Сьогодні грошовий ринок має складну внутрішню структуру, що складається з ряду взаємопов'язаних між собою елементів. їх взаємозв'язок і спосіб функціонування врешті-решт і формують механізм грошового ринку. Об'єктивні основи дії цього механізму, його особливості та допустимі межі втручання держави в його роботу - все це стає занадто значущим моментом не тільки для пізнання і формування певного світогляду, але і для практичних дій щодо забезпечення необхідного втручання держави в механізм ринкового саморегулювання.
Узагальнюючи вітчизняний і світовий досвід, можна навести таку структуризацію грошового ринку (табл. 8.2).
Структуризація грошового ринку
Вид грошового ринку
За функціональною ознакою
За характером зв'язку між кредиторами і позичальниками
Сектор прямого фінансування
Сектор опосередкованого фінансування
За напрямками здійснення операцій
За інституційної ознакою
Ринок банківських кредитів
Ринок продуктів інших фінансових інститутів
По виду фінансових інструментів
Ринок позичкових зобов'язань
Ринок цінних паперів
Найбільш поширеною є структуризація грошового ринку за економічним призначенням засобів, при якій виділяють ринок грошей і ринок капіталів. До складу грошового ринку відносяться: облікова, міжбанківська і валютний ринки.
Обліковий ринок - це ринок, на якому позичальник (господарюючий суб'єкт або банк) отримує гроші, З урахуванням свої короткострокові цінні папери, наприклад комерційні векселі. В результаті широкого поширення короткострокових грошових зобов'язань (комерційні та казначейські векселі, бони тощо) операції на цьому ринку дуже поширені.
Міжбанківський ринок - це ринок, на якому суб'єктами виступають банки, а суть операцій зводиться до того, що одні банки розміщують свої тимчасово вільні кошти, а інші їх одержують на умовах платності, терміновості і поворотності, тобто один банк нааае іншому короткостроковий кредит. Найчастіше це здійснюється у вигляді міжбанківських депозитів. Необхідність таких запозичень часто викликана потребою в дотриманні нормативів центрального банку. Наприклад, в Україні серед інших нормативів це може бути норма обов'язкових резервів. Поширеною причиною таких кредитів часто стає і необхідність певного регулювання балансу банку. Ці кредити, як правило, короткострокові (від двох днів до року) і коштують для позичальника досить дорого. Зазначена причина пояснює той факт, що кошти, залучені банком на міжбанківському ринку, рідко використовуються для кредитування господарюючих суб'єктів.
Валютний ринок - це ринок, де здійснюється купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції. Необхідність існування такого сектора грошового ринку пов'язана, перш за все, з тією обставиною, що єдиного платіжного засобу для всіх країн не існує. Тому розрахунки по міжнародним торговельним операціям здійснюються або у валюті країни-експортера, або у валюті. Це робить необхідним операції на валютному ринку, де валюта купується і продається як на момент виникнення попиту-пропозиції на неї (касові операції), так і через певний термін (термінові угоди).
Ці три складові грошового ринку - облікова, міжбанківський і валютний ринки - виконують такі функції:
- Створення потужних грошових фондів за рахунок об'єднання дрібних заощаджень населення, держави, суб'єктів підприємництва, іноземних інвесторів;
- Трансформація акумульованих коштів в позичковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування суб'єктів господарювання;
- Надання позик державним органам для вирішення нагальних завдань, покриття дефіциту державного бюджету;
- Напрямок частини акумульованих коштів на міжбанківський ринок, забезпечує стійкість кредитної системи і процес розширеного відтворення шляхом надання позик за участю фінансових посередників.
Правомірною також інституційна структуризація грошового ринку, коли виділяють сектор прямого та опосередкованого фінансування:
- Сектор прямого фінансування - це сектор, в якому продавці і покупці об'єднані прямим зв'язком, а брокери і дилери тільки забезпечують технічну можливість пошуку клієнтів і укладення угод. Можливість безпосереднього контакту покупців і продавців є стабілізуючим фактором грошового ринку, оскільки не дозволяє фінансовим посередникам піднімати ціну грошей;
- Сектор опосередкованого фінансування виконує важливу функцію по мобілізації тимчасово вільних коштів, яку можуть виконувати технічні посередники. Для цього необхідні значні фінансові можливості та спеціальні механізми акумуляції коштів суб'єктів економічної діяльності та подальшого їх розміщення на вигідних умовах і отримання прибутку. Завданням фінансових посередників є створення можливостей для переміщення грошей з метою їх найбільш ефективного використання.
Грошовий ринок за напрямками здійснення операцій можна розділити на дві основні складові: міжбанківський і відкритий ринки.
Міжбанківський валютний ринок дозволяє банкам відновлювати поточну ліквідність і вирівнювати платіжний оборот. Учасники міжбанківського ринку використовують тимчасово вільні грошові кошти, що дозволяє отримувати доходи. На міжбанківському ринку продають будь-які засоби, які перевищують розмір обов'язкових резервів банків. Терміни договорів на міжбанківських ринках коливаються від одного дня до року. У розвинених банківських системах міжбанківські ринки також використовують для конвертації короткострокових позик в довгострокові через використання запозичень в фінансових інститутів з подальшим наданням позик своїм клієнтам на більш тривалі терміни.
