Виборка- безліч випробовуваних, обраних для участі в дослідженні за допомогою певної процедури з генеральної сукупності.
Експеримент з одним випробуваним проводиться тоді, коли: 1) індивідуальними відмінностями можна знехтувати, дослідження надзвичайно велике за обсягом і включає безліч експериментальних проб; 2) випробуваний - унікальний об'єкт, наприклад геніальний музикант або творчо обдарована шахіст; 3) від випробуваного потрібно особлива компетентність при проведенні дослідження (екс-перімент з навченими випробовуваними); 4) повторення даного експерименту з навчаючи-стіем інших випробуваних неможливо.
Розрізняють чотири основних види «дизайну» - конструювання експериментальних-тальних груп.
Формування вибірки випробовуваних - експериментальної групи - має підпорядковуватися низці правил.
1.Содержательний критерій (критерій операціонально валідності). Операциональная валідність визначається відповідністю експериментальних-тального методу перевіряється гіпотези. Підбір експериментальної групи повинен визначатися предметом і гіпотезою дослідження. Характеристики реальної експериментальної групи повинні мінімально откло-тися від характеристик ідеальної експериментальної групи.
2. Критерій еквівалентності випробуваних (критерій внутрішньої валідності). Результати, отримані при дослідженні експериментальної вибірки, повинні поширюватися на кожного її члена. Процедура підбору еквівалентних груп і еквівалентних випробуваних називаючи-ється рандомизацией.
3. Критерій репрезентативності (критерій зовнішньої валідності). Існують теоретичні статистичні критерії репрезентативності (представленості) вибірки випробовуваних. Група осіб, що беруть участь в експерименті, повинна представ-лять всю частину популяції, по відношенню до якої ми можемо застосовувати дані, отримані в експерименті. Величина експериментальної вибірки визначається видом статистичних заходів та обраної точністю (достовірністю) прийняття або відхилення експериментальної гіпотези.
Підбір експериментальної групи здійснюється за допомогою різних стра-тегій. Стратегія відбору груп потрібна, по-перше, для усунення «ефекту сме-шення». Під цим терміном розуміється вплив індивідуальних відмінностей між піддослідними на зв'язок незалежної та залежної змінних. Наприклад, на пуб-приватне заохочення за хорошу роботу люди різного темпераменту реагують не-однаково. Тим самим контролюється вплив побічної змінної на внутрен нюю валідність. По-друге, експериментальна група повинна представляти изу-чаемую популяцію, тобто забезпечувати зовнішню валідність експерименту.
Найбільш простий варіант був вже розглянутий - складання репрезентатів-ної групи випробовуваних, характеристики якої відповідають характеристикам, що цікавить нас популяції. Іноді неможливо знайти спосіб створення Репре-зентатівной групи. Тоді використовується метод наближеного моделювання. Зокрема, дослідження може проводитися за участю студентів 2-го курсу університету, а дані приписуються всім людям, або «людям у віці від 17 до 21 року», або «людям з середньою освітою віком від 17 до 21 року» і т. д. чим менше генералізація, т. е. чим точніше набір критеріїв, що описують попу-ляцію, на яку поширюються висновки про характеристики експери-ної вибірки, тим вище зовнішня валідність експерименту.
При моделюванні популяції методом випадкового вибору, або рандомізації. експериментальну вибірку складають так, що кожної особистості надає-ся рівний шанс для участі в експерименті. Кожному індивіду присвоюється но-заходів; за допомогою таблиці випадкових чисел проводиться формування експериментальних-ментальною вибірки. Процедура дуже трудноосуществима, оскільки кожен предста-ник, що цікавить нас популяції повинен бути врахований. На практиці вдаються до більш простим способам випадкового відбору. Відбирають будь-яку групу піддослідних, потім вимірюють у них значуще для експерименту індивідуальне властивість. Після цього випробовуваних розподіляють по групах методом Монте-Карло так, що імовірність-ність потрапити в групу для кожного випробуваного дорівнює.
Отже, існує шість стратегій побудови груп:
2) попарний відбір;
3) рандомізація з виділенням страт (стратометрический відбір);
4) наближене моделювання;
5) репрезентативне моделювання;
6) залучення реальних груп.
Розрізняють два основних типи залучення випробовуваних в групу: а) відбір, б) розподіл. Відбір проводять при рандомізації, рандомізації з виділенням страт, при репрезентативному і наближеному моделюванні. Розподіл осу-ється при способі складання груп з еквівалентних пар і исследовани-ях за участю реальних груп.
Вважається, що найкраща зовнішня і внутрішня валідність досягається при стратегії підбору еквівалентних пар і стратометрический рандомізації: індиві-дуальні особливості випробовуваних за допомогою цих стратегій контролюються мак-симально. В інших же випадках немає ніяких гарантій еквівалентності іспитуя-мих, контрольованості індивідуальних відмінностей і показності групи.
Репрезентативність вибірки-відповідність властивостей досліджуваної вибірки властивостями генеральної сукупності. Вона досягається випадковим вибором об'єкта з сукупності (рандомізація). підбором пар, члени яких еквівалентні і відносяться до різних груп.
