Специфічність засоби масової інформації як об'єкта права проявляється, крім іншого, в тому, що право власності на нього може бути не пов'язане з правом власності на редакцію як майновий комплекс. Якщо редакція організована у формі підприємства, то як об'єкт цивільних прав вона являє собою майновий комплекс, до складу якого, крім іншого, входять і продукція даного ЗМІ, і права на позначення, індивідуалізують редакцію і продукцію.
Під видавцем розуміється видавництво, інша установа, підприємство (підприємець), що здійснює матеріально-технічне забезпечення виробництва продукції засоби масової інформації, а також її еквівалент до видавця юридична особа або громадянин, для якого ця діяльність не є основною або не служить головним джерелом доходу.
Під видавцем розуміється діє на підставі свідоцтва про реєстрацію засобу масової інформації юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, зареєстрована як індивідуальний підприємець, які здійснюють в установленому законом порядку фінансове забезпечення та організацію діяльності, пов'язаної з випуском засоби масової інформації;
Під мовником розуміється юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, зареєстрована як індивідуальний підприємець, які здійснюють телевізійне та (або) радіомовлення на підставі ліцензії на мовлення;
Під державним видавцем і державним мовником розуміються видавець і мовник, які є юридичними особами, майно яких перебуває у власності Російської Федерації або власності суб'єкта Російської Федерації;
Статус журналіста за Законом про ЗМІ. Виходячи з визначення, закріпленого в абз. 10 ст. 2 Закону про ЗМІ, журналістом визнається особа, яка відповідає такими ознаками:
1) особа займається редагуванням, створенням, збором або підготовкою повідомлень і матеріалів;
3) відповідно до встановлених між ним і редакцією договором або діючи за її уповноваженням.
Обов'язки журналіста в процесі пошуку, створення, обробки і поширення інформації відповідно до ст. 49 Закону про ЗМІ полягають:
- в перевірці достовірності інформації, що повідомляється їм інформації;
- зберігати конфіденційність інформації і (або) її джерела;
- отримання згоди (за винятком випадків, коли це необхідно для захисту суспільних інтересів) на поширення в засобі масової інформації відомостей про особисте життя громадянина від самого громадянина або його законних представників;
Під розповсюджувачем засоби масової інформацйіі (далі розповсюджувач) розуміється юридична особа, незалежно від форми власності та фізична особа, яка здійснює розповсюдження продукції засобу масової інформації за договором з видавцем, мовником, редакцією або на інших законних підставах. [Ріхтер А.Г.ПРАВОВИЕ ОСНОВИ ЖУРНАЛІСТИКИ]
Види ЗМІ за законодавством Російської Федерації. Державні і муніципальні засоби масової інформації і їх правовий статус. Недержавні засоби масової інформації. Мережеві ЗМІ. Суспільне мовлення. Типологічна хар-ка ЗМІ - їх класифікація за общнос-ти будь-яких ознак. Параметри типологізації м.б.разліч-ни.
За формою розпод-я (по носію) розрізняють друковані (газі-ти, журнали, бюлетені) і аудіовізуальні (РВ, ТВ). Беручи до уваги спосіб розпод-я сигналу електронних ЗМІ: - ефірне (від телевежі до телесистеми споживача); - супутникове; - кабельне (кабельні мережі в містах Росії).
За типом діяльності: - мовні (здійснюють телетрансляцію програм); - программопроізводящіе (продюсерські фірми); - дистриб'ютори.
Регіон поширення: - транснац, общенац, регіон (частини країни ( «Південь Росії»), міські і місцеві (небі насів п). Місце видання явл показником того, на яку тер розраховане розпод-е ЗМІ.
Періодичність визначається частотністю виходу видання в визна-ленний період часу. Розрізняють е-д, що виходять 2-3 рази в тиждень, е / н, е / м, що виходять раз в квартал, раз на півроку, щорічні видання і т.д. Видання так-же можуть не мати регулярної періодичності виходу.
Мережеві ЗМІ. Мультимедійні мережеві технології зробили революцію в системі традиційних ЗМІ і привели до появи їх нового виду - мережевих ЗМІ. Сьогодні це - загальновизнаний факт. Для мільйонів людей вони вже стали важливим джерелом інформації, а оскільки наступне покоління споживачів інформаційних продуктів соціалізується майже виключно через мережу і саме в Інтернеті дізнається про існування тих чи інших каналів інформації, то вивчення мережевих ЗМІ як феномена журналістики набуває особливої значущості. На даному етапі розвитку Інтернету вже можливо виділити певні групи мережевих ЗМІ (мережеві представництва традиційних медійних структур і власне мережеві структури) і їх види (мережеві журнали, газети, інформаційні агентства, інформаційно-пошукові системи, портали, списки розсилки і т.п.)
Що нового привносить в журналістику Web?
Діалогові, інтерактивність закладена в саму технологію WWW, що змушує журналістику не на словах, а на ділі відмовлятися від виключно односпрямованих способів комунікації. Причому, не тільки веб-журналістику, а й журналістику в цілому. Це нове завдання, очевидно, буде вносити істотні зміни в стильові особливості журналістської роботи, в організаційні аспекти видавничої діяльності тощо Павутина дає можливість не тільки щось повідомляти знеособленому читачеві, а й дізнаватися його реакцію, і вчитися у нього дечому. Традиційні підходи, розраховані на абстрактного читача, тут не годяться.
З'явилася можливість враховувати потреби і звички конкретного читача і / або групи читачів.
Вбудована можливість як завгодно глибокої ієрархічності інформації допускає за участю читача практично будь-якого ступеня деталізації викладу, не завантажуючи непотрібними деталями основне виклад.
Схематично мережа інтернет можна уявити собі як центральну частину, швидкість передачі інформації в якій постійно зростає і здешевлюється, і периферійну частину від провайдера до клієнта. Швидкість передачі інформації в центральній частині робить його самим безпосереднім засобом мас-медіа.
Дозволяє викладати матеріал самим хитромудрим чином і швидко його оновлювати, дає можливість відвідувачам самим брати участь в побудові сторінки, підтримуючи таким чином у них постійний інтерес.
Суспільне мовлення - спосіб організації теле- або радіомовлення, заснований на особливій формі власності. Суспільно-правова теле- або радіокомпанія не належить ні державі, ні приватним особам або компаніям, а знаходиться в «громадської» власності. Це означає те, що управління їй здійснює рада, що формується з поважних громадських діячів (зазвичай представники великих партій, громадських об'єднань, церкви, профспілок і т. Д.), Що дозволяє виробляти більш збалансовану і неупереджену програмну політику.
Основні організаційно-правові форми існування засобів масової інформації: комерційні і некомерційні організації.
Редакцією у вигляді АТ або ТОВ визнається засноване одним або кількома особами господарське товариство. Єдина відмінність між ними полягає в тому, що статутний капітал ТОВ розділений нема на акції, як в АТ, а на частки, розміри яких визначені установчими документами.
Виходячи із Закону про НКО, некомерційна організація має право займатися підприємницькою діяльністю, якщо вона відповідає цілям, для досягнення яких створена організація.