Звукотип [о] в ненаголошених складах зустрічається досить рідко:
в неповністю освоєних або нарочито вимовлених іноземних словах (типу поет, бомонд),
в словах з поєднаннями [оá], [áо], [іо], [в.о.] (боá, оáзіс, хáос, какáо, перúод, рáдіо),
[О] зберігається також в деяких службових словах (відносних клітіка) - наприклад, союзах але ито (я сказáл. [Але] ти не чув; йде [то] дóждь. [То] снéг - сравнідóждь - [т'] ідéт), союзному словечто - на відміну від союзачто (я знáю. [што] саме ти сказáл - Ноя знáю. [шт'] ти це сказáл), в местоіменііон -сказáл [він] éй.
Звукотип [e] (або [е] після твердих приголосних) в ненаголошених складах зустрічається в вимові іншомовних слів, які пишуться се. тіпаекран, еволюція, фаетон.
Відзначати або не відзначати в транскрипції слабку кількісну редукцію голосних 1-го предударного складу - це питання прийнятої на практиці точності транскрипції, але ця ступінь точності повинна в рівній мірі поширюватися на всі голосні звукотипи.
Цей принцип порушується, коли позначають редукцію тільки одного з звукотипи - зазвичай того, який відповідає ударним [а] і [про]. У деяких системах транскрипції для цього вживають спеціальний неалфавітний буквений знак "кришечка" - ([вдá], [трвá]); в інших системах - букву [а] акцентованого [ь] у верхній частині рядка праворуч - [ва ь дá], [тра ь вá].
Вживання таких позначень, саме по собі цілком адекватне суті явища, порушує, однак, логіку транскрипції, оскільки в такому випадку повинна бути позначена і редукція звукотипи [у], [и].
§ 44. У ненаголошених слогахпосле м'яких приголосних в сучасному літературному вимові є тільки два звукотипи: [і] і [у] і відбувається обмін звукотипи [о] - [і] ([м'ол] - [м'ілá]), [ е] - [і] ([л'ес] - [л'ісóк]), [а] - [і] ([м'áс'] - [м'існóі]).
У вимові, відповідному старшої ребуси нормі, існує різниця в реалізації звукотипи, відповідного ударному голосному [і] і ударним [о], [а], [е]; для останніх вживається ДІАКРИТИЧНІ буква е при літери у верхній частині рядка праворуч: [л'ілá] - [н'і е слá], [р'і е кá], [м'і е снóі].
Голосні предударних неприкритих складів
§ 45. У предударних неприкритих складах (тобто на початку слова або після голосного) вимовляються ті ж голосні, що і в першому предударном, незалежно від положення складу по відношенню до наголосу: на місці орфографіческіхо иа вимовляється [а]: [а] блакá , [а] тамáн, ко [а] перáція; на місці орфографіческогоі - [і]: [і] Грок, [і] Грок, по [і] здевáться; на місці орфографіческогоу - [у]: [у] говóр; на місці орфографіческогое в сучасній вимові зазвичай [і] ([і] таж, [і] кономіка), але можливо [і е].
Голосні інших ненаголошених складів
§ 46. Сильна редукція голосних в інших ненаголошених складах, звана 2-м ступенем редукції, вимагає введення особливих буквених знаків; як такі використовуються алфавітні буквиь і'в неалфавітних, як уже говорилося, значенні.
ь позначає короткий голосний передньо-середнього ряду середньо-верхнього підйому, який може бути результатом редукції будь-якого голосного після м'якого приголосного і по суті справи представляє собою короткий вокальний перехід від одного (м'якого) приголосного до іншого: [т'ьпавóі] (типової) , [т'ьн'івóі] (тіньовий), [п'ьтач'óк] (п'ятачок), [т'ьмнатá] (темрява), [б'ьракрáт] (бюрократ. поряд з [б'уракрáт]), [вип'ьл] (випив), [вин'ьс] (виніс), [нáп'ьт '] (нá п'ять), [ч'éл'ьс'т'] (щелепа). У транскрипції повного стилю вимови в старшій ребуси нормі прийнято не позначати редукцію [і]: [т'іпавóі], [вип'іл].
ь позначає короткий гласний середнього зросту середнього ряду, який називають іноді нейтральним; він являє собою короткий вокальний перехід від одного (твердого) приголосного до іншого. За своїм артікуляторним параметрам він займає середнє положення між [а] і [и], але в слуховому сприйнятті досить далекий і від того, і від іншого. В цьому звуці практично може реалізуватися будь-голосний: [с'давóт] (садівник), [в'дастóк] (водостік), [с'равáт] (сируватий), [ж'с'т'інóі] (бляшаний), [с'машетш'і] (божевільний ); але в транскрипції повного стилю вимови в старшій ребуси нормі прийнято не позначати редукцію [и] і особливо [у], які в цьому випадку зберігають свої тембральні характеристики: [сиравáт], [сумашетш'і].
Голосні кінцевих заударних відкритих складів відрізняються варіативністю: в злитої промови вони реалізуються звуками 2-го ступеня редукції (так як цей склад по суті справи не є відкритим): [мáм' далá], [н'áн'ь маjá]; перед паузою вони можуть реалізуватися тими ж звуками, що і в першому предударном складі: [далá мáма], [маjá н'áн'а], а також [у мáми], [у н'áн'і], або скороченими зі слабо вираженим тембром: [мáм' а], [мáм' и], [н'áн'' а].