У сімдесяті роки знаменитий і обожнюваний всіма Джон Леннон жив майже відлюдником в одному з нью-йоркських будинків, фасадом зверненому на Центральний парк. Хоча йому подобалися свобода вдач, бурхлива, безтурботне життя Нью-Йорка, він з параноїдальною наполегливістю оберігав свою самоту і піклувався про власну безпеку.
Перший раз йому погрожували смертю в 1964 році, коли знаменита четвірка, відома світові як "Бітлз", виступала у Франції. Під час концерту Джону Леннону вручили записку, в якій повідомлялося, що він помре цієї ночі.
Однак ця загроза, так само як і кілька інших, що послідували за нею, не була приведена у виконання. Очевидно, співака вирішили просто полякати.
І все ж Джон усвідомлював свою уразливість і вважав за краще проводити час в величезному ліжку з Йоко Оно, відгородившись від повного небезпек зовнішнього світу і від заздрісною публіки.
Але в шести тисячах миль і чотирьох тимчасових поясах від нього жила людина, чиє бажання убити Джона Леннона стало всепоглинаючою пристрастю. Марк Чапмен був гарячим шанувальником Леннона з тих пір, як музикант почав свій зоряний шлях в складі легендарної четвірки. Чапмен любив філософію його пісень, обожнював Леннона як проповідника любові і миру.
Але десь в глибині душі іскра любові згасала і розгоралося полум'я заздрості і ненависті. Щоб краще зрозуміти причини перетворення Марка Девіда Чапмена в майбутнього вбивцю Джона Леннона, потрібно ознайомитися з деякими епізодами його дитинства і колом інтересів, якими він жив.
У чотирнадцять років він втік з дому на цілий тиждень, в п'ятнадцять став "послідовником Христа" - з довгим волоссям, в сорочці, підв'язаною мотузкою, з великим хрестом на шиї і незмінною Біблією під пахвою. Завжди вразливий, в стані постійного високої напруги і з гострим бажанням самоствердитися, він кидався від однієї примхи до іншої, включаючи і наркотики. Очманілий марихуаною, він любив занурюватися в примарний сон.
"Господь Бог ГОВОРИЛ ЗІ МНОЮ"
Коли Марку виповнилося шістнадцять, він покінчив з марихуаною і заявив: "У моєму житті сталася подія, набагато найзначніше, що я пережив до цього. Господь Бог говорив зі мною і дав мені зрозуміти, що я повинен проявити все краще, що закладено в мені ". Чапмен став помічником директора літнього табору Християнського союзу молоді.
Тоні Адамс, бос Марка, згадував: "Він володів всіма якостями лідера, був дуже уважним, чуйним, в його лексиконі не було навіть слова" ненависть ". Він зізнався, що в юності вживав наркотики, але потім відчув, що до нього доторкнувся Бог і все його життя перевернулося. Я думаю, що роки роботи в літньому таборі були кращими роками в його житті. Можливо, тут він в останній раз випробував щастя ".
Діти були їм зачаровані. Він знав безліч казок і завжди надовго опановував їх увагою.
Але в 1974 році Марк прочитав твір, якому судилося змінити його життя. Хтось дав йому книгу "Над прірвою в житі" Дж. Д. Селінджера. Ця повість про те, як сприйнятливий до краси, мрійливий підліток Холден Коулфілд поодинці виступає проти жорстокого і ворожого світу, глибоко торкнулася оголені нерви Чапмена. Він порівнював себе з головним героєм і кожному, хто погоджувався слухати його, цитував свій улюблений уривок з книги:
"Я малюю всіх цих маленьких дітей, що грають в якусь гру на цьому великому полі жита. Тисячі малюків і жодного дорослої людини, за винятком мене".
Книга стала гімном, символом для втратили ілюзії, розчарованих підлітків у всьому світі. Але ніхто не сприйняв її так близько до серця і ніхто не перекрутив її зміст так сильно, як Марк Чапмен.
Десь в цей час в його заплутане життя увірвалася рок-музика. Тод Рундгрен, Джиммі Хендрікс і Боб Ділан стали його улюбленцями. Але "Бітлз" залишалися на вершині його шанування, а улюбленим співаком і раніше був Джон Леннон. Ні, він обожнював не музика Леннона, він любив його філософію, його одкровення в питаннях миру, любові і справедливості. Марк навіть грав на гітарі і намагався у всьому наслідувати своєму кумирові, хоча і розумів, що йому далеко до геніальності Леннона. І тоді він зосередився на навчанні, сподіваючись згодом отримати повну оплачувану ставку в Християнському союзі молоді. У 1975 році, прослухавши курс лекцій в коледжі, Марк Чапмен за завданням союзу виїхав до Бейрута. Але його місія незабаром завершилася, оскільки в Лівані почалася громадянська війна.
