Норми вимови і наголоси
Існуючі норми української літературної вимови (орфоепія, орфоепічні правила) 1 склалися поступово. В їх основу лягли властивості російської мови московського населення XVI-XVII ст. з її аканням і вибуховим [г] 2. Хоча орфоепічні пра-вила з тих пір поступово змінювалися, в своїх основах вони оста-ються колишніми.
Історія української літературної наголоси з московським говором так міцно не пов'язана. Літературне наголос в українській літературній мові за двома головними особливостями - разноместних і рухливості - має не тільки загальноукраїнський, а й общевосточнославянскій характер: таке ж наголос властиво всім говорам української мови, а також близькоспоріднених українському і белоукраінскому мов. Однак по своїм найважливішим межах - кількісному способу наголоси - українська мова є унікальним не тільки серед споріднених, але і всіх відомих мов світу.
У цьому посібнику описуються норми української літературної вимови і наголоси на період початку двохтисячних років.
Головні поняття орфоепії
Звуки мови можуть потрапляти в різні умови в залежності від наголосу, сусідства з іншими звуками, положення на початку, в середині, в кінці слова, в залежності від темпу мови і т.д. Зміни звуків в цих умовах називаються редукцією 3.
Розрізняють редукцію кількісну і якісну. При кількісної редукції зменшуються тривалість і напруженість звуку, але зберігається його тембр. Так, гласний [у] в слові равлик вимовляється менш тривало і напружено, ніж в слові вухо. але в обох випадках зберігає властиве йому звучання, відрізняючись тим самим від голосних [а], [і], [о], [е], [и]. При якісної редукції, звук, втрачаючи в тривалості і напруженості, втрачає свій тембр. Так, початковий голосний [о] в слові вікно піддається якісної редукції, через що за звучанням він не відрізняється від голосного [а] в слові Антон.
в українській мові голосні [у] і [и] редукуються тільки кількісно, інші голосні - якісно.
Положення звуку в мовної ланцюга називається позицією. Розрізняють сильні і слабкі позиції. У сильній позиції звук не редукується, в слабкій він піддається або кількісної, або якісної редукції.
Для голосних звуків сильною позицією є ударне положення, слабкою - безударное. Сильна позиція для приголосних - становище не в кінці слова перед голосним, слабка - вживання в інших випадках.
Стосовно до гласним розрізняють ударний склад, а також предударний і заударного склади. Предударном складі передують ударному, заударного слідують за ним.
Предударном складі прийнято нумерувати. Перший предударний склад - найближчий до ударному, другий і третій послідовно віддалені від нього «справа наліво». Так, в слові де-мо-гра-фі-чес-кий в першому предударном складі знаходиться голосний, що позначається буквою а. у другому - голосний, що позначається буквою о. в третьому - голосний, що позначається буквою е.
Редукція звуків, особливо голосних, багато в чому залежить від темпу мови, її произносительного стилю, а також від цілей і умов її вживання.
У сповільненій або помірною за темпом мови редукція менше, ніж у мові прискореним, в якій звуки можуть послаблюватися аж до їх зникнення. У промові сценічної, особливо при виконанні оперних партій, голосні звуки прийнято вимовляти з найбільшою виразністю, орієнтуючись на їх буквений вигляд.
Вимова одних і тих же звуків і ступінь їх редукції неоднакові в різних вимовних стилях мови, серед яких прийнято виділяти книжковий (високий), нейтральний (звичайний, розмовний), і знижений (просторічні) стилі.
Книжковий стиль зазвичай охоплює лише деяке коло слів, що відносяться до явищ науки, техніки, мистецтва, політики, за своїми проявами різний у різних осіб і багато в чому залежить від ступеня їх знайомства з іноземними мовами і традиціями давнього книжкового вимови. У своєму крайньому прояві він має вишуканий характер, в інших випадках зближується з нейтральним стилем. Книжковий стиль зазвичай застосовується в промові ораторської, академічної (викладацької), декламационной, при читанні дикторами важливих повідомлень і відповідальних документів.
Нейтральний стиль - прикмета офіційної мови, розрахованої на широке коло слухачів, різних за культурно-освітнім рівнем і духовним запитам. Застосовується нейтральний стиль в мові дикторів, які виступають в ефірі журналістів, вчених, педагогів, діячів літератури і мистецтва.
Знижений стиль обмежений колом побутової, повсякденній лексики. Він знаходиться за межами літературної вимови.
Викладені нижче правила російської орфоепії відносяться до мови нейтрального стилю з помірним темпом. В необхідних випадках висвітлені особливості книжкового вимови.
Вимова голосних в першому предударном складі
Якісної редукції піддаються тут голосні [а], [о], [і], [е]. Її ступінь в цьому положенні найменша. Звуки [у] і [и] відчувають тут, як і у всіх інших слабких позиціях, лише кількісну редукцію.
