Водойма, про який піде мова, я знаю вже років п'ятнадцять. Це один з відомих багатьом Срібних ставків. Ставок невеликий, гектарну, розташований на самому півдні Москов-ської області. Ловив я там регулярно і на власні очі спостерігав еволюцію цієї водойми.
Спочатку в ставку преобла-дав невеликий карась: на неяк-до десятків карасиків в пів-долоні ловилася одна уклей-ка або плотвичка. Хижаків не було взагалі, і карась був ту-горослий, нерест, коли ви-Растан всього до 7-8 см. Але його було дуже багато, по піввідра ловили запросто.
Було зрозуміло, що не хвата-ет хижака, і його намагалися за-пускати. Один із завсідників водойми нарікав: випустив два відра окунів із сусідньої річки, але потім жодного не бачив - може, карась їх поїв ... Ні, не поїв: через пару років в ставку вже панував окунь. Карась то-же був, і навіть помітно покруп-нел, але його стало набагато мен-ше. Тепер уже всі дачники, розумі-ють тримати в руках вудку, замість смаженого карася Переш-ли на окуневу юшку.
Минуло ще кілька років, і окуня знову сильно потіснив карась, але вже розміром з ла-донь. Він явно домінував, і часто бувало, що після Закор-ма точки спочатку клював тільки окунь, потім підходив карась, і окунь тут же переставав брати. А ще в ставку з'явився короп. От-куди він взявся, всім було з Вестн. Вище за течією струмка, який живить ставок, був ще один, зовсім маленький, і в ньому місць-ний фермер намагався розводити коропа. Якось навесні греблю прорвало, і багато риби пішло в наш «великий» ставок. Мабуть, на новому місці короп швидко освоєння-ілся, знайшов хорошу кормову базу і тому дуже рідко кле-вал на вудку, яку б лако-мую насадку йому не пропонували. Бачачи, як в спеку коропи жваво-ся, вистрибують з води, лю-Бітела хапнути риби побільше взялися було ловити коропа марення-ньому, але нормальні рибалки їх трохи пом'яли, і більше та-ких історій не було.
- Ти коропа ловити вмієш?
- Загалом так, - відповів я.
Ідея була приваблива, од-нако поїхати у вихідні не по-лучілось, і я відправився серед тижня.
Перед цим поговорив з досвідченими карпятнику; їх поради звелися до следующе-му: на невеликому водоймищі кар-па треба шукати в самому глиб-кого місці і він завжди припускає-читає годуватися на ділянці з твердим дном. Поради, навер-но, правильні, але де ж ис-кати коропа, якщо середня глиби-ну в верхній частині мого ставка метр, в нижній два метри, а мак-симально, на руслі затоплений-ного струмка, близько трьох? З дном теж все було незрозуміло: поч-ти всюди мул, є тільки неяк-до п'ятачків з піщаним грун-те, але вони неподалік від бере-га і глибина там лише трохи більше метра. Що стосується на-садки, то загальна думка була од-нозначним - Бойл, але з обмова-кою, що короп візьме на них, ес-ли він до них звик, інакше при-ся підгодовувати ними НЕ-скільки днів. Знову ж Бойл потрібні були якісні, а це-ни на них кусаються.
Прикинувши всі варіанти, ре-шив з бойлами не зв'язуватися. Купив на «Пташці» відро рибно-го комбікорми, піввідра куку-Руза, а в якості насадки вирішив використовувати або «Бондюель», або пучок черв'яків - саме на них найчастіше і попадався короп.
Коли приїхав, першим де-лом запарити комбікорм і куку-Рузу і накопав побільше чер-вей. З якоїсь причини на цьому ставку вся риба Першочергова-тала тільки місцевого земляно-го хробака, на апетитного гній-ника можна було зловити лише окунька, і то якщо пощастить. Що-б підгодовування стала більш при-влекательной, додав в неї ру-Блена хробака.
Ловити зібрався в нижній, більш глибокої, частини ставка, біля берега там якраз і знаходився невеликий, п'ять на п'ять метрів, ділянка з твердим дном. Іншої такої ділянка була у протипожежні-помилкового берега - там було по-глибше, але били холодні клю-чи. Хоча погода була спекотна, вода прогрітися явно не встигла, так що короп мав вихо-дить на мілководді.
