Моя дружина звернулася до президента в стилі "Сибірських казок", думаю, жителі Водного підтримають))):
Многомудрий і милостивий цар-батюшка!
Чи не вели стратити, вели слово мовити.
Б'ють холопи чолом твої віддані
З суворого краю-Півночі неосяжної Росії-матінки,
З того самого місця, де в перший раз
На Російської землі нафтовий фонтан забив.
Місце то ще в минулому столітті півостровом Гансберга значилося,
А теперка просто Водний він. СМТ такої в Комі Республіці.
А до тебе ми з бідою, з журбою.
Допоможи здолати, Ясне Сонечко!
Супостати-чиновники місцеві
Обікрали нас на поліклініку:
Просто взяли і оптимізувати,
Відібравши у нас лабораторію, фахівців і амбулаторію.
Лише один терапевт на поселочке,
Так один педіатр нам залишені.
Але ж нас тут СІМ тисяч православних душ,
Бусурмани тут теж є, але живемо ми в злагоді і по совісті:
Дітлахів ростимо - аж три садка,
Стариков тут повно - все будівельники
Того самого "Світлого майбутнього",
Що лякає теперка старі й малі:
На що залишився педіатра нещасного
За 50-70 чад в день доводиться.
Терапевта все та ж кручінушка тільки зі старими дістати.
А чиновники окаянні
Чути нас не бажають ні крапельки.
За здоров'ям щось в град відправляють нас,
А до міста - 25 верст тайги без малого.
Загалом, пішим - ні разу не впоратися,
Особливо взимку в 40 градусів.
І аж надто в копійку влітає-то
Нам безкоштовне медобслуговування:
Візником в місто - недешево,
Ну, а коли з дитям - і поготів вже!
А податки ми платимо справно все,
Так ЗА ЩО НАМ це покарання ?!
Ми вже били чолом по інстанціях,
Тільки чути ніхто не бажає нас.
Кажуть, мовляв, немає кадрів лікарських.
Та ось тільки, де ж це бачено,
Щоб не стало раптом на Русі-матінці
Добрих лікарів, коли ВНЗ є?
Чуємо серцем, житло муніципальне,
Що лікарям нашим тут годиться,
Все до рук приберуть, що не подавляться
Окаянні горе-чиновники.
Та й будинок поліклініки
Дюже лагідний, та просторе -
- Все розтягнуть для потреб лихварських,
Аль купцям продадуть - ач дивина!
Загалом, милостивий цар-батюшка,
Пожалій нас, безправних і немічних,
І поверни своєї волею царською
Нам заповітну поліклініку,
Що батьками і дідами нашими
На уламках ГУЛАГу побудована.
Що ж, низький уклін тобі, батюшка,
І, прости, що на "ти" звертаються.
Це по недоумкуватість бабиного,
Та щоб ближче до тебе, хоч на трішки.
А ще побажати тобі хочеться
Добра здравьіца та довголіття.
Та й в гості добро до нас просимо!
Може, все ж коли і сподобишся
Відвідати ти наш край чудовий північний,
Де вперше фонтан нафтової забив,
Прославляючи Русь нашу неньку!