Якісна редукція голосних в першому предударном складі залежить від м'якості або твердості попереднього погоджується.
Після твердих приголосних на місці букв а. про вживається звук [# 923;]. Він близький до ударному [а], але вимовляється з менш широким розчином рота: спека [ж # 923; ра], коса [до # 923; са], сади [з # 923; ди], шофер [ш # 923; ф 'ор] 4.
Примітка 1. Прагнучи позбутися від окання, деякі особи в першому предударном складі вимовляють на місці [о] замість звуку [# 923;] голосний [а]. Тим самим літературне помірне акання підміняється тут ненормативних сильним аканням, властивим південно-українським діалектам і белоукраінскому мови. Цього слід уникати.
На місці літери е після приголосних [ж], [ш] і [ц] вимовляється звук [и] з призвуком [е]: дружина [жи е на], шостий [ши е стій], ціна [ци е на].
Після м'яких приголосних на місці букв а. я. е вимовляється голосний [і] з призвуком [е]: годинник [Ч'и е си], взяла [вз'і е ла], пісок [п'і е сік].
Примітка 2. Під впливом літерного накреслення в словах годинник. взяла і подібних в першому предударном складі іноді вимовляють голосний [а]. Таке вимова помилково.
Вимова голосних у всіх предударних складах,
Редукція голосних в цих позиціях набагато сильніше, ніж в першому предударном складі. За ступенем редукції голосні другого і третього предударного складів розрізняються незначно. Тому в фонетичної транскрипції зазначені голосні одного і того ж тембру передаються однаковими знаками.
Так само, як і в першому предударном складі, тембр голосних в названих позиціях залежить від якості попереднього приголосного.
Після твердих приголосних на місці букв а. о. е вимовляється звук [ь], середній між [и], [а] і [е], напр. Караганда [к'р'г # 923; нда], дзвони [к'л'к # 923; ла], цехової [ц'х # 923; виття]. Такий звук артикулюють, якщо приготуватися вимовити [и], але при цьому зменшити розчин рота і трохи підняти спинку мови.
Після м'яких приголосних на місці букв а. я. е вимовляється звук [ь], середній між [і] і [е], але більш скороченої, ніж [і е], напр. годинний [ч'ьс # 923; виття], чемодан [ч'ьм # 923; дан], п'ятачок [п'ьт # 923; ч'ок].
Вимова голосних в заударних складах
У цих позиціях голосні вимовляються переважно так само, як у всіх предударних складах, крім першого. У фонетичної транскрипції заударного голосні, крім [и] і [у], зазвичай передаються тими ж знаками [ь] і [ь].
Залежно від того, до складу якої морфеми 5 входить заударного голосний, його вимова може відрізнятися деякими особливостями.
Після твердих приголосних на місці букв а. о. е у всіх морфемах вимовляється звук [ь], середній між [и], [а] і [е], напр. мама [мам'], слово [слов'], ложок [лож'к].
Після м'яких приголосних вимова голосних підпорядковується наступним правилам:
1. На місці букв а. я вимовляється звук [ь]:
1) в закінченні називного відмінка од. числа іменників жіночого і середнього родів, напр. хмара [туч''], ім'я [ім''];
2) в закінченні родового відмінка од. числа іменників чоловічого і середнього родів, напр. клич - кличу [кліч''], горе - горя [гор''];
3) в закінченні називного відмінка мн. числа іменників чоловічого і середнього родів, напр. брати [брат'j'], ланки [з'в'ен'j'] 6;
4) в закінченні називного відмінка од. числа прикметників жіночого роду, напр. мила [м'іл'j'];
5) в суфіксі деепричастия недосконалого виду, напр. бачити - бачачи [в'ід''].
2. На місці букв а. я перед м'яким згодним в кінцевому складі вимовляється звук [ь], якщо він не служить закінченням, напр. почали [нач'ьл'і], зрозуміли [пон'ьл'і].
3. На місці літери е вимовляється звук [ь] в закінченнях:
1) давального, орудного і прийменникового відмінків од. числа іменників жіночого роду, напр. мамі [мам'ь], волею [вол'ьj], на кручі [н # 923; -круч'ь];
2) місцевого відмінка од. числа іменників чоловічого і середнього роду, напр. в будинку [в-дом'ь], в поле [ф-пол'ь];
3) родового відмінка мн. числа з закінченням -ів. напр. тюленів [т'ул'ен'ьj];
4) називного відмінка мн. числа іменників з закінченням -а (е). напр. городяни [г'р # 923; жан'ь].
3. На місці літери в кінцевому і неконечную складах вимовляється звук [ь], якщо він не є закінченням, напр. пасіка [паськ'], палець [пал'ьц].