Однією з причин надлишкового відкладення жирової тканини в області живота є порушення харчової поведінки у вигляді гіперфагіческой реакції (емоціогенние харчова поведінка), що приводить до ме-таболіческім порушень і розвитку абдомінальної-го ожиріння. До різновиду подібної реакції відно-сується синдром нічної їжі, який виявляється у 10-25% хворих на ожиріння.
За даними літератури, найбільш часто синдром нічної їжі зустрічається у осіб, схильних до депресії. Цей факт пояснюється тим, що афективні рас-стройства і синдром нічної їжі мають загальний патогенез, в ос-нове якого лежить формування нейромедіаторної серотонинергической дисфункції церебральних систем, що регулюють як харчову поведінку, так і емоційний стан.
Отже, закономірний той факт, що депресивні рас-стройства серед пацієнтів з абдомінальним ожіре-ням реєструються в 56% випадків. Крім того, про-щность патогенезу депресії і порушень харчової поведінки дає підставу припустити високу рас-рення синдрому нічної їжі серед паціен-тов з депресії-сией.
Синдром нічної їжі діагностується відповідно до критеріїв Stunkard, до яких відносяться: ранкова анорексія, вечірня і нічна гіперфагія, інсомнія. На підставі даних критеріїв ранкова анорек-ся відзначалася при відсутності апетиту вранці 4 і більше разів на тиждень, вечірня і нічна гіперфагія - при розподілі добової калорійності їжі таким чином, що більше 50% від неї припадало на час після 19.00, інсомнія - при наявності труднощів з за-сипнемо і поганої якості сну 4 і більше разів в не-ділю.
Синдром нічної їжі серед пацієнтів з абдомінальним ожирінням на тлі депресії-ці зустрічається достовірно частіше, і ризик розвитку порушень харчової поведінки у хворих з депресією достовірно вище, ніж серед пацієнтів без такої. Депресія є первинною по від-носіння до розвитку порушень харчової поведінки, і, отже, саме депресивні розлади виступають достовірно значущим фактором у розвитку і прогресуванні абдомінального ожиріння і мета-боліческіе порушень. Синдром нічної їжі часто призводить до розвитку целюліту, що створює додаткові проблеми зі здоров'ям. Лікування целюліту в даному випадку ускладнено через сопуствующего порушення харчової поведінки.
Механізми виникнення психологічних на-рушень в даний час вивчені недостатньо. Об'єктом уваги в основному стає зраді-ня харчової поведінки у хворих з вираженими формами абдомінального ожиріння. Однак не-обходимо враховувати, що найчастіше порушення їжі-вого поведінки і подальшого набору ваги спосіб-обхідних наявні у хворого недіагностовані афективні розлади, які знижують комплаентность пацієнтів до лікування. Без урахування психоемоційного стану пацієнта і специфіки його харчової поведінки неможливо побудувати адекватну схему терапії ожиріння і запобігти рецидивам наростання маси тіла.