ТЕКСТ:
Давно я д_знавался, чому заблукав зяблик з_вут. Зарянка-ясн_: співає вс_гда (на) зорі і нагрудніч_к у неї кольору зорі. Вівсянка-теж: (на) дорогах всю зиму овес п_дбіра_т. А ось чому зяблик-зяблик? Зяблик ж зовсім не зяблик. В_сной прілета_т, як тільки сніг зійде. Ос_нью часто до (новий) снігу задержіва_т? ся. А бива_т, подекуди і зіму_т, якщо корм є. і все-таки (на) звали ось зяблика зяблік_м.
Цього літа я, каж_т? ся, цю загадку разг_дал. Йшов я (по) лісової тропінк_. Чую-зяблик гр_міт! Здоров_ співає: головку запр_кінул, дзьоб роззявив, на горлишк_ пер_шкі др_жат-ніби він горл_ водою полощ_т.
Раптом хмаринка наплив на сонці, і ліс покрила густа тінь. Зяблик відразу знітився, наїжачився, насупився, ніс повісив. Сидить незадоволений і понуро так вимовляє: "Тр-р-р-р-рю-р-р-р-рю!" Ніби у нього від холоду зуб на зуб не потрапляє. Хто такого побачить, відразу подумає: "Бач, зяблик який! Трохи сонце за хмаринку, а він уже наїжачився, затремтів!"
Ось чому зяблик став зябликом! Незадоволений він, що сонце сховалося. Нудно йому без сонця. Чи не співається! Ось він і бурчить.
Втім, може, я помиляюся. Зазузнай-ка краще сам. Не всі ж вам готовеньке в рот класти!
ЗАВДАННЯ:
1. Визнач, в якому часі вжиті дієслова-присудки в цьому тексті.
2. Уточни значення теперішнього часу: в яких пропозиціях воно постійне, а в будь-історичне?
3. З'ясуй, яка роль у дієслів минулого часу? Як ти їх дізнаєшся в цьому тексті? Чи не пов'язані вони з розповіддю?
4. Склади план з словосполучень і пропозицій. Усно виклади текст за планом.
5. У другому реченні знайди зміни слова ЗОРЯ. Визнач, які слова в реченні-його командири. Випиши ці словосполучення.
6. визна, в якому відмінку в них слово ЗОРЯ. Як воно за змістом пояснює головне слово в кожному словосполученні: однаково чи по-різному?
7. Перевір в двох перших абзацах орфограми, розкрій дужки і запиши їх.
ЗЗ!
Давно я до знав: чому заблукав зяблик зо вут?
Ну славка Чорноголова - зрозуміло: у Самчики беретик чорний на голові.
Зорянка - теж ясно: співає завжди на зорі і нагрудничек у неї кольору зорі.
Вівсянка - теж: на дорогах всю зиму овес підбирає.
А ось чому зяблик - зяблик?
Зяблики ж зовсім не зяблики. Навесні прилітають, як тільки сніг зійде, восени часто до нового снігу затримуються. А буває, подекуди і зимують, якщо корм є.
І все-таки назвали ось зяблика зябликом!
Цього літа я, здається, цю загадку розгадав.
Йшов я по лісовій стежці, чую - зяблик гримить! Здорово співає: головку закинув, дзьоб роззявив, на шийці пір'ячко тремтять - ніби він горло водою полоще. І пісенька з дзьоба так і бризкає: "Вітт-ти-ти-ти, ві-чу!" Навіть хвостик трясеться!
І тут раптом хмаринка наплив на сонці: накрила ліс тінь. І зяблик відразу знітився. Нахохлился, насупився, ніс повісив. Сидить незадоволений і понуро так вимовляє: "Тр-р-р-р-рю, тр-р-р-р!" Ніби у нього від холоду "зуб на зуб" не потрапляє, таким собі тремтячим голосом: "Тр-рю-ю ! "
Хто такого побачить, відразу подумає: "Бач зяблик який! Трохи сонце за хмаринку, а він уже й наїжачився, затремтів!"
Ось чому зяблик став зябликом!
У всіх у них така звичка: сонце за хмару - зяблики за своє "трю". Адже і не від холоду: взимку-то і холодніше буває.
Різні на цей рахунок є здогадки. Хто говорить - у гнізда турбується, хто - перед дощем так кричить. А по-моєму, незадоволений він, що сонце сховалося. Нудно йому без сонця. Чи не співається! Ось він і бурчить.
Втім, може, і я помиляюся. Дізнайтеся-ка краще самі. Не всі ж вам готовеньке в рот класти!
Їм. зоря
Рід. зорі
Дат. зорі
Вин. зорю
Тв. зорею, зорею
Пр. зорі
Давно я дознаваться: чому заблукав зяблик звуть?
Ну славка Чорноголова - зрозуміло: у Самчики беретик чорний на голові.
Зорянка - теж ясно: співає завжди на зорі і нагрудничек у неї кольору зорі.
Вівсянка - теж: на дорогах всю зиму овес підбирає.
А ось чому зяблик - зяблик?
Зяблики ж зовсім не зяблики. Навесні прилітають, як тільки сніг зійде, восени часто до нового снігу затримуються. А буває, подекуди і зимують, якщо корм є.
І все-таки назвали ось зяблика зябликом!
Цього літа я, здається, цю загадку розгадав.
Йшов я по лісовій стежці, чую - зяблик гримить! Здорово співає: головку закинув, дзьоб роззявив, на шийці пір'ячко тремтять - ніби він горло водою полоще. І пісенька з дзьоба так і бризкає: "Вітт-ти-ти-ти, ві-чу!" Навіть хвостик трясеться!
І тут раптом хмаринка наплив на сонці: накрила ліс тінь. І зяблик відразу знітився. Нахохлился, насупився, ніс повісив. Сидить незадоволений і понуро так вимовляє: "Тр-р-р-р-рю, тр-р-р-р!" Ніби у нього від холоду "зуб на зуб" не потрапляє, таким собі тремтячим голосом: "Тр-рю-ю ! "
Хто такого побачить, відразу подумає: "Бач зяблик який! Трохи сонце за хмаринку, а він уже й наїжачився, затремтів!"
Ось чому зяблик став зябликом!
У всіх у них така звичка: сонце за хмару - зяблики за своє "трю". Адже і не від холоду: взимку-то і холодніше буває.
Різні на цей рахунок є здогадки. Хто говорить - у гнізда турбується, хто - перед дощем так кричить. А по-моєму, незадоволений він, що сонце сховалося. Нудно йому без сонця. Чи не співається! Ось він і бурчить.
Втім, може, і я помиляюся. Дізнайтеся-ка краще самі. Не всі ж вам готовеньке в рот класти!