Після Лівану Чапмен виїхав в штат Арканзас, куди перемістився табір Християнського союзу молоді для надання допомоги в'єтнамським біженцям. І знову він домігся популярності, цього разу серед азіатських іммігрантів, і заслужив глибоку вдячність людей, заради яких працював.
У ПОШУКАХ ЛЮБОВІ І ДОБРА
Джессіка переконала Марка продовжити навчання на гуманітарному факультеті. Йому просто необхідно було утворення, щоб здійснити свою мрію - очолити Християнський союз молоді. Але, провчившись один семестр, Чапмен кинув коледж. Незабаром від нього пішла і Джесіка. Літо 1976 він провів в таборі, але восени влаштувався на роботу охоронцем і став відмінним стрілком. Охоронцям окружної технічної школи в Атланті на випробувальних стрільбищах потрібно вибивати хоча б шістдесят очок з пістолета. Чапмен вибив вісімдесят вісім.
Здавалося б, все складалося вдало. Але несподівано для самого себе Марк став швидко повніти. Власний зовнішній вигляд дратував його, і з кожним днем він все більше озлоблювався.
У 1977 році після розлучення батьків Чапмен відлетів до Гонолулу, на Гавайські острови. Одного разу, взявши напрокат машину, він відправився в мальовниче місце, з якого відкривалася чудова панорама Тихого океану, прикріпив один кінець шланга до вихлопної труби автомобіля, а інший вивів в салон. Його врятував перехожий, постукав у вікно. Чапмен знаходився в загазованому салоні п'ятнадцять хвилин і потім все дивувався, чому не помер. Зрозумів він це, оглянувши зовнішню частину шланга: гарячий вихлопної газ пропалив в ньому дірку. Чапмен розсердився, що його план самогубства не вдався. Але після цього інциденту він звернувся в клініку, де йому порадили пройти тривалий курс лікування у психіатрів.
Щоб бути поруч з ним, на Гаваї прилетіла його мати, але і вона не змогла полегшити душевний стан Марка. Він був засмучений тим, що із записом в документах про спробу самогубства ніколи не отримає пристойну роботу в Християнському союзі молоді.
Але через навіженого поведінки Марка незабаром їх шлюб дав серйозну тріщину: він витрачав сотні доларів на придбання дорогих творів мистецтва, що навряд чи міг дозволити собі. Саме в цей час майбутній вбивця почав вести розмови про "зраду" Джона Леннона. Глорія вислуховувала його пихаті монологи, в яких він звинувачував співака за його багатство і погляди на життя, на світ, на любов.
Через кілька днів Марк Чапмен був вже в Нью-Йорку. Потім відвідав своє рідне місто Атланту, де розповів місцевому священикові, що в його душі постійно відбувається боротьба між добром і злом, але повідомити якісь подробиці відмовився. Відвідав він і Джесіку. Пізніше вона скаже, що Марк виглядав вельми пригніченим.
Чапмен повернувся в Нью-Йорк ще більш пригніченим, так як візит в Християнський союз молоді, де він провів кілька щасливих літніх сезонів, показав, що там його остаточно забули.
Чапмен став тинятися біля будинку, в якому жив Леннон, намагаючись загубитися в натовпі роззяв і перехожих, які мріяли хоч мигцем, хоч разок поглянути на свого кумира. Після арешту Марка один чоловік вигукнув: "Та я ж бачив його в день вбивства! Я живу тут недалеко і пригадую, що бачив цього хлопця декількома днями раніше. Тут завжди повно людей, котрі чекають Джона. Але цей малий виділявся серед них. Він снував туди і назад, немов згорав від нетерпіння ".
У натовпі фанів Марк розговорився з юною блондинкою. Разом вони перекусили в ресторані, а після обіду до них приєднався Пол Гореш, фотограф-любитель, також гарячий прихильник музиканта. Через кілька хвилин, рівно о 16.30, на вулицю вийшов Леннон, супроводжуваний Йоко.
Він попрямував до лімузина, і в цей час з натовпу вийшов Чапмен і протягнув йому альбом. "Автограф, будь ласка", -попросіл він тремтячим від хвилювання голосом. Джон на мить зупинився, і в цей час Гореш сфотографував його.
"Я щойно застрелив ДЖОНА ЛЕННОНА"
Джон Леннон повернувся додому в 11.30 вечора. Марк Чапмен чекав його сховавшись в тіні. "Містер Леннон!" - покликав він. Джон повернувся, щоб подивитися, хто його покликав, і тоді, що роздирається найсуперечливішими почуттями, Чапмен випустив в музиканта п'ять куль. ІОКО Воно опустилася на коліна і, обхопивши руками голову чоловіка, як би колихала його, а швейцар кричав Чапмену: "Та чи знаєш ти, що наробив?" - "Я тільки що застрелив Джона Леннона", - спокійно відповів Марк.
