Закінчення виконавчого провадження - це процесуальна дія, що здійснюється судовим приставом-виконавцем або судом (арбітражним судом) і що означає фактичне исполн ення виконавчого документа, або випадки, коли виконавчі дії не провадяться.
Закон про виконавче провадження передбачає різні форми закінчення виконавчого провадження, які можуть бути розділені на дві групи:
2. Закінчення виконавчого провадження без проведення виконавчих дій з причин повернення стягувачу виконавчого документа з підстав, передбачених ст. 46 Закону про виконавче провадження (п. 3 ч. 1 ст. 47); повернення виконавчого документа на вимогу суду, іншого органу або посадової особи, які видали виконавчий документ (п. 4 ч. 1 ст. 47); ліквідації боржника-організації та направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатору), за винятком виконавчих документів, зазначених у ч. 4 ст. 96 Закону про виконавче провадження (п. 6 ч. 1 ст. 47); визнання боржника-організації банкрутом і направлення виконавчого документа конкурсного керуючого, за винятком виконавчих документів, зазначених у ч. 4 ст. 96 Закону про виконавче провадження (п. 7 ч. 1 ст. 47); закінчення терміну давності виконання судового акта, акта іншого органу або посадової особи у справі про адміністративне правопорушення (з урахуванням положень, передбачених ч. 9 ст. 36 Закону про виконавче провадження) незалежно від фактичного виконання цього акту (п. 9 ч. 1 ст. 47).
Загальним для вищезазначених форм закінчення виконавчого провадження є те, що юридично закінчення виконавчого провадження оформляється шляхом винесення судовим приставом-виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.
Підстави закінчення виконавчого провадження, перелічені в першій групі, об'єднує те, що виконавче провадження зазвичай в цих випадках завершується з позитивним результатом. Або відбувається реальне виконання виконавчого документа - це означає, що захищаються, задовольняються, відновлюються права та інтереси стягувача, а мета виконавчого провадження досягнута. Або виконавче провадження закінчується в окремо взятому підрозділі служби судових приставів по причині направлення виконавчого документа в організацію для одноразового або періодичного утримання з заробітку (доходу) боржника; направлення виконавчого документа з однієї служби судових приставів або одного підрозділу в інші, з презумпцією того, що виконання виконавчого документа буде проводитися в інших організаціях, підрозділах, тобто мета виконавчого провадження хоча і не настільки очевидно, але теж можна вважати досягнутою.
Другу групу підстав характеризує загальний ознака - закінчення виконавчого провадження відбувається без провадження виконавчих дій.
Виконавчі дії не проводяться і виконавче провадження закінчується, якщо виконавчий документ повертається без виконання на вимогу суду або іншого органу, що видав документ, або стягувача. Це підстава цілком грунтується на диспозитивном характер виконавчого провадження, згідно з яким у основних учасників виконавчого провадження є можливість вибору варіантів поведінки. Наприклад, ініціатива порушення виконавчого провадження, згідно з ч. 1 ст. 30 Закону про виконавче провадження, може виходити від суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, або стягувача, які мають право пред'явити виконавчий документ судового пристава-виконавця. Виходячи з принципу диспозитивності, зазначені суб'єкти у будь-який час можуть вимагати повернення виконавчого документа без виконання. У цьому випадку судовий пристав-виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження.
Про закінчення виконавчого провадження виноситься постанова з зазначенням на виконання вимог, що містяться у виконавчому документі, повністю або частково або на їх невиконання. При закінченні зведеного виконавчого провадження за виконавчими документами, що містить вимогу про солідарне стягнення, в постанові вказується, з якого боржника і в якому розмірі вироблено солідарне стягнення (ч. 3 ст. 47 Закону про виконавче провадження).
У постанові про закінчення виконавчого провадження скасовуються розшук боржника, його майна, розшук дитини, а також встановлені для боржника обмеження, в тому числі обмеження на виїзд з Російської Федерації та обмеження прав боржника на його майно. При закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його передачею в інший підрозділ судових приставів з підстав, встановлених Законом про виконавче провадження, скасування розшуку боржника, його майна, розшуку дитини, а також встановлених для боржника обмежень може не проводитись. Повноваження щодо скасування розшуку, а також щодо зміни та скасування обмежень переходять до судового пристава-виконавця, якому передано виконавче провадження.
Якщо після закінчення основного виконавчого провадження порушено виконавче провадження, передбачене ч. 7 ст. 47 Закону про виконавче провадження, то обмеження, встановлені для боржника в ході основного виконавчого провадження, зберігаються судовим приставом-виконавцем в розмірах, необхідних для виконання знову порушеної виконавчого провадження.
Копії постанови судового пристава-виконавця про закінчення виконавчого провадження не пізніше дня, наступного за днем його винесення, направляються:
1) стягувача і боржника;
2) в суд, інший орган або посадовій особі, які видали виконавчий документ;
3) в банк або іншу кредитну організацію, іншу організацію або орган, що виконували вимоги щодо встановлення обмежень щодо боржника та (або) його майна;
4) в організацію або орган, які здійснювали розшук боржника, його майна, розшук дитини.