Відкритий грошовий ринок є складовою грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів центральним банком. Операції на відкритому ринку в сучасних економіках є найбільш дієвим інструментом по проведенню грошово-кредитної політики. Купівля або продаж цінних паперів центрального банку збільшує або зменшує резерви комерційних банків і, відповідно, впливає на кредитні можливості банківської системи.
За інституційної ознакою прийнято виділяти: ринок банківських кредитів і ринок продуктів інших фінансових інститутів.
Ринок банківських кредитів - це частина грошового ринку, на якому використовуються фінансові інструменти, створювані банками для забезпечення руху фінансових ресурсів в економіці; він дозволяє залучати грошові кошти на умовах повернення платності і терміновості. Джерела коштів, що функціонують на ринку банківських кредитів, є залучені депозити на рахунках банків, залишки коштів на рахунках в банках юридичних і фізичних осіб, вільні кошти населення і кошти, залучені НБУ. Розміщення залучених коштів відбувається за кредитними угодами між банками, юридичними і фізичними особами. За економічною суттю на цьому ринку відбувається перерозподіл фінансових ресурсів між суб'єктами господарювання з метою їх ефективного використання та отримання прибутку, що перевищує сплату відсотків за кредит.
Ринок продуктів інших фінансових інститутів на грошовому ринку формують такі фінансові інститути як страхові лізингові, факторингові компанії, недержавні пенсійні фонди та інвестиційні фінансово-кредитні установи: фінансові компанії, кредитні спілки, інвестиційні фонди, компанії з управління активами.
З огляду на специфіку учасників національних фінансових ринків, можна стверджувати, що перелік і порядок застосування інструментів грошового ринку також залежать від національних особливостей організації та регулювання фінансових відносин в окремих країнах.
Зокрема, основними сегментами грошового ринку Великобританії є: міжбанківський ринок (Inter-Bank Market), ринок облігацій місцевих органів влади (local authorities 'market) і ринок стерлінгових депозитних сертифікатів (certificates of deposit).
Російські вчені до інструментів грошового ринку відносять короткострокові цінні папери (казначейські і комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти), короткострокові депозитно-позичкові операції, валюту.
Одним з найбільш розвинених фінансових ринків, який характеризується значним спектром інструментів і великими обсягами операцій, є ринок США. Тут до основних інструментів грошового ринку відносяться:
- Казначейські векселі США (US Treasury bills)
- Цінні папери федеральних агентств (Federal agency securities)
- Депозитні сертифікати на суму понад 100 000 $ (Certificates of deposit)
- Комерційні папери (Commercial paper)
- Банківські акцепти (Banker's acceptances)
- Угоди зі зворотним викупом (Repurchase agreements)
- Федеральні фонди (Federal funds)
- Чисті євродоларові запозичення банків США від їх власних зарубіжних підрозділів (Net Eurodollar borrowings by domestic banks from their own branches)
Інструментами грошового ринку в Україні прийнято вважати казначейські зобов'язання, векселі, ощадні (депозитні) сертифікати, банківські акцепти та інші грошові сурогати.
Незважаючи на існування національних відмінностей в переліку інструментів грошового ринку все вони мають ряд подібних параметрів: висока ліквідність, низький рівень ризиків, короткі терміни. Зазначені параметри надають інструментах грошового ринку певної єдності, що дозволяє їх використовувати для реалізації специфічних відносин на грошовому ринку по формуванню, розподілу і перерозподілу фондів грошових коштів.
Найбільш поширеними фінансовими інструментами вітчизняного грошового ринку є казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі.
Казначейські зобов'язання України - потримані боргові цінні папери, що емітуються державою в особі уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, що засвідчують факт заборгованості Державного бюджету перед власником казначейського зобов'язання України, дають власникові право на отримання грошового доходу та погашаються відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.
Обсяг емісії казначейських зобов'язань України в сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Емісія казначейських зобов'язань є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню НКЦПФР. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями гарантується доходами Державного бюджету України.
На казначейські зобов'язання, випущені в документарній формі, видається сертифікат. Рішення про розміщення казначейських зобов'язань, в якому передбачаються умови розміщення та погашення цінних паперів, приймається згідно з Бюджетним кодексом України. Порядок визначення вартості продажу при їх розміщенні встановлюється Міністерством фінансів України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями визначаються НКЦПФР разом з НБУ.
Основні характеристики казначейських зобов'язань наведені в таблиці 8.3
Основні характеристики казначейських зобов'язань
- У національній валюті
- В іноземній валюті
Казначейські зобов'язання мають два основних способи отримання доходів:
1. Перший спосіб полягає в тому, що інвестор може придбати казначейські зобов'язання держави, ставши його власником до моменту погашення даної цінних паперів. Коли дата погашення настає, власник такого зобов'язання надає його, або інший документ, що підтверджує право власності на нього, і отримує певну суму готівкою.
2. Другий спосіб полягає в тому, що власник казначейського зобов'язання держави може захотіти продати такий вид державних цінних паперів до настання терміну їх погашення. У такому випадку ціна даного паперу повинна відображати: дохідність казначейського зобов'язання за період володіння даним цінним папером; суму, зайняту державі при придбанні казначейського зобов'язання; при зміні кон'юнктури ринку державних цінних паперів - ринкову різницю між вартістю казначейського зобов'язання на момент придбання і ринковою вартістю в момент його продажу.
РУБРИКА: ЦЕ ЦІКАВО