При об'єктивному дослідженні суглобів визна-ляють їх конфігурацію, припухлість, хворобливий-ність при обмацуванні і рухах, обсяг актив-них і пасивних рухів у суглобах і зміни шкіри і підшкірної клітковини в області суглобів.
1. Конфігурація суглобів. Зміни конфігурація-ції суглобів можуть бути обумовлені різними причинами. При запальних захворюваннях суглобів (артритах), як правило, спостерігається збільшен-ня їх в обсязі, згладжування контурів суглобів, їх припухлість. Така дефигурация суглобів пов'язана з гострим запальним набряком синовіальної оболонки і м'яких тканин, що оточують суглоб (періартрікулярних набряк), а також з наявністю випоту в порожнину суглоба.
Нерідко в цих випадках шкіра над областю пора-женного суглоба гіперемована, її температура підвищена. Зазвичай ці зміни форми суглобів безслідно зникають при своєчасному еф-ність противовоспалительном лікуванні.
Деформація суглобів - це більш стійке зраді-ня форми суглобів, обумовлене деструкцією хряща і суглобових кінців кісток, розвитком Анки-Лозова, кістковими розростаннями, ушкодженнями м'язово-зв'язкового апарату і підвивихи суглобів.
Багато захворювань проявляються характерними деформаціями суглобів. Так, при ревматоїдному артриті кисті набувають форму ласт моржа. Відзначається характерна ульнарная девіація кисті - відхилення III, IV і V пальців в сторо-ну ліктьової кістки, обумовлене підвивихами в п'ястно-фалангових суглобах з виступом голо-вок п'ясткових кісток, а також променева (радіаль-ва) девіація лучезапястного суглоба.
При деформуючому остеоартрозі спостерігаються підвивих п'ястно-фалангових суглобів і латераль-ва девіація (радіальна або ульнарная) дистальних міжфалангових суглобів, пліт-ні вузлики в тильно-бокових відділах дистальних міжфалангових суглобів (вузлики Гебердена) і проксимальних міжфалангових суглобів (вузлики Бушара), обумовлені кістковими розростання-ми (остеофітами).
У хворих з поширеним на остеоартроз при дослідженні в вертикальному положенні (навантаження вагою) нерідко виявляються характерні деформує-ції колінних суглобів. Варусна деформація ко-ленних суглобів - genu varus, або О-образні но-ги, - свідчить про преимуществен-ном ураженні медіального відділу суглобів (поті-ря хряща).
Вальгусна деформація колінного суглоба - genu valgus, Х-подібні ноги, пов'язана з пора-ням хряща у всіх відділах колінного суглоба.
В області суглобів нерідко можна знайти й інші деформації, обумовлені ураженням пе- ріартрікулярних тканин. Типовим прикладом стійкої деформації і обмеження рухливості суглобів, обумовлених поразкою періартрікулярних тканин, є контрактура Дюпюітрена. Це хронічне запальне заболе-вання долонно апоневрозу і сухожиль ГУ і V пальців кисті, що веде до рубцювання, стягуючи-ня шкіри та фіксованого згинальній конт-рактуре в п'ястно-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобах.
Локальна припухлість навколо піднесення ліктьового відростка спостерігається при бурситі - місцевому запаленні серозної сумки ліктьового суглоба.
У хворих на подагру характерно відкладення кри-Сталл уратів під шкірою з утворенням пліт-них подагричних вузлів (тофусів), які, лока-лізу в області ліктьових, колінних суглобів і по-коло міжфалангових і п'ястно-фалангових суглобів кисті, можуть створювати враження їх різкій деформації. Дуже характерно для подагри поява тофусів на вушних раковинах.
Підшкірні ревматоід-ні вузлики, що представляють собою щільні, округ-круглі, безболісні сполучнотканинні обра-тання, які частіше локалізуються на розгинання-котельної стороні передпліччя поблизу ліктьового суста-ва. Ревматоїдні вузлики є характерною ознакою ревматоїдного артриту.
2. Зміни шкіри над ураженими суглобами найчастіше проявляються у вигляді гіперемії і гіпертермії, що свідчить про гострий запальний про- процесі в суглобі і навколосуглобових тканинах.
Температуру шкіри в «області суглоба краще оце-нивать, прикладаючи тильну поверхню кисті досліджує, причому на дуже непро-тривалість час (не більше 0,5 - 1,0 с), так як більш тривалий дотик може зрівняти температуру шкіри хворого і досліджує.
3. Рухливість і болючість суглобів. Визна-ляють обсяг активних і пасивних рухів в сус-тавах. Активні рухи довільно виконує сам хворий. Пасивні руху в досліджуваних суглобах здійснює лікар при повному м'язовому розслабленні пацієнта.
Незалежно від характеру ураження самого сус-тава або періартрікулярних тканин обсяг актив-них рухів в більшості випадків виявляється зниженим. Для оцінки ступеня обмеження дви-жений в суглобах слід орієнтуватися на неко-торие показники нормальної рухової функ-ції.
При об'єктивному дослідженні суглобів важливо вирішити питання про характер ураження самих суглобів і періартрікулярних тканин (м'язів, сухожі-лий, нервів і т. П.). В цьому відношенні допомагає ви-конання наступних прийомів:
1) Визначення хворобливості суглобів при їх обмацуванні. Хворобливість, яка визначається за хо-ду суглобової щілини, в більшості слу-чаїв свідчить про поразку самого суглоба або про наявність внутрішньосуглобової патології (напри-заходів, розриву меніска колінного суглоба).
Хворобливість, обмежена періартрікулярних точками, зазвичай пов'язана з внесуставной патологією (наприклад, з розвитком бурситу).
2) Визначення характеру болю, що виникає при русі в суглобах. Для запалення синовіальної оболонки суглоба характерно поява так називаючи-емой стресовій болю при рухах (незначний-ва біль при середніх по амплітуді рухи, ко-торая різко посилюється в крайніх точках згинання та розгинання). Біль однаковою интен-сивности на всьому протязі руху частіше связа-на з механічними змінами в суглобі (руйнуючої-ням хряща або кістки).
3) Визначення хворобливості при резистивних ак-тивних (ізометричних) рухах в суглобах є важливою ознакою по-ражения періартрікулярних тканин. Дослідження проводиться в такий спосіб. Лікар намагається зробити рух в суглобі (червоні стрілки), а пацієнт при цьому чинить активний опираючись-ня цього руху, напружуючи відповідні м'язи (сині стрілки).
4) Визначення співвідношень обсягу активних і пасивних рухів. У більшості випадків при запаленні синовіальної оболонки спостерігається однакове обмеження як активних, так і пас-пасивного рухів у суглобах.
5) Визначення крепитации (хрускоту) при движени-ях. Крепітація визначається пальпаторно на всьому протязі згинання або раз-гібанія ураженого суглоба. Легка, ледь помітна крепітація зазвичай свідчить про запалення синовіальної оболонки, сумки або сухожильного піхви. Груба крепітація вказує на вражений-ня хряща або кістки.
Від крепитации слід відрізняти гучні оди-нічні сухожильні клацання, що виникають іноді при рухах в великих суглобах (плечовому, ко-ленном, тазостегновому і ін.), І клацання, пов'язані зі штучним розтягуванням суглобів, наприклад суглобів пальців рук. В останньому випадку клацання частіше обумовлені освітою внутрішньосуглобових газових бульбашок.
Немає схожих матеріалів (