Бажання знайти хорошу престижну високооплачувану роботу розбурхує уми і збуджує фантазію людей різного віку. Що ж казати про молодих, років до тридцяти ... А саме до такого віку зазвичай з радістю приймають на роботу людей в так звані «мережеві компанії». В одну з яких ( «Зв'язковий») волею долі занесло кілька десятків смолян (серед яких виявився і я) влітку цього року.
Спочатку все складалося чудово і за планом: я подзвонив на «гарячу» лінію компанію, дізнався про можливість працевлаштування. Дуже ввічливо і доброзичливо мені відповіли, що вільні вакансії в місті-герої Дружковкае з'являться в найближчі два тижні і тоді мені, мовляв, зателефонують.
Приблизно за два тижні передзвонили, як і обіцяли, та запросили на співбесіду в навчальний центр «Зв'язкового». Його проводив один з так званих «Омів» (оперативних менеджерів) Дружковкаого регіону, так само керівник торгової точки, де я потім потрапив, та Марина Єгорова - менеджер з навчання.
Співбесіда пройшло в досить приємній обстановці: тривало більше години, проводилися різні тести, психологічні тренінги тощо Також нам розповіли як добре працювати в «зв'язковим», які є пільги. Зарплату обіцяли більш ніж хорошу (по Дружковкаім мірками) - 25.000 рублів. Правда, не уточнили, середню по регіону або поУкаіни. Це був перший підступ. З шести чоловік відібрали чотирьох. Хоча особисто мені здалося, що вибирали за зовнішніми даними, а не за індивідуальними якостями, виявленим в процесі тренінгу.
Через тиждень «обрані» вийшли на стажування, яка повинна була продовжитися приблизно три (!) Тижні. Далі необхідно було здати іспит Ому і з'їздити на оформлення в Москву.
Я і ще один молодий чоловік, занесений в список тих самих «кращих» прибули в призначений місцем нашої стажування «Зв'язковий», де нас стріли, м'яко кажучи, не дуже дружелюбно. Керівником практики була Марина Єгорова.
Посміхаючись крізь зуби, «начальство» та інші, які вже відбулися співробітники, всім своїм виглядом показували, що ми чужі на цьому святі життя. Однак переживати не стали, адже все буває, і необхідно пережити цей неприємний період учнівства. Адже, можливо, потім він виправдається.
«Навчання» було явно бутафорським. Воно полягало лише в вивченні каталогів продукції і ТТХ продаваних моделей. Та ще в скупих байках «ветеранів». Також необхідним було проходження тестів на корпоративному порталі «Зв'язкового». Особистісного підходу та індивідуальних занять практично не проводилося. Все це навіювало думки про те, що, може, так воно тут і передбачено. А ще не дозволяло відступитися від мети, мабуть, старовинне російське «авось».
Потім мене стали «кидати» по різним торговим точкам. В одного з них як співробітники, так і начальство виявилися більш ніж адекватним як в питанні ставлення до стажистам, так і в питанні навчання. Тільки там (через майже 2 тижні стажування) я нарешті дізнався, якими знаннями і навичками повинен був володіти, щоб здати залік. Тут вперше і зайнялися моїм навчанням без лапок.
Але радість від гарного колективу затьмарила мій розум не надовго, адже не можна було забувати, що попереду мене чекає перевірка моїх знань. Обсяг для вивчення був вкрай великий. Не покладаючи рук я став гризти граніт науки. Здавалося, що засвоїти теорію набагато складніше, ніж мистецтво продажів. Однак більша частина знань і умінь попри все була вивчена.
Минуло вже близько трьох тижнів, я став проситися здати іспит. Однак мені кілька разів відмовили, посилаючись на різні причини: то Ом поїхав, то захворів, то ще щось.
Потім мене перевели ще в одну «тренерську» точку. Там було багато інших стажистів. Хтось із них мав оптимізм і вже бачив себе кращим менеджером зі збуту, хтось ставився до ситуації більш, ніж скептично.
Були й такі стажисти, які відмовлялися від всієї цієї затії після одного дня стажування, хтось розчаровувався через один або два тижні, а хтось просто помічав недобре. Ми були єдині тільки в одному - всі мовчали і не намагалися змінити ситуацію.
