ж. мн. чари, ворожбу, чаклунство, знахарство; чарівність, мара, морока: чорнокнижництво, кудеснічество; наклепи або змови. Звідси чорний, риса, рис? Шімкевіч. Творити чари. Стани нині з чари твоїми, аще зможуть ти допомоги, Вих. Чародеять, чародіяти, чарувати, творити чари, ворожити, Кудес, чаклувати; знахарить, наводити чарівність, мару, мороку, відводити очі, творити Кудес, чудеса за допомогою нечистої сили. | Чарувати, арх. вологодск. спокушати, чарувати собою, своєю красою. Чари, чари, чари, чаклунство, дія по глаг. чари, ворожбу, чаклунство та ін. Чарователь м. чаровательніца ж. чарівник, чародійка, чарівник, чародійка, волхв, чарівник, ворожка, чаклун, чарівник, чаклун; знахар, напускають мару, мороку. | Чарівник, чародійка, арх. вологодск. чарівний, любезнік, красень, чарівник. Чаровний, чарівний, чародейственний, чаклунський, до чарам, чарівництва относящ. Чаровщіна, чародейщіна ж. все, що належить до чарам чари.
ЧАРИ, чар. 1. Чари, чаклунство (устар.). Чаклунські ч. 2. перен. Чарівність. чарівність (кніжн.). У. любові.
Наголос: чари мн.- Чари, чаклунство.
- перен. Чарівна влада, чарівність.
I чариI мн. чарівник, чарувати, зачарувати, розчарувати, укр. чара "чари", чаруваті "чаклувати", блр. чари мн. ін-рос. чар', тв. п. мн. ч. Чарма (Чудовський. сборн. ХV ст .; см. Соболевський, Лекції 212), ст.-слав. чар' "чаклунство" (Еuсh. Sin.), чародѣі ἐπαοιδός (Супра.), болг. чарувам "гадаю", сербохорв. ча̑ар ж. "Чаклунство", чараті, ча̑ра̑м "чаклувати", сербск.-цслав. чари м. мн. ч. "чари", словен. čárа "чаклунство", чеськ. čár м. čárа ж. "Диво", зазвичай мн. čáry, Слвц. čаrу мн. пол. сzаr, зазвичай мн. сzаrу.
Праслав. * Čаr' родинно Авести. čārā ж. "Засіб", Нов.-перс. čār - то ж, čārа "засіб, допомога, хитрість", лит. kẽras м. "чарівництво, чаклунство", kerėti, keriù "чаклувати, наврочити, накликати біду", др.-інд. kr̥ṇṓti, karṓti "робить", kr̥tyā ж. "Дію, вчинок", Авести. kǝrǝnaoiti "робить", Кимр. реri "робити"; см. Остхоф, ВВ 24, 109 і сл .; Раrеrgа 1, 26 і сл .; Бернекер I, 136 і сл .; Мейе, Ét. 235; Траутман, ВSW 127; Фік, ВВ 2, 208. З огляду на велику кількість семантичних паралелей для розвитку знач. "Робити"> "чаклувати" (пор. Бернекер, там же) менш перспективними представляються спроби пов'язати * čаr' з грец. κείρω "ріжу, стрижу", двн sсёrаn "стригти" і т. д. (Брюкнер, РF 7, 177; Sɫown. 72), точно так же, як і зближення з грец. κήρῡξ "глашатай", лат. саrmеn "пісня", др.-інд. kīrtíṣ "слава, звістка", всупереч Іллінському (РФВ 61, 236 і сл.).
II чариII мн. також Чариков "вид взуття", див. чарки.
ЧАРИ, чар, од. немає (· книж. · поет.).
1. Чари, чаклунство.
2. перен. Чарівна влада, чарівність, чарівність. Чари любові. «Погляд один чорнобривої дикунки, повний чар, запалюють кров.» Некрасов.
чари, чарівність, чарівна сила, магія, шарм, чарівність, волшбу, чаклунство, чарівність, чаклунство, чарівність, ворожба, надзвичайність, чари, принадність, звабливість, чари
сущ чарівність, чарівність, прелестьпрітягательная сила, яка виходить від кого-небудь, чого-небудь
чари, чари, чаклунство, магія, чарівність, чарівність, чарівність, красу, чарування