8 - Поняття Конституційного права
Сам термін «конституція» походить від латинського слова «constitutio», що означає встановлення, установа, побудова, і спочатку використовувався для позначення правових актів римських імператорів.
Під конституцією в будь-якій країні сьогодні розуміється Основ-ною Закон держави, який має вищу юридичну силу ірегулірующій найбільш важливі суспільні відносини: обсяг прав і свобод людини і громадянина, пристрій Обществао держави, механізм здійснення державної властии місцевого самоврядування.
Світовий досвід конституційного розвитку знає два основних види конституції: писані і неписані. Писані конституції являють собою єдиний правовий документ, який займає до-мінують місце в правовій системі країни як за своїм спів-триманню (регулювання найважливіших ключових суспільних відносин), так і за формою (особливий порядок прийняття і пересмот-ра цього акту і т.д. ). Неписані конституції - сукупність окремих конституційних законів і звичаїв, взаємопов'язано виконують (за змістом) роль основного закону країни і не мають за формою будь-яких значних відмінностей від інших законів держави. Більшість сучасних держав, вклю-чаю Росію, мають писані конституції. Неписані конституції - порівняно рідкісне явище у світовій практиці (Англія, Ізраїль, Нова Зеландія).
Поява конституції як особливого юридичного акту і полі-тичного документа історично обумовлене підсумками буржуазія-но-демократичних революцій, виразилися в створенні пред-ставітельних установ і реалізації процесу загального изби рательного права, проголошенням непорушних прав людини, заміною підданих феодального держави на громадян, маю -них рівні права перед законом і судом. Таким чином, перші конституції держав (США 1787 року і Франції 1791 г.) юридичес-ки закріпили створення суспільством і державою основ констатує-Ціон ладу, демократичних принципів організації державної влади.
Реальною є конституція, коли немає принципових, глибоких розбіжностей між конституційними нормами і про-суспільних відносин, життям людей. Це досягається як роботою по втіленню в життя конституційних норм, так і відмовою від застарілих конституційних приписів, частковим або повним зміною Основного Закону. Однак забезпечити повну відповідність конституції фактичної і юридичної - завдання практично непосильне для будь-якого, навіть самого демокра-тичного держави, бо в будь-якій країні допускаються порушен-ня конституційних норм. Все питання в міру, характер цих порушень, в можливостях держави через судові та інші органи відновити порушені конституційні права своїх громадян.
Конституції Росії радянського періоду (1918, 1925, 1937, 1978 рр.), Незважаючи на ряд відмінних моментів, мали багато спільного. Всі вони виходили з тези про перевагу соціалізму як суспільної системи, закріплювали пріоритет державним-ної форми власності, планово-регульованої економіки, гос-подстве положення КПРС як єдиної політичної партії, обмежували межі здійснення основних прав громадян «класових інтересів трудящих». Конституції цього періоду заперечували загальновизнані цінності Конституції-налізм: поділ влади, пріоритет прав людини над інтересами держави, політичний плюралізм і багатопартійність, приватну власність і свободу підприємництва.