Його заарештували тут же, біля будинку, а Леннона терміново відправили до лікарні імені Рузвельта. Він був в напівнепритомному стані, але все ще живий, хоча і втратив дуже багато крові. "Його неможливо було врятувати жодними засобами, - скаже декількома годинами пізніше доктор Стівен Лінн, керівник служби" швидкої допомоги ".- Він втратив дуже багато крові, близько вісімдесяти відсотків від загального обсягу. ІОКО вже повідомили про його смерть".
Новина поширилася по нічному Нью-Йорку з блискавичною швидкістю. Приблизно за годину біля будинку, в якому жив Джон Леннон, зібралися тисячі людей. Вони стояли з запаленими свічками в пам'ять про нього. Натовп співала пісні Леннона, а телеграф передавали в усі газети світу подробиці цього жахливого вбивства. Президент Джиммі Картер говорив про іронію долі, про те, що "Леннон став жертвою насильства, хоча сам завжди боровся за мир", а новий президент Сполучених Штатів Рональд Рейган назвав це вбивство "найбільшою трагедією". Світ занурився в траур.
Чапмену пред'явили звинувачення у вбивстві і наказали пройти тридцятиденний психіатричне обстеження.
Під посиленою охороною Чапмена помістили в окремо розташованій палаті одній з лікарень, де з нього не спускали очей всі двадцять чотири години на добу, що б не дати йому покінчити життя самогубством. Але оскільки виникло побоювання, що Чапмена можуть вбити шанувальники Леннона з почуття помсти, його перевели в міську в'язницю. Другий адвокат -перший відмовився вести справу, так як з кожним днем росло обурення людей, а з ним і загроза розправи над вбивцею, - заявив, що на суді обвинувачений буде виправданий, тому що медики визнають його душевнохворим.
Але сам Чапмен визнав себе винним у вбивстві. Проте однозначно сказати, що він людина зі здоровою психікою, не можна. Коли в суді йому надали можливість сказати кілька слів, він просто процитував уривок з книги "Над прірвою в житі", яка стала його євангелієм.
У телестудії Нью-Йорка зібралися психіатри, щоб спробувати пояснити Америці, чому загинув Леннон. Найбільш переконливу версію мотивів злочину висунув гавайський психіатр Роберт Марвіт. Він сказав: "Марк почав підписуватися ім'ям Леннона. Можна з упевненістю стверджувати, що він вірив у те, що був Ленноном або перетворювався на нього.
В критичний момент Чапмен міг сказати собі: "Господи, Леннон знає, що нас двоє. Я повинен зменшити їх до одного". Але якщо розглядати феномен Марка Девіда Чапмена в комплексі, я не впевнений, що ми коли-небудь дізнаємося, що ж насправді управляло їм, що привело в рух цей диявольський механізм ".
одержимість демонами
Минуло багато років, перш ніж божевільний вбивця Леннона вперше заговорив про демонів, які привели його до вбивства, про те, як він вимолює у Бога прощення за цей страшний злочин.
За час перебування у в'язниці Чапмен отримав більше смертельних загроз, ніж будь-який інший ув'язнений в Америці. Шанувальники "Бітлз" не пробачили йому вбивства співака миру і свободи Джона Леннона. Навіть батько не зміг пробачити його і жодного разу не відвідав у в'язниці. Однак Чапмен сподівається з часом вимолити прощення у Бога і у людей.
Він розповідає: "Я відчував себе зовсім розбитим. Мене дратувало свідомість того, що я буду лже-Ленноном. Я розглядав його фотографії. Поставте ж себе на моє місце. Ось він стоїть на даху розкішного будинку. Так молодий і прекрасний! Він закликав нас розвивати уяву, не бути жадібними. І я вірив йому! все стіни моєї кімнати були обвішані фотографіями "бітлів". я вірив, що вони роблять все це не за гроші. З десяти років я просочувався правотою Джона Леннона, я прийняв його всім серцем. "
Але раптом я виявив у своїй голові "маленьких чоловічків". Я говорив з ними щодня, запитував їх, що мені робити. І це вони, "маленькі чоловічки", переконали мене вбити знаменитого музиканта Джона Леннона.
Вони були перелякані. Вони були шоковані. Вони були частиною моєї совісті, і коли я діяв не по совісті, в мені не залишалося нічого, що управляло б мною. Я залишався один. І тоді я зривав з себе одяг, ставив записи "Бітлз" і молився сатані. Я верещав і пронизливо кричав в магнітофон: "Джон Леннон повинен померти! Джон Леннон обманщик!" Божевільний монолог супроводжувався зловісної мелодією, яку він записав на стрічку поверх пісні "Суничні галявини".
