Остракізм (ostrakismoV, ostrakojoria) - був введений в Афінах Клисфеном як міра проти прихильників скинутої тиранії, яких в місті залишалося ще багато, а головним чином проти Пізістратіда Гиппарха, сина Харма, який в 496 р був обраний в архонти, а в 488 г . був першою жертвою Клісфенова нововведення. Значення цього заходу полягала в тому, що громадяни, що видавалися над іншими і тим самим загрожували принципу рівності, виганяли на час з держави, при чом вигнання це тривало стільки часу, скільки вважалося за потрібне в видах загрожує небезпека (звичайно - 10 років). Подібні заходи застосовувалися також в Аргосі, Мегаре, Сіракузах, Милете і Ефесі. Процес цього народного суду було таке. Щорічно під час головного народних зборів опитували народ, чи бажає він кого-небудь засудити О. причом виступали оратори і говорили за і проти. Якщо народ вирішував вдатися до О. то призначався для цього день. Всякий володів правом подачі голосу громадянин писав на черепку (ostraco) ім'я того громадянина, який, на його переконання, є небезпечним для народу. Черепки складалися в урни і потім розбиралися членами ради і архонтами. Якщо який-небудь громадянин засуджувався принаймні 6000 голосів, то він повинен був не пізніше 10 днів залишити місто. Іноді мета О. не досягалася. Так, Никий і Алківіад були припущені до вигнання; тоді вони змусили своїх прихильників написати на черепках ім'я демагога Гіпербола, Клеонова наступника, і досягли того, що замість них вигнаний був Гіпербол, нічом не заслужив такої честі. З цього часу інститут О. існував лише формально, а на ділі застосовувалися інші заходи, напр. залучення до суду, штрафи, конфіскація майна і навіть смертна кара. Вигнані О. не позбавлялися прав громадянства і власності; після закінчення терміну вигнання вони знову вступали в володіння своїм майном, яке, за час їх відсутності, повинно було залишатися недоторканним. Бували випадки (напр. Перед навалою Ксеркса), коли вигнаному О. дозволялося на час повернутися на батьківщину; для цього було потрібно народне постанову, прийняту принаймні 6000 голосів. Випадків застосування О. було небагато; до числа яких вигнав О. належали: Мегакл (487), Ксантіпп (468), Андротіон, Арістід, Каллий, Дамон (учитель Перикла), Менон. У Сіракузах замість черепків вживали оливкове листя - petaia, почому і саме вигнання називалося petaismox. Пор. Gilbert, "The Constitutional antiquities of Sparta and Athens" (Л. 1895); Schoemann, "Griechische Altertumer" (Б. 1894); Lugebil, "Ueber das Wesen und die historische Bedeutung des Ostracismus in Athen" ( "Jahrbucher f. Class. Philol.", Suppi. IV, стор. 135, 1860); Valeton, "De Ostracismo" (журнал "Mnemosyne", т. XV, 1887); Латишев, "Нарис грецьких старожитностей" (ч. 1, 1897). (C) Н. О.
Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона
Остракізм (грецьке ostrakismos, від ostrakon - черепок), в Афінах та інших містах Греції в 6 - 5 ст. до нашої ери вигнання окремих громадян, небезпечних для народу і держави, вирішувати шляхом таємного голосування в народних зборах за допомогою черепків, на яких писалися імена гнані. У переносному сенсі - вигнання, гоніння.
Сучасний енциклопедичний словник
Остракізм. -а, м. (кніжн.). Вигнання, гоніння. Піддати кого-н. остракізму.
OCTPACTKA, -і, ж. (Розм.). Суворе попередження або покарання як урок на майбутнє. Посварити для остраху. Потрібна о.
Тлумачний словник російської мови С. І. Ожегов