Використовувати будь-які донки не став: закидати їх на 10-15 метрів якось Несе-рьезно. Вудку взяв потужніший, з короповій серії - одна така у мене була. В якості другого вудилища згодився старий спін-Нинг. Поставив на нього ковзаючи-щий поплавок і відповідаю щую оснащення. Волосінь всюди сто-яла 0,18 мм. Ловити вирішив без повідків: корчів в цьому місці не було, а зарості трави з такою волосінню нестрашні.
Зібравши вудки, точно вистав-вил глибину. Течії практично немає, вітерець був, але дуже слабкий. Під «шістку» з глухою оснастити-кой я закорм ще одну точку в Прогаль серед старої трави так, щоб бачити і інші поплавці.
У Прогаль невеликий карасик почав брати майже відразу. Кле-валі і на «далекі» вудки, але рідше, і підсікти вдавалося ред-ко. Там стояли більші і потужніші гачки, і карасик не міг захопити в рот всю насад-ку, він тільки обгризав її. Па-ру раз підходили окуні - ці хробака заковтували мало не до шлунка. Загалом, одна морока: клювань багато, але все не те.
Коли стало смеркати, по-ставив на антени светляч-ки. Солов'ї заспівали потужно, на повний голос, і хоча я дуже не лю-блю шуму на рибалці, але з цим можна було миритися. Поталу-ки йшли все рідше і рідше, коли видно було вже тільки светляч-ки, клювання повністю припинив-ся. Просидів я годин до двох і пішов спати.
Засинаючи, вирішив, що вранці можна не поспішати: оскільки вода ще холодна, риба з ранку явно буде неактивна. Стало зрозуміло тільки о восьмій і після завтра-ка втік на ставок. Ловля пішла точно так же, як і напередодні, тільки карасик, як здалося, клював побільше, а окунь став потрапляти дуже рідко. При-знаків присутності коропа не бу-ло ніяких.
Днем стало жарко, я разо-млів і далеко не завжди Вовре-ма реагував на клювання, за що і поплатився. У якийсь момент дальній поплавок, при-піднявшись, почав рухатися в сторону. «Швидше за все, окунь схопив насадку - і навтьоки», - подумав я. Але коли рух поплавка явно прискорився, я підсік. Відчуття - глухий за-ціп. Власне, точно так би-кість і при клюванні коропа. Його з місця ривком не зрушити. Через секунду "зачіп" рвонув убік, вудилище в дугу. Нарешті! Але через секунду вудили-ще так і завмерло в зігнутому по-додатку - ривки передавалися по волосіні, але сама волосінь не йшла. Зацеп! Звідки йому тут взяти-ся? Секунда на обдумування, потім скидаю одяг, хва-таю підсак і роблю крок в по-ду. Вона виявилася на рідкість холодної. Напевно, треба було підходити до коропа обережно, але я від холоду зробив два рив-ка - тут же і короп рвонувся, і я побачив потужний бурун. Далі можна було і не йти: вудилище розпрямити, волосінь обвисла. Ех, зреагує я трохи раніше ...
Гаразд, клюнув один, клюне і інший. Глибина в місці лову була невелика, і короп, опору-тівляясь, всіх, мабуть, роз-гал, так що перші півгодини по-загально не було покльовок, Несміт-тря на рясний догодовування. Потім почав брати окунь: в прикорм-ке були шматочки хробака, вони його і залучали. Після трьох ча-сов підійшов і карась. Коротку вудку я змотав і зосередив-ся на коропових.
Наступна клювання кар-па сталася вже годині о п'ятій. Цього разу поплавець не тонув, що не пішов у бік - він просто сплив. Підсікання - і почалося! Заверещав фрикциям-он. Другу вудку-спінінг я ривком висмикнув - за спи-ну, в траву. Далі все йшло за звичайною схемою: осторож-но викачую, вудка в ду-гу, намагаюся не пускати ри-бу до тієї корчі, де освобо-дился перший короп. Подтягі-ваю, ривок - і метрів п'ять волосіні відлітає. І все починаючи-ється спочатку. Поруч на березі нікого, так що допомогти неко-му. Карпа я все ж взяв, хоча це зайняло, напевно, півгодини. І вудка витримала, і підсумує-чек був великий, на довгій ручці. На око короп був близько чотирьох кілограмів.
Більше ловити не став. Хо-тел залишитися ще на день, але скінчилася підгодовування, а без неї тут не обійтися. До того ж яв-но почала змінюватися погода. Ну нічого. Попереду все літо, кар-повая рибалка тільки почалася. А в цьому Карасін ставку явно є коропи і побільше.