В день отримання «стажёрскіх» (так-так! Плата за навчання передбачалася в розмірі 210 рублів в день), видаючи гроші готівкою, мені «забули» дати розписатися. Цей тривожний дзвіночок остаточно схилив мене до думки, що це черговий творчий й дуже підготовлений «Розлучення по фен-шуй».
Всі крапки над «i» були розставлені під час моєї здачі іспиту. Він складався з двох частин: теоретичної - два тести по 40 і 80 питань (мінімальний прохідний бал - 85%), і практичної - вміння продавати і спілкуватися з клієнтами (залік / НЕ залік). Я здав тести на 88% і 83,5%. Після чого мені заявили, що іспит я «провалив», до наступної частини допущений, і тому мене не беруть на роботу (на той момент пройшло п'ять (!) Тижнів стажування. Хоча до цього дня багато разів чув історії від уже діючих співробітників, як їх взяли на роботу після здачі тесту на 80-84%.
Сперечатися було безглуздо, а вже давно зрозумів що від мене та й від інших стажистів просто відмовляються і на роботу брати не збираються. І навіть якщо б я здав всі тести на 100% мене б все одно не взяли, сказавши що не пройшов продажу. Ну, або придумали б що-небудь ще.
У найближчі пару тижнів більша частина з них (за час «роботи» в «зв'язковим» я познайомився більше, ніж з десятьма стажистів) розділила мою долю. Хтось сам відмовився від змагань, тому що не захотів більше безкоштовно наймитувати, хтось не здав іспити ...
Особливої уваги заслуговує історія одного стажиста. Назвемо його Вадим. Він був дуже приємний і товариська людина, в ролі продавця відчував себе досить впевнено, можливо навіть краще, ніж діючі співробітники. Це відразу впадало в очі, тому за порадою до Вадиму зверталися навіть «старички». Частково його вміння пояснювалися тим, що раніше він вже працював у схожій мережі. Трагізм цієї історії полягає в тому, що, прекрасно склавши іспити (на 100%) і продажу, Вадима все одно не взяли на роботу! Пояснивши це тим, що раніше він працював в «Евросети». Хоча хлопець не приховав це і розповів ще на співбесіді!
Тепер уже всім стало зрозуміло, в чому полягала подібного роду «стажування». Схема класична: знайти людей, які бажають влаштуватися на хорошу роботу і змусити їх попрацювати безкоштовно. А після з щирою усмішкою, посилаючись на закон і папірці, сказати: «Ви нам не підходите».
Звичайно, і тут можна заперечити, мовляв, це моє суто особисте сприйняття. В такому випадку хочеться задати лише кілька питань:
1. Чому стажування триває так довго? «Who is who» зазвичай видно вже в перші дні.
2. Чому не взяли людей, які вже точно відповідають усім вимогам? Тут в приклад можна навести історію Вадима.
Відповісти на ці питання ми обов'язково дозволимо молодим людям, які ще й зараз збираються на роботу в цю «дуже чесну» фірму, а також керівникам мережі.
Особистісного підходу і індивідуальних занять практично не проводилося.
Перше питання, а чого ви чекали? Що вас там на радощах в відкритими обіймами зустрінуть? Який особистий підхід? Які індивідуальні заняття? Ви що, в перший раз на роботу влаштовуєтеся? Коли приходиш на роботу, все залежить тільки від тебе, і не треба сподіватися, що тебе хтось чогось буде вчити. Підкажуть щось, це так, але з більш. Якщо хочеш чогось досягти, не шукай допомоги, звертайся сам. Інакше ніякого фахівця з тебе не вийде.
Були й такі стажисти, які відмовлялися від всієї цієї затії після одного дня стажування хтось розчаровувався через один або два тижні, а хтось просто помічав недобре. Ми були єдині тільки в одному - всі мовчали і не намагалися змінити ситуацію.
А чого повинні були робити, бунт піднімати? ) Прийшов працювати - так працюй) Хтось просто помічав недобре - в чому це виражалося. ))
мені «забули» дати розписатися.
А самому попросити не можна було, раз так хотілося? Дивно, за що розписуватися. Я коли працював і на будівництві, і на фабриці, і на заводі - ніяких розписок не було. Забавно, що мене ніхто і на роботу до ладу не брав, тому що без трудової. І податок не вичитали з тієї ж причини. Тобто працював, за що гроші платили, але офіційно не значився.