Окрема проблема - чисельність експериментальної вибірки. У залежно-сті від цілей і можливостей вона може варіювати від одного випробуваного до Ні-скількох тисяч чоловік. Рекомендується, щоб чисельність порівнюваних груп була -менш 30-35 чоловік з міркуванні статистичних: коефіцієнти кореляції вище 0,35 при такій кількості випробовуваних значимі при а = 0,05.
Що стосується складу за статтю та віком, то рекомендується (крім спеціальних випадків) розбивати загальну групу на підгрупи чоловіків і жінок і обробляти дані окремо для кожної підгрупи. Віковий склад визначається виходячи з цілей дослідження.
14. Групові та індивідуальні методи психологічного дослідження: їх переваги та недоліки (на прикладі своєї наукової роботи)
Отримувати дані можна як в індивідуальному порядку, тобто при роботі 1-1, 1-2 (в залежності від дослідження) з випробуваним, так і в груповому порядку (наприклад, на класі, по округу, по країні і тд.).
Інформація глибше, повноцінного, є можливість задавати уточнюючі питання в процесі збору даних. Акцент ставиться на якісну обробку даних і всебічне дослідження 1 об'єкту, а так само різних (максимально) сторін, що впливають на об'єкт дослідження.
Отримані результати можна обробити статистичними критеріями, не можна застосувати на широку аудиторію (за винятком поодиноких випадків, наприклад, психоаналіз)
Збір великого масиву даних за невелику кількість часу, які в підсумку можна обробити статистичними критеріями, підтвердити їх надійність і надалі впроваджувати в маси
15. Етичні проблеми в роботі психодиагноста: умови роботи; етика користування результатами дослідження (на прикладі своєї наукової роботи).
5. Повідомлення результатів обстеження. Психологи багато розмірковують про те, як повідомляти результати обстеження в формі змістовної і придатною для використання. Ясно, що інформацію не можна передавати в тому вигляді, в якому вона отримана. Її потрібно супроводжувати поясненнями психологів-професіоналів. Наприклад, коли батькам повідомляють тестові оцінки їхніх дітей, рекомендується влаштувати загальні збори, на якому консультант або шкільний психолог пояснить мету і характер висновків, які доцільно зробити на основі отриманих результатів, і межі використання даних. Потім можна роздати батькам письмові відомості про їхніх дітей і дати пояснення на конкретному прикладі для будь-якого батька, який дозволив це зробити. Незалежно від того, в якому вигляді повідомляються тестові дані, важлива умова полягає в тому, щоб надати їх за допомогою опису рівнів виконання, а не тільки в числовій формі. Особливо істотно дотримуватися цієї умови для тестів інтелекту, які інтерпретуються невірно частіше, ніж тести досягнень. При повідомленні результатів вчителям, шкільним адміністраторам, наймачам робочої сили та іншим особам слід дотримуватись таких же заходів. Повідомлення про рівень виконання і якісні описи, зроблені простою мовою, краще специфічних числових даних, за винятком тих випадків, коли результати тесту повідомляються досвідченому, добре підготовленого психолога-професіонала. При повідомленні результатів будь-яких діагностичних методів бажано брати до уваги характеристики, особливості тієї людини, кому передається інформація. Це стосується не тільки його освітнього рівня і якості знань з психології та тестології, але також і його очікуваної емоційної реакції на інформацію. Якщо мова йде про батьків або вчителів, наприклад, то їх емоційні конфлікти з дитиною можуть перешкоджати спокійному і розсудливій сприйняття фактичної інформації про дитину. Остання, але не менш важлива проблема стосується повідомлення результатів обстеження самому індивіду, будь то дитина або дорослий. У цьому випадку, як і при повідомленні даних третій особі, застосовні ті ж самі запобіжні заходи проти неправильної інтерпретації. Однак тут особливо важлива індивідуальна емоційна реакція на інформацію, якщо індивід зайнятий вивченням своїх власних достоїнств і недоліків. Коли індивіду повідомляють його діагностичні результати, слід не тільки супроводжувати їх інтерпретацією, що проводиться компетентними психологами, але потрібно створити сприятливі можливості для індивідуальної консультації кожного, хто може бути емоційно стурбований такою інформацією. Наприклад, студент коледжу може бути серйозно стурбований, спантеличений, дізнавшись про те, що він погано виконав тест шкільних можливостей. Здатний школяр може привчитися до лінощів і безініціативності або може стати неслухняним і перестати діяти спільно з товаришами, якщо він виявить, що за своїми здібностями він набагато перевершує своїх однолітків. Розвиток серйозних особистісних порушень може бути прискорене, якщо хворому індивіду повідомити його оцінку з особистісного тесту. Такі шкідливі впливи можуть виникати, звичайно, незалежно від того, правильною або неправильною є сама оцінка. Навіть в тому випадку, якщо обстеження було ретельно проведено, а отримані оцінки правильно інтерпретовані, їх знання без можливості обговорити їх в подальшому може бути шкідливим для індивіда.