Ось з нагоди дістався древній (60-их років) фольгований гетинакс.
Шкода що до Стародавнього Юзера далеко - подарував би :)
А так. дрібні корпусу паяти imho згодиться, більше нікуди його.
Ось з нагоди дістався древній (60-их років) фольгований гетинакс.
Шкода що до Стародавнього Юзера далеко - подарував би :)
А так. дрібні корпусу паяти imho згодиться, більше нікуди його.
Чому "нікуди". Я як раз досить часто застосовую в домашніх виробах з ЛУТ саме односторонній гетинакс (але не 60-х років, а сучасний, німецький, його в Конрада багато :)) а не стеклотекстолит, коли на платі багато трухольних деталей. Типу того що на фотках.
Причина банальна, і чому саме з трухоламі - задолбался я свердлити стеклотекстолит!
Свердел на нього не напасешся! А в текстоліті - я своїм ДПМ-30 з цангою їх як в маслі. Свердло майже не тупиться, якщо рука не здригнеться і воно не зламається - не на одну плату вистачає.
Доріжки на німецькому гетинаксе тримаються краще ніж на совковому стеклотекстолите. (До речі, пробував пару місяців назад зробити лутом 2-х сторонку, н завалялися шматку совкового склотекстоліти 80-х років. І всього лише один корпус в ДІП14, решта СМД. Так що не поотлетало при сверловке, то поотлетало при пайку.)
Алекс, цей хетінакс ж не німецький
- відшаровуватися буде нещадно :(
Тому його тільки на корпусу.
Що відносно старого совкового Стефен (з військового виробництва)
у мене есь його давній хороший стратегічний запас;),
то проблем з відшаруванням доріжок ну зовсім немає :)
(Теж все плати роблю ЛУТ).
А для свердління - я ще в "ті часи" зробив дуже прецезіонного свердлильний верстат.
Спочатку теж томився з моторчиком на цанзі, а як зробив станочек
- так себе людиною відчув :).
Тому як то проблем зі свердлінням абсолютно не відчуваю.
Свердла до речі теж з "тих" часів - сталь Р18.
Точу їх оч. рідко, алмазним надфілем,
ламаються вони ще рідше.
Не знаю як у німецького, а ось у совкового хетінакса
- есь ну дуууже погане властивість робити скол на виході свердла :(.
P.S.
До речі через те що живу в "селі" та наявності різних запасів
практично всі у мене на трухоле а не смд :(.
SMD застосовую тільки там де він потрібен "конче".
А що стосовно ВЧ / НВЧ властивостей саме цього хетінакса
(А я багато чого роблю радіочастотного)
то мене беруть оч. великі сумніви в будь-якої його придатності для таких цілей :(.
P.P.S.
Фото станочка (аттачем),
перепрошую за бардак панує у мене в коморі: oops:
Стіл біля верстата «гуляє» на двох циліндричних напрямних
(Загартована і шліфована сталь, допуски менше сотки)
Сам стіл хоч і вельми масивний "вивішений" врівноважує пружиною,
тобто свердло дуже добре відчувається руками.
Шпиндель станочка, ну .... наприклад свердло 0,6 мм візуально що обертається, що варто :).
До речі все крім точних робіт (шліфування, коордінатка)
робив сам :).
А для свердління - я ще в "ті часи" зробив дуже прецезіонного свердлильний верстат.
Спочатку теж томився з моторчиком на цанзі, а як зробив станочек
- так себе людиною відчув :).
Давно хочу собі такий станочек, але все ніяк.
Тому як то проблем зі свердлінням абсолютно не відчуваю.
Свердла до речі теж з "тих" часів - сталь Р18.
Точу їх оч. рідко, алмазним надфілем,
ламаються вони ще рідше.
Так зі свердлінням моторчиком з цангою немає проблем і з склотекстоліти, у мене руки не тремтять :) Так що, свердла ламаються рідко, але ось тупятся вони швидко (до речі, тоде ті старий, з Р18), а точити 0.6-0.8 свердла я не вмію.
Ну і стклотекстоліту оборотів б тишь 50, ДПМ стільки не вміє.
не знаю як у німецького, а ось у совкового хетінакса
- есь ну дуууже погане властивість робити скол на виході свердла :(.
ні, у німецького немає проблем, у ДМП-30 вистачає оборотів щоб прошивати гетинакс як масло. Ось для стеклотектоліта - у нього їх замало.
Не знаю як у німецького, а ось у совкового хетінакса
- есь ну дуууже погане властивість робити скол на виході свердла.
Відколів багато менше виходить якщо під хетінаксом милиця без отвору.
Але клопітно пересувати кожен раз.
А друге "гарне" його св-во-перетворюватися в пропелер. )
З повагою Олександр Улановський.
Я наприклад такий станочек знову вже зробити не в змозі
- немає ні металу, ні головне тих умов :(
Робився то він в виробничих умовах (інструментальний цех):
нижня плита сталь 35ХГСА 25мм шліфування, отвори під запрессовку втулок столу розточуються на координатному верстаті.
Стіл сталь 40Х, шліфування, коордінатка, термообробка, шліфовка, фосфатування.
(На фото видно - в столі рядами отвори з різьбленням М6).
Вал шпинделя, колонки / втулки столу - термообробка / шліфування 14-ий клас поверхні.
Патрон (6мм) вибирав з огроооомное купи нових, найкращий.
У шпинделі (з того кінця де патрон)
застосовані прецизійні голчастий + наполеглива підшипники,
і зазори обрані натяжна гайкою знаходиться на протилежному кінці шпиндельного вала.
(Типове рішення для подібних верстатних вузлів).
Затиск на опорній колоні не просто завзятий гвинт (як це може Показати на фото),
а всередині проточки втулки знаходиться ще одна розрізна,
в результаті затиск відбувається не в точці дотику гвинта а по всій площі.
Деталі конструкції були пофарбовані "молотковій" емаллю
- ніхто не хоче визнавати в "цьому" саморобку :).
До речі справа вгорі видно кріплення (зараз просто знято)
для J-подібної трубочки для сдува (акваріумний компресор)
- оч. зручно коли свердлиш плати.
P.S.
А на 50000обортах для склотекстоліту
- тут вже потрібні дещо інші свердла
з твердосплавними напайками (до речі тож в загашнику есь).