Співвідношення правового імунітету з пільгами і привілеями згідно із законодавством України
Шелевер Наталія Василівна,
здобувач кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету Ужгородського національного університету.
Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор
Рогач Олександр Янович.
Імунітет - це самостійне правове засіб держави, завдяки якому надається виключне право особам, які заміщають особливе становище в міжнародних, державних і суспільних відносинах, не дотримуватися деяких загальних законів.
Імунітет - це особливий вид привілеї. Він надає особам, які нею володіють, єдине, але досить значну перевагу - правову недоторканність.
Британська доктрина розглядає правовий імунітет як різновид привілеїв. Так, як зазначає М.І. Левіна, «... права, що належать членам парламенту (або те, що в сучасній мові називається« депутатськими імунітетами »), розрізнялися як« привілеї »та« свободи »[2].
Латинське слово «privi-legium» утворено від privus - окремий, одиничний і lex - право, закон, що означає відповідно «спеціальний закон для особливого особи», виключне право, перевага, надане кому-небудь [4].
- по-перше, вони створюють особливий юридичний режим, що дозволяє полегшити становище відповідних суб'єктів;
- по-друге, є правостімулірующімі засобами, що спонукають до певної поведінки і позначають позитивну правову мотивацію;
- по-четверте, є своєрідними вилученнями, правомірними винятками, встановленими в спеціальних нормах;
- особлива інформаційна та психологічна складова;
- компенсаційна спрямованість, що виходить від держави;
- функціональна мета, яка полягає в забезпеченні виконання міжнародних, державних і громадських функцій, службових офіційних обов'язків;
- сувора очерченность в обсягах поширення і сфері дії, позначена нормативними актами [7].
На відміну від пільг, основною метою правового імунітету є забезпечення виконання відповідними суб'єктами особливо важливих міжнародних, державних, громадських функцій, службових офіційних обов'язків. Даний ознака зближує правові імунітети з привілеями, які, як відзначають в літературі, «в основному зорієнтовані на політичну еліту, на владні і посадові особи» [9].
По-друге, ознакою, який характеризує правові імунітети, є коло осіб, на яких поширюється імунітет. Імунітети передбачаються винятковими нормами, поширюються тільки на тих осіб, які прямо передбачені нормами міжнародного права, Конституцією і законами, і тільки в тому обсязі і тих межах, в яких вони визначені в міжнародних або внутрішньодержавних законодавчих актах.
Аналіз українського законодавства свідчить про те, що правовим імунітетом в Україні користуються Президент України, народні депутати України, судді Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції. Однак, коло осіб, які володіють імунітетами за законодавством України, більш широкий, хоча в Конституції України це прямо не зазначається. Конституція України не встановлює можливість наділення правовим імунітетом прокурорів і слідчих, але така можливість, на наш погляд, грунтується на ст.121 Конституції України, яка закріплює положення про самостійність органів прокуратури, які не належать ні до однієї з гілок влади і складових єдину систему.
Носії пільг і привілеїв можуть бути не так конкретно і чітко позначені в законодавстві. Пільги передбачаються для осіб, конкретні інтереси яких в рамках загальних правил не можуть отримати належного забезпечення і захисту, оскільки ці особи характеризуються специфічними особливостями (вік, стан здоров'я, стать та ін.) Або перебувають в особливих умовах (наприклад, важкі умови праці) [ 10].
По-третє, імунітет встановлюється на строк виконання посадових обов'язків. Наприклад, імунітет депутата Верховної Ради України встановлюється на строк виконання його повноважень. Після складання повноважень депутат втрачає свою недоторканність. Те ж стосується і суддів. Щодо екс-президента України, то вважаємо, що правовий імунітет повинен поширюватися на час виконання обов'язків Президента України, а не бути довічною привілеєм. Необхідно прийняти закон, який буде регулювати правовий статус екс-президента, буде вказувати, що принципи недоторканності і невідповідальності не поширюються на дії екс-президента, вчинені ним після закінчення терміну президентських повноважень. Це дасть можливість не допустити перетворення правового імунітету в довічну привілей. Термін надання правового імунітету не може перевищувати строк виконання посадових обов'язків. За межами виконання важливих президентських обов'язків втрачається юридичний сенс імунітету.
По-четверте, правової імунітет відрізняється від пільг і привілеїв за функціями. Якщо пільги і привілеї виконують компенсаторну функцію, то основна функція правового імунітету - забезпечення підвищеної охорони визначеного законом кола осіб в силу здійснюваних або державних обов'язків.
По-п'яте, правової імунітет має безпосередній зв'язок з процесом реалізації юридичної відповідальності. Імунітет або повністю звільняє від відповідальності, або встановлює особливі гарантії при залученні до відповідальності і виконання відповідних обов'язків.
- функціонально взаємодіють на рівні здійснення регулятивної, охоронної та правостімулірующей функцій;
- доповнюють один одного в процесі реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків;
- створюють баланс правових засобів на рівні правового регулювання;
- можуть суперечити один одному, що обумовлено фактом законодавчо встановленого і санкціонованого державою права на імунітет і наявністю «невідворотності настання відповідальності за вчинене правопорушення» як принципу юридичної відповідальності [11].
По-шосте, правової імунітет має досить вузьку сферу застосування, оскільки надає додаткові права, або звільняє від обов'язків тільки в сфері реалізації юридичної відповідальності. У свою чергу сфера застосування таких засобів правового нерівності, як пільги і привілеї, досить широка і охоплює багато сфер суспільного життя.
А.В. Малько і С.Ю. Суменков пропонують виділяти таку відмінну рису правового імунітету, як його негативно, сутність якої, на їхню думку, полягає в тому, що імунітети, також як пільги і привілеї, є винятками із загальних норм, однак, якщо привілеї в більшій мірі втілюються в перевагах, так званих позитивних пільги, то імунітети, навпаки, виявляються у вигляді негативних пільг (звільнення від виконання окремих обов'язків - сплати податків, зборів, звільнення від відповідальності) [12].
Сукупність названих ознак дозволяє відмежувати імунітет від пільг і привілеїв і тим самим визначити місце правових імунітетів в системі правового нерівності, що свідчить про самостійну юридичну природу імунітетів.
9. Словник іншомовних слів. - М. Російська мова; Видання 16-е. - 624 с; Словник синонімів російської мови / Под ред. Л. А. Чешко. - 5-е изд. стереотип. - М. Рус. яз. 1986. - 600 с.
[4] Див. Словник іншомовних слів. - М. Російська мова; Видання 16-е. - С.399; Словник синонімів російської мови / Под ред. Л. А. Чешко. - 5-е изд. стереотип. - М. Рус. яз. 1986. - с.411.