Як правило, життя літньої людини небагата разнооб-різними подіями. Однак ці події заповнюють собою всі його індивідуальний простір і час. Так, прихід лікаря - це подія, яка може заповнити весь день. Похід в мага-зин теж подія, якому передує ретельна подго-товка. Іншими словами, відбувається гіпертрофована, «розтягування» подій. Подія, яке сприймається мо-лодимі як незначний епізод, для старої людини ста-новится справою цілого дня. Крім «розтягнутості» подій за-нання життя може здійснюватися шляхом гіпертрофії-вання якої-небудь однієї сфери життєдіяльності.
Друга особливість визначається своєрідним Відчуваючи-ням часу. Літня людина завжди живе в сьогоденні. Його минуле також присутня в сьогоденні - звідси запасли-с-, ощадливість, обережність людей похилого віку. Вони як би консервуються в сиюминутности, причому такому збереженню піддається і духовний світ, його цінності.
Однак головною драмою літньої людини (якщо не вва-тать інвалідність, тяжку хворобу або злидні, або безпритульність) стає, як справедливо зазначає Б. З. Вульфов, «драма незатребуваності» не реалізовуються потенціал, відчуття або побоювання власної непотрібності.
Більш того, потенціал літньої людини найчастіше усією зовні не відповідає (або відповідає дуже мало) мента-літету нових поколінь. Але у них всіх є спільна основа, куди більш значуща, ніж розбіжності. Це - загальнолюдські цін-ності. У старшої людини вони пройшли своє індивідуальне буття. Порушення наступності поколінь, припускаю-щей, якщо виходити з принципу природосообразности, що старше існує заради молодших і вмирає, залишаючи їм життя, порушення такої єдності, болісно для всіх і в усі часи.
Вихід на пенсію не слід розглядати тільки як чітко зафіксоване в часі подія, воно може оказ-вать довгостроковий вплив, так як перебудова свідомості людини, що знаходиться на передпенсійному етапі життя, почи-нается задовго до фактичного залишення роботи. Як правило, на новій основі перебудовується поведінка людини, формуються його відносини з оточуючими людьми, переосмислюються цінності, ставлення до справді-сти і т.п. Людина «приміряється» до ролі пенсіонера, її мож-можливостям і обмеженням, оцінює ситуацію і на основі цього або приймає, або відкидає нову роль.
Специфіка посттрудовой етапу життя зумовлена тим, що образ пенсіонера у свідомості людей пов'язаний не стільки з кон-конкретним колом занять, скільки з відходом від роботи, що значною мірою орієнтує самих пенсіонерів на пасив-ний, бездіяльний спосіб життя.
Одним з наслідків виходу на пенсію є втрата щоденних моделей поведінки, що може провокувати агресію, спрямовану як на інших, так і на себе.
- після відходу на пенсію кожній людині потрібен час для перебудови стилю життя і свідомості; ця діяч-ність залежить від індивідуальних особливостей і об'єктивних обставин, що і являє собою процес адаптації;
- істотним чинником такої адаптації є ра-нальних організація вільного часу і правильний ви-бор занять;
- сім'я виконує компенсаторну функцію, тобто стано-вится основною сферою міжособистісних контактів.
Р.С. Ешлі виділяє шість фаз пенсійного процесу:
- передпенсійного фаза - вихід на пенсію бачиться в дос-таточно віддаленому майбутньому, але може виникнути відчуття тривоги, що стосується майбутніх змін;
- фаза «медового місяця» (відразу після виходу на пен-сю) - ейфорія від знову здобутої свободи;
- фаза розчарування (звільнення від ілюзій) - раз-чарівність може бути викликано нездійсненними «передпенсійного-ними» мріями або неадекватною підготовкою до пенсії;
- фаза переорієнтації - це продуктивний період для розробки більш реальної картини життєвих альтернатив;
-фаза стабільності - усвідомлення своїх сильних і сла-Бих сторін, розуміння своїх можливостей дозволяють прийняти роль і статус пенсіонера;
- завершальна фаза - хвороба чи індивідуальність за-трудняют виконання домашньої роботи і догляд за собою або унеможливлюють виконання повсякденних обов'язків.
Фази не відповідають визначеним календарним віз-росту, змінюються не в строго визначеному порядку.