Одночасно з винесенням постанови про закінчення основного виконавчого
виробництва судовий пристав-виконавець збуджує виконавче провадження по невиконаним повністю або частково з постановами про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, виконавчого збору і штрафів, накладених судовим приставом-виконавцем в процесі виконання виконавчого документа. Постанова про порушення такого виконавчого провадження надсилається разом з постановою про закінчення основного виконавчого провадження боржнику, а при необхідності і іншим особам.
За закінченими виконавчого провадження про стягнення періодичних платежів судовий пристав-виконавець має право вчиняти виконавчі дії, передбачені п. 16 ч. 1 ст. 64 Закону про виконавче провадження, самостійно або в порядку, встановленому ч.
6 ст. 33 зазначеного Закону.
Протягом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання постанову судового пристава-виконавця про закінчення виконавчого провадження може бути скасовано старшим судовим приставом за власною ініціативою або за заявою стягувача у разі необхідності повторного вчинення виконавчих дій та застосування, в тому числі повторного, заходів примусового виконання (ч . 9 ст. 47 Закону про виконавче провадження).
МАТЕРІАЛИ ДО СТАТТІ 47 ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
(Додаток до листа Федеральної служби (Витяг)
4. Оскарження постанов, дій (бездіяльності) судових приставів-виконавців, пов'язаних із закінченням виконавчого провадження.
Аналіз причин, що спонукали зацікавлених осіб звернутися до суду за захистом своїх прав, порушених в результаті закінчення виконавчого провадження, показав, що їх значну частку як і раніше становить неприйняття судовими приставами-виконавцями всіх заходів, спрямованих на повне і правильне виконання вимог виконавчих документів.
Так, Центральний районний суд м Калінінграда визнав незаконною постанову судового пристава-виконавця про закінчення виконавчого провадження, порушеного на підставі виконавчого листа, що містить вимогу про поновлення на роботі громадянина Р. встановивши наступне.
На виконання вимог виконавчого документа роботодавець-боржник видав наказ, згідно з яким стягувач був відновлений на роботі в колишній посаді, однак друга умова фактичного виконання рішення суду про поновлення на роботі - допуск працівника до виконання його обов'язків - роботодавцем дотримано не було. Судовий пристав-виконавець, не переконавшись у фактичному допуску Р. до роботи, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, що послужило підставою для його скасування в судовому порядку.
Судовим приставом-виконавцем винесено постанову про закінчення зазначених виконавчих проваджень у зв'язку з фактичним виконанням виконавчих документів.
Отже, з огляду на допущених боржником порушень при виконанні вимог виконавчих документів підстав для закінчення виконавчих проваджень фактичним виконанням у судового пристава-виконавця там ні.
Аналогічне рішення про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження винесено судом в Республіці Хакасія. Як встановлено судом, судовий пристав-виконавець закінчив виконавче провадження щодо ЖБК "Ч-С" про зобов'язання останнього надати трикімнатну квартиру С.
При цьому судовий пристав-виконавець прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю у боржника майна. Однак відповідно до протоколів загальних зборів членів ЖБК "Ч-С" про безоплатну передачу квартир до теперішнього часу дані квартири не розподілені, відповідно, майно у ЖБК "Ч-С" є.
Визнаючи незаконним постанову про закінчення виконавчого провадження, суд вказав, що судовим приставом-виконавцем не було надано доказів вжиття заходів щодо
Доводи судового пристава-виконавця про подання реєструючими органами відомостей про відсутність майна, зареєстрованого на боржника, судом залишено поза увагою.
Федеральної служби судових приставів ЛИСТ
ПРО ЗАБОРОНУ ЗАКІНЧЕННЯ виконавчих виробництв про стягнення аліментів, ЗА ЯКИМИ МАЄТЕ ЗАБОРГОВАНІСТЬ
Судовим приставом-виконавцем в рамках зазначеного виконавчого провадження вживалися заходи примусового виконання: перевірялося майновий стан боржника, направлялись запити в реєструючі органи, боржник попереджався про кримінальну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 157 КК РФ, за злісне ухилення від сплати аліментів.
При наявності інформації про місце роботи боржника судовим приставом-виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника в розмірі 70% від заробітної плати до погашення заборгованості по аліментах і постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону.
Разом з тим виконавче провадження, при наявності заборгованості по аліментах, закінчено судовим приставом-виконавцем необгрунтовано і передчасно.
У зв'язку з викладеним керівникам територіальних органів ФССП Росії - головним судовим приставам суб'єктів Російської Федерації необхідно довести до працівників структурних підрозділів територіальних органів ФССП Росії положення законодавства, що виключають можливість закінчення виконавчих проваджень до стягнення заборгованості в повному обсязі.
При виявленні порушень, в тому числі по окремих виконавчих проваджень про стягнення аліментних платежів, буде розглядатися питання про проведення службових перевірок не тільки по відношенню до судових приставів-виконавців і старших судових приставів, а й щодо головних судових приставів суб'єктів Російської Федерації, які не забезпечили належну організацію роботи територіального органу ФССП Росії.