Ідеальними опорними зубами можна назвати зуби, що обмежують де-фект, що знаходяться в правильних оклюзійних взаєминах, з ви-сокімі інтактними коронками і здоровим пародонтом.
Зробити правильний вибір опорних зубів можна тільки після клини-чеського і інструментального обстеження. При цьому враховують вид при-куса, оклюзійні взаємини в області дефекту, стан паро-Донта зубів. Про стан пародонта можна судити по стійкості зубів, співвідношенню клінічної коронки і кореня, наявності пломб, кольором зуба.
Для оцінки стану пародонту зубів треба використовувати дані рент-генологіческого дослідження. Рентгенографії підлягають всі зуби, покриття-ті раніше штучними коронками, мають пломби, змінені в коль-ті, з підвищеною спаленність і змінили своє становище.
В якості опори для мостоподібного протеза можуть бути використані після лікування все каріозні зуби і зуби з запаленої пульпою. Зуби з хронічним верхівковим вогнищами - периодонтитами можуть служити опорою протеза за умови якісного пломбування всіх кореневих каналів, клінічногоблагополуччя і відсутності в анамнезі відомостей про загострення запалення. Передні зуби (різці, ікла) з десневими свищами, кістами також можуть бути використані в якості опори, але тільки після резекції верхівки кореня, хорошого пломбування і достатньої довжини його.
Захворювання пародонту, подовження клінічної коронки, атрофія зубної альвеоли і патологічна рухливість I ступеня, а також стан після ле-чення хронічного околоверхушечной періодонтиту вимагають збільшення числа пар опор мостоподібного протеза шляхом підключення до системи сусідніх зубів.
Розрахунок навантаження на опорні зуби
Розрахунок навантаження проводять на підставі жувальних коефіцієнтів: Н.І. Агапов прийняв жувальну ефективність всього жувального ап-Параті за 100%, а за одиницю жувальної здатності і витривалості пародонту - малий різець, порівнюючи з ним всі інші зуби.
Жувальні коефіцієнти зубів за Н.І. Агапову:
Н.І. Агапов рекомендує брати до уваги зуби-антагоністи. Як і теря одного зуба на одній щелепи прирівнюється (за рахунок порушення функ-ції антагоніста) до втрати двох зубів.
І.М. Оксман в своїй таблиці враховує і зуби мудрості, при їх відсутність про-наслідком за 100% приймають 28 зубів. І.М. Оксман також вважає, що втрата зуба тягне за собою втрату функції його антагоніста.
Жувальні коефіцієнти по І.М. Оксманом
анатомо-топографічних особливостей кожного зуба, І.М. Окс-ман рекомендує враховувати його функціональну цінність у зв'язку з поразкою пародонту. При рухливості першого ступеня слід оцінювати зуби як нор-формальні (100%), при рухливості другого ступеня їх роль оцінюють вполові-ну (50%), а при третього ступеня слід вважати їх відсутніми.
Як показують клінічні спостереження, різниця в сумах коеффіці-тів витривалості пародонту опорних і видалених зубів не повинна пре-вищувати 1,5-2 одиниці.
Способи розвантаження пародонту опорних зубів
1. Включення в конструкцію додаткових опорних зубів.
2. Зменшення площі жувальної поверхні (моделюють искусст-венний зуб не ширше премоляра).
3. На жувальної поверхні не моделюють горби.
4. Необхідно створювати контактні пункти між опорними і есте-чими зубами для рівномірного розподілу горизонтального когось компонентами жувального тиску.
Послідовність клінічних та лабораторних етапів при протезуванні мостовидними конструкціями
Прийоми протезування будуть змінюватися в залежності від обраної кон-струкції мостовидного протеза.
Паяний мостовидний протез
1. Клініка. Обстеження хворого. Постановка діагнозу. Складанні цьо-ня плану лікування. Знеболення. Препарування опорних зубів під металеву штамповану коронку. Довгі осі опорних зубів дол-жни бути паралельні. Зняття відбитків. Якщо відбитки зняті альгінатних матеріалом - лікар сам відливає моделі.
