у вузькому сенсі) в цілісному педагогічному процесі.
3. Виховання особистості відбувається тільки в процесі включення її в діяльність. Щоб людина опановував знаннями, йому необхідно здійснювати пізнавальну діяльність. Не можна виховати працьовитість, колективізм, що не залучаючи вихованця в трудову діяльність, в міжособистісні стосунки і рішення колективних проблем. Виходячи з цього С.Т. Шацький і А.С. Макаренко з повною підставою визначали виховання як змістовну організацію життя і діяльності вихованців.
4. Виховання є стимулювання активності формованої особистості в яку організує діяльності. Ця закономірність обумовлюється тим, що ефективний розвиток і формування особистості відбувається тільки за умови, якщо вона проявляє високу активність в яку організує діяльності.
Першопричиною активності людини є ті внутрішні протиріччя між досягнутим і необхідним рівнем розвитку, які він переживає в різних життєвих обставинах і які спонукають його до діяльності і до роботи над собою. Мистецтво виховання в цьому випадку полягає в тому, щоб учитель умів створювати педагогічні ситуації для збудження в учнів подібних внутрішніх протиріч і таким чином стимулював їх активність в різних видах діяльності.
5. Розвиваючи потребностно-мотиваційну сферу особистості і створюючи необхідні умови для формування у неї здорових потреб, інтересів і мотивів діяльності (поведінки), представляється можливим стимулювати її активність і домагатися належного виховного ефекту.
6. У процесі виховання необхідно проявляти гуманність і повагу до особистості в поєднанні з високою вимогливістю. Психологічною основою цієї закономірності є те, що характер відносин педагога і виховуваних особистості викликає в останньої певні внутрішні (емоційно-чуттєві) переживання і безпосередньо позначається на її діяльності та розвитку.
7. У процесі виховання необхідно відкривати перед учнями перспективи їх зростання, допомагати їм домагатися радості успіхів.
8. У процесі виховання необхідно виявляти позитивні якості учнів і спиратися на них.
9. У вихованні необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів.
10. Виховання повинно здійснюватися в колективі і через колектив.
11. У процесі виховання необхідно домагатися єдності і узгодженості педагогічних зусиль учителів, сім'ї та громадських організацій.
12. У процесі виховання необхідно спонукати дитину до здійснення самовиховання.