Питання для обговорення
Громадяни в ході примирних процедур, що мають на меті разре-шення колективного трудового спору, працівники відповідно до законодавства Російської Федерації можуть скористатися правом проводити збори, мітинги, демонстрації, пікетування. Ці акції робляться ними на підтримку своїх вимог. Збори представляє по суті перший акт пред'явлення тре-бований працівників. Ці вимоги висуваються на зборах (конференції) більшістю голосів. Разом з цим обирають-ся повноважні представники працівників для участі в разре-шеніі колективного трудового спору. Роботодавець не має права перешкоджати проведенню зборів (конференції), зобов'язаний пре-доставляти для нього відповідне приміщення. Як правило, висунуті вимоги викладаються в письмовій формі і на-спрямовуються роботодавцю, а їх копія - до органу державної служби по врегулюванню колективних трудових спорів.
Пікетування відноситься до акцій того ж плану. Воно озна-чає патрулювання групою мітингувальників або демонстрантів в районі проведення мітингу чи демонстрації. Нерідко піку-ти виставляються представниками учасників протесту социаль-ного або іншого характеру перед органами державної влас-ти і місцевого самоврядування, іншими офіційними предста-ництво.
Історично страйку або, як їх ще називали, страйки ста-ли фактом в умовах утвердження капіталістичного способу виробництва, переходу до машинної індустрії, концентрації осіб найманої праці на великих підприємствах з багатьма тисяча-ми робочих. Їх головна мета майже завжди зводилася до захисту інтересів тих, хто жив продажем своєї робочої сили.
У країнах з розвиненою ринковою економікою накопичено і в зна-ве мірою піддався науковому узагальненню досвід прогнози-вання страйків і їх врегулювання. На підприємствах цих країн в залагодженні конфліктів, що виникають загального характеру беруть участь представники не тільки самих страйкуючих і підприємців-роботодавців, а й муніципальних і дер- дарчих органів. Втручання владних структур закреп-лено відповідним законодавством.
Закони більшості розвинених країн з ринковою економікою беруть до уваги рекомендації таких міжнародних організацій, як Організація Об'єднаних Націй, Міжнародним-рідна Організація Праці (МОП) та ін. Вони передбачають пра-во громадян на страйк, встановлюючи, однак, і певні обмеження. Перш за все складається перелік галузей, в ко-торих страйкові акції заборонені. Зазвичай це стосується збройних сил, поліції, пожежної служби, швидкої медицин-ської допомоги, газо- і електропостачання, деяких інших жит-необеспечівающіх систем.
Основи реалізації права працівників на страйк як спо-соб вирішення колективного трудового спору конкретизують-ся і регламентуються Трудовим кодексом Російської Федерації.
Страйк передбачає тимчасовий добровільна відмова робіт-ників від виконання трудових обов'язків (повністю або годину-тично) з метою вирішення колективного трудового спору. Следо-вательно, страйк не є сам конфлікт, неврегульоване розбіжність, а тільки прояв цих розбіжностей, доведена до крайності форма конфліктної поведінки, яка перебуває в ряду зборів, мітингів, демонстрацій, пікетування. Робіт-ники мають право використовувати її в тих випадках, коли примиритель-ні процедури не приводять до вирішення колективного трудо-вого спору, або роботодавець ухиляється від примирних процедур або не виконує досягнуту угоду.
Рішення про страйк приймається зборами працівників або профспілковою організацією, про що роботодавець попереджає-ся в письмовій формі за десять днів до її початку. У рішенні вказується список розбіжностей, що послужили підставою на-чала страйку, її терміни, передбачуване число учасників і пе-речень робіт, які страйкарі зобов'язуються виконувати для забезпечення безпеки життєдіяльності організації. За-бастовкой керує спеціально сформований орган, кото-рий при необхідності може скликати збори колективу, отримувати від роботодавців інформацію, залучати фахівців на-тов для підготовки висновків зі спірних питань. Участь у страйку є добровільною, і ніхто не може примусити до неї працівників або перешкоджати відмови від участі в ній.
В період проведення страйку сторони колективного тру-дового спору зобов'язані продовжити дозвіл цієї суперечки шляхом проведення примирних процедур, приймати всі необ-хідні заходи для збереження майна організації та фізичних ос-ких осіб, підтримання роботи обладнання, зупинка якого може створити небезпеку для життя і здоров'я людей .
Участь працівника у страйку не може розглядатися як порушення трудової дисципліни і підстава для розірвання трудового договору, застосування заходів дисциплінарної відпові-ності, за винятком випадків, передбачених у законі. На ча-ма участі в страйку за працівниками зберігаються місце ра-боти і посаду. У той же час роботодавець має право не випла-чувати безпосереднім учасникам страйку заробітну плату.
Законодавство забороняє в період врегулювання колектив-ного трудового спору локаут, тобто звільнення учасників заба-стовкі і інші дозволені акції, а також ліквідацію або реорганізацію відповідного підприємства, філії і т.п.
Страйк представляє реально відчутну загрозу втрат з боку тих, проти кого вона спрямована, так як чревата падінням третьому продуктивності праці, зниженням якості товарів і ока-званих послуг, виплатою підприємцями (роботодавцями) штрафів та неустойок партнерам з економічних зв'язків у слу-чаях зриву , поставок в заздалегідь обумовлені терміни, недоотримано-ням прибутку і т.д. Подібна загроза вкрай небажаних і по суті своїй руйнівних і руйнівних для підприємства чи галузі господарства наслідків використовується зважилися на за-бастовку як підкріплення висунутих ними вимог, як середовищ-ство тиску на роботодавців-власників, органи дер-жавної влади та місцевого самоврядування.
Ще одна особливість страйку в сучасних умовах - факти-но вона завжди має організований характер, укладається в рамки чинного в країні трудового законодавства. Це, як правило, заздалегідь спланована і добре підготовлена акція, яку направляють керівним органом - страйковим або профспілковим комітетом, зі своїми лідерами, котрі спиралися б на підтримку більшості учасників страйку, тих чи інших суспільних рухів, політичних партій і засобів масо-вої інформації, а то і фракцій регіональних законодавчих зборів і федерального парламенту.
Контрольні питання і завдання
1. Які методи найбільш широко застосовуються для профі-лактики конфліктів в організаціях?
2. Вкажіть основні етапи проходження примирних процедур при трудових спорах (конфліктах).
3. Який законодавчий акт регулює порядок вирішення колективних трудових спорів в Російській Федерації?
4. Назвіть основні правила спілкування, яких слід при-тримувати при здійсненні примирних процедур.
5. Які масові заходи вправі проводити працівники організації в підтримку своїх вимог при вирішенні кол
активного трудового спору?