Чапмен сказав, що його коливання між Богом і сатаною продовжувалися в 1980 році два місяці, а потім він пішов в магазин з продажу зброї і купив скорострільний пістолет. Цією зброєю він мав намір убити Джона Леннона.
"ЗРОБИ ЦЕ!"
"Я був сповнений щастя від того, що Джон Леннон підписав мені альбом. Так щасливий, що хотів взяти перше-ліпше таксі і помчати додому, до дружини. Я хотів вибратися звідти. Але не зробив цього. Я не міг залишити це місце, так як був повністю підпорядкований іншій силі ".
Він повернувся сюди увечері, щоб завершити свій божевільний пошук.
"Зроби це! Зроби це! Зроби це!" - твердили демони. І я зробив це. Зробив так, як десятки разів репетирував в номері готелю. Коли Леннон пройшов повз, я прицілився йому в спину і натиснув на спусковий гачок п'ять разів. Пам'ятаю, його як би хтось штовхнув вперед, на сходинки, а потім він став повільно, поштовхами падати. Швейцар Хосе, я добре пам'ятаю, вирвав пістолет у мене з рук і закричав: "Подивися, що ти наробив! Забирайся!" А я сказав: "Куди мені йти?"
Коли приїхала поліція, Чапмен читав свою кохану і викривлено витлумачену книгу "Над прірвою в житі".
Нещодавно Чапмен заговорив, бо відчув докори сумління. Він заявив, що його переслідують нічні кошмари. У них він відвідує будинок Леннона.
"Я розмовляв з ІОКО і його синами як друг сім'ї. Всі ми були засмучені тим, що сталося. Вони розуміють, що я дуже шкодую про це. Вони знають, що насправді я не хотів вбивати його. Джон Леннон був шукачем правди. Він знав, що досконалого світу не буде, але закликав думати про нього.
Якщо людина володіє силою, здатною створити цей світ в уяві, значить, він наблизився до нього. Гарна ідея не повинна викликати біль. Шкодую, що я завдав болю всім. Але тепер, можливо, я стану хоч чим-небудь корисний. Все ж дуже і дуже важко визначити, хто я є насправді. Я часто відчував сильний сум'яття почуттів і біль від того, що я Марк Девід Чапмен ".
Після смерті Леннона зірки шоу-бізнесу стали платити охоронцям тисячі доларів, щоб захистити себе від "мисливців за знаменитостями". Такі божевільні, як Девід Чапмен, позбавляли зірок головного - душевного спокою.
Він також розповів про плани можливого повернення на музичну стезю: «Ми цілком можемо зробити це. Але вже без шуму, диму і прожекторів, в більш затишній обстановці. Ми можемо заново народитися, почати все з початку ... Адже у нас стільки часу, вірно? »
В номер також увійшла замітка Йоко Оно про її останні дні, проведених з Ленноном. «За кілька хвилин до вбивства, перш ніж покинути студію, Джон подивився мені в очі», - пише вона. «Він ніби хотів сказати поглядом щось важливе. «Так?» - запитала я його. І я ніколи не забуду, як він глибоким, спокійним голосом промовив найпрекрасніші слова про мене, наче хотів, щоб вони назавжди врізалися в мою пам'ять.
«Про ...», - тільки й відповіла я, зніяковіло відвівши погляд. І в цю сумну річницю я закликаю всіх з любов'ю і повагою згадати Джона, адже за свої 40 років він так багато зробив для світу ».
А "Іуді" Чепмен, вбивці, що простягнувся свого часу руку за автографом до своєї майбутньої жертви і отримав від Джона цей автограф, сьогодні вже п'ятдесят сім років.
Суд визнав Чепмена осудним і засудив його до довічного ув'язнення з правом подачі прохання про помилування через 20 років. Чепмен відбуває покарання у в'язниці суворого режиму «Аттика», біля міста Буффало (Нью-Йорк).
Називаючи Чепмена «суб'єктом», Йоко, зокрема, писала, що не відчуватиме себе в безпеці, якщо він буде звільнений, і що звільнення Чепмена було б несправедливим по відношенню до Джону Леннону, який не заслуговував смерті; крім того, звільнення Чепмена може привести до насильства щодо нього самого.
Крім того, комісія твердо переконана, що Ваше умовно-дострокове звільнення в даний момент зменшило б серйозність злочину і послужило б до підриву поваги до закону.
Матеріали підготовлені на основі інформації відкритих джерел
Phone: (770) 643-7997 Fax: (770) 643-7996