Російська мова - неймовірний. Одними і тими ж словами можуть позначатися абсолютно різні речі і виражатися абсолютно різні емоції. Що вже говорити про лексичних зворотах, які запросто можуть збити з пантелику будь-якого іноземця:
- Тільки в нашій країні слово «угу» є синонімом до слів «будь ласка», «дякую», «добрий день», «нема за що» і «вибачте», а слово «давай» в більшості випадків замінює «до побачення».
- Як перекласти іншими мовами, що «дуже розумний» - не завжди комплімент, «розумний дуже» - знущання, а «занадто розумний» - загроза?
- Чому у нас є майбутнє час, сьогодення і минуле, але все одно теперішнім часом ми можемо висловити і минуле ( «Іду я вчора по вулиці ...»), і майбутнє ( «Завтра я йду в кіно»), а минулим часом ми можемо висловити наказ ( «Швидко пішов звідси!»)?
Є мови, де допустимо подвійне заперечення, є - де не допускається; в частині мов подвійне заперечення може висловлювати твердження, але тільки в російській мові подвійне твердження «ну да, конечно! »- висловлює заперечення або сумнів у словах мовця.
Всі іноземці, які вивчають російську, дивуються, чому «нічого» може позначати не тільки «нічого», а й «нормально», «добре», «відмінно», а також «все в порядку» і «не варто вибачень».
У російській мові одними і тими ж нецензурними виразами можна і образити, і захопитися, і висловити всі інші відтінки емоцій.
В ступор людини, що вивчає російську, може ввести фраза «так ні, напевно», одночасно несе в собі і твердження, і заперечення, і невпевненість, але все ж виражає невпевнене заперечення з відтінком можливості позитивного вирішення.
Спробуйте виразно пояснити, яка різниця між «випити чай» і «випити чаю»; яка різниця між «тут» і «тут»; чому дію в минулому можна висловити словами «раніше», «давно», «недавно», «недавно», «напередодні» і десятком інших і чому в певних ситуаціях їх можна замінити один на одного?
Спробуйте пояснити іноземцю фразу «Руки не доходять подивитися».
Як точно назвати спосіб з часткою «б», коли вона висловлює в різних ситуаціях і умова, і прохання, і бажання, і мрійливість, і необхідність, і припущення, і пропозиція, і жаль?
У російській мові іноді у дієслова немає будь-якої форми, і це обумовлено законами милозвучності. Наприклад: «перемогти». Він переможе, ти переможеш, я ... переможу? переможу? Перемагаючи? Філологи пропонують використовувати замінюють конструкції «я переможу» або «стану переможцем». Оскільки форма першої особи однини відсутня, дієслово є недостатнім.
Стакан на столі стоїть, а вилка лежить. Якщо ми застромимо вилку в стільницю, вилка буде стояти. Тобто стоять вертикальні предмети, а лежать горизонтальні?
Додаємо на стіл тарілку і сковороду. Вони ніби як горизонтальні, але на столі стоять. Тепер покладемо тарілку в сковорідку. Там вона лежить, а адже на столі стояла. Може бути, стоять предмети готові до використання? Ні, вилка-то готова була, коли лежала.
Тепер на стіл залазить кішка. Вона може стояти, сидіти і лежати. Якщо в плані стояння і лежання вона якось лізе в логіку «вертикальний-горизонтальний», то сидіння - це нова властивість. Сидить вона на попі. Тепер на стіл села пташка. Вона на столі сидить, але сидить на ногах, а не на попі. Хоча начебто повинна стояти. Але стояти вона не може зовсім. Однак якщо ми вб'ємо бідну пташку і зробимо чучело, воно буде на столі стояти.
Може здатися, що сидіння - атрибут живого, але чобіт на нозі теж сидить, хоча він не живий і не має попи. Так що, мабуть ж зрозумій, що стоїть, що лежить, а що сидить.
А ми ще дивуємося, що іноземці вважають нашу мову складним і порівнюють з китайським.
Схожі статті