2. Лабораторія. Виготовлення металевих штампованих коронок на опорні зуби. Технік передає в клініку невибілені коронки на гіп-вих штампах.
3. Клініка. Лікар дезінфікує коронки і проводить їх припасування в порожнині рота (див. Вимоги до повної штампованої коронки). Потім в по-лости рота лікар вводить між коронками розм'якшений восковий валик, хворий змикає зуби в положенні центральної оклюзії і на валику по-отримуємо відбиток антагоністів. Валик виймаємо. Потім знімаємо відбиток з коронками і відбиток з антагоністів.
4. Лабораторія. Технік відливає моделі, за допомогою воскового прикус-ного шаблону становить їх в положенні центральної оклюзії і гіпсу в оклюдатор. Потім технік моделює проміжну частину мостоподібного протеза. Після цього за звичайною методикою відливається проміжна частина з металу. Технік споює проміжну частину з опорними коронками, отбе-ливает, шліфує і полірує готовий мостовидний протез.
5. Клініка. Лікар оглядає готовий протез і перевіряє його на моді-ли, потім дезінфікує і проводить припасування протеза в порожнині рота. При-пасувати протез фіксується на опорних зубах цементом (Уніфас). Ре-комендації: не їсти 1-2 години до затвердіння цементу.
Клінічні прийоми при протезуванні металокерамічним проте-зом передбачають: препарування опорних зубів, визначення цент-рального співвідношення щелеп, перевірку каркаса протеза в порожнині рота без облицювання порцелянової масою, другу перевірку каркаса з облицюванням без глазурування і накладення протеза після глазурування.
Відповіді на екзаменаційні питання
Відбитки (зліпки), їх визначення, класифікація. Вимоги, що пред'являються до них. Види і підбір
Відбиток - зворотне (негативне) зображення поверхні твердих і м'яких тканин, розташованих на протезному ложе і його межах. Термін "зліпок" використовується, якщо відбиткових матеріалом був гіпс.
Розрізняють анатомічні (орієнтовні) і функціональні від-лещата. Перші знімаються стандартної або індивідуальної ложкою без застосування функціональних проб, а отже, без урахування функцио-нального стану тканин, розташованих на кордонах протезного ложа. Функціональний відбиток знімається індивідуальної ложкою із використанням користуванням спеціальних функціональних проб, що дозволяють відпрацьовано-зить рухливість перехідною і інших складок слизової оболонки, рас-покладених на кордоні протезного ложа. Функціональний відбиток, як правило, знімається з беззубих щелеп, а за показаннями - і з щелеп, які частково втратили зуби.
Функціональні відбитки можуть бути класифіковані за способом офор-мления країв відбитка і ступеня віджимання слизової оболонки. У першому слу-чаї можна говорити про відбитках, краї яких оформлені пасивними, жувальними і іншими рухами, а також за допомогою функціональних проб. У другому - відбитки ділять на компресійні і розвантажують, т. Е. Зняті під мінімальним тиском.
Відбиток компресійний. Функціональний відбиток, при якому Здавлюючи-ються судинні поля (буферні зони) протезного ложа. Компресія достига-ється шляхом жувального тиску або довільного тиску рукою лікаря. У першому випадку на пластмасовій ложці зміцнюють прікусние валики і перед зняттям відбитка визначають центральне співвідношення щелеп.
Відбиток розвантажує. Функціональний відбиток, що знімається при міні-мальном тиску. Термін невдалий, так як всі відбитки знімаються з при-трансформаційних змін більшого або меншого тиску.
Виділяють також подвійний відбиток, за допомогою якого вдається отримати точний відбиток дешевого краю і зубодесневого кишені.
Вимоги до відбитках:
Відбиток повинен чітко відображати рельєф протезного ложа. При виведенні з порожнини рота відбиток не повинен деформуватися. Відбиток при зберіганні не повинен давати усадку. Відбиток повинен бути здатний піддаватися дезінфекції. Відбиток повинен легко відділятися від моделі.