І навіть якщо б я здав всі тести на 100%
Так треба було спершу здати, а потім вже і сперечатися. Раз не дотягнув, значить, як у прислів'ї: після бійки кулаками не махають.
Те, що не взяли Вадима на роботу, ні про що не говорить. Після стажування від «студента» можуть відмовитися без пояснень.
1. Чому стажування триває так довго? «Who is who» зазвичай видно вже в перші дні.
Зазвичай стажування триває близько місяця. У багатьох компаніях два-три місяці (якщо є якесь навчання). Але по суті за час стажування навчання - це ти сам, як уже писав, повинен навчитися всьому, дивлячись, як працюють інші.
2. Чому не взяли людей, які вже точно відповідають усім вимогам? Тут в приклад можна навести історію Вадима.
Але когось вони ж все-таки беруть з числа стажистів, а не відсіюють всіх потенційних «студентів» постійно, інакше до них би ніхто не йшов працювати, тому що Дружківка - місто маленьке, а чутка подібного роду розноситься швидко)
3. Чому фірма залучає до стажування така велика кількість людей з яких реально працевлаштовується лише незначна частина? І це при тому, що нових офісів продажів відкривається вкрай мало і є явна перевага стажистів над вакантними місцями.
Бо чим більше потенційних робітників, тим більше шанс знайти кращих і не прогоріти самій фірмі. Теж саме можна сказати, наприклад, про інститут. Чим більше людей подасть заяв на вступ, тим вищий прохідний бал і тим більша ймовірність, що у набраних студентів будуть хороші знання для подальшого навчання.
Все, здається я все)))) Чекаю ваших «нагадувати» відповідей)))
Або ця порочна практика зроблена для того, що відбирати «кращих»? Вадим, що стажувався разом зі мною продавав краще ніж деякі директора. І що ж, грузли його? Ні! А чому? Тому що і не збиралися - місць то все одно немає, а масового відкриття нових точок продажів не планується.
Невже бути обманутим - це межа мрій? Або люди повинні дотримуватися тактики «сиди і мовчи»? Від такої позиції подібні випадки будуть тільки частішати. А ось коли люди, що збираються зробити порушення будуть знати, що їх імена і діяння будуть додані розголосу, ось тоді вони і задумаються, обманювати людей чи ні!
А від твої виправдань діяльності компанії і наведених прикладів - нудно. Хочеш працювати на будівництві і неофіційно - йди і працюй. Це явно не межа мрій більшості освічених людей. І взагалі, слідуючи такій логіці, можна виправдати будь-кого, хоч нацистів, хоч червоних кхмерів!
Я дотримуюся точки зору, якщо хтось зробив щось погане, то не слід ображатися, якщо про це написали, особливо якщо об'єктивно і з конкретними фактами!
Всім бажаю працювати чесно і у чесних роботодавців.
Знайомитися ні з ким не збираюся. Артем, ти скільки років в Дружковкае? Я все життя. У мене вистачає знайомих, що і в Зв'язковому, і в Цифрограда, і в Евросети працювали. Ось на рахунок МТС точно не пам'ятаю, там начебто стажування є, але невелика. Тижнів зо два ти три. Всі проходили стажування. Не всіх брали. Теж саме діється в кол-центрах. Обіцяють гори, а в підсумку - з / п 3,5 тисячі і ніяких преміальних. У «зв'язковим» знайомий спокійно відпрацював майже рік. Менеджером місяці жодного разу не став. Але я від нього ниття з приводу обману і ще чогось не чув.
Люде не повинні дотримуватися «сиди і мовчи». Але чомусь не бачив пікету від присутніх скривджених Зв'язковим стажистів. Хтось же все-таки там працює. Вони ж не закрилися. Жодної страйку не бачив. Значить, Зв'язковий ніякі закони не порушує.
Нудно від моїх виправдань? Не сміши мене. Прочитай ще раз. Я не виправдовував компанію, а висловив думку з приводу даної статті.
Журналіст від природи, це у мене від природи :-)
Чого ж журналісти не влаштуєшся? У нас багато газет, журналів, інтернет-порталів комерційних. Вперед, дерзай.
Зв'язковий натуральне дерьміще, виплати затримують на два місяці, збираюся подавати на них до суду.