Ставлення до особистості в сфері освіти в кожному суспільстві, і в будь-який історичний період відповідає пануючій парадигмі. Чи не кожне суспільство визнає особистість як найвищу цінність, навіть якщо проявляється інтерес до людини, що виражається у ставленні до підростаючому поколінню і методам виховання. Уже в самому вираженні "особистісно-орієнтований" домінантою має стати саме "особистість", а не "орієнтація на неї". Дійсно, людина, особистість людини повинні бути точкою опори і відліку при створенні і використанні освітніх технологій, відборі методів і засобів навчання і, в ламанні до роботи кабінету профорієнтації при Мінусинськом районному Дитячому будинку, до засобів психодіагностики профорієнтації.
Своєрідність цілей особистісно-орієнтованої технології в практиці професійного орієнтування полягає в спрямованості на властивості особистості, її формування і розвиток відповідно до даних природними здібностями. В даний час психодіагностика розглядає особистість у всіх її проявах, що призводить до необхідності використання різноманітного діагностичного інструментарію. Тут необхідно відзначити те, що особистісні методики первинного і поглибленого тестування комп'ютеризовані. У роботі ми вкрай рідко застосовуємо бланкові опитувальники. Нам необхідно швидке отримання діагностичних результатів, звільнення від трудомістких, рутинних операцій підрахунку і концентрації на рішенні суто професійних завдань. Важливим є відсутність помилок обробки результатів (наприклад, при ручній обробці тесту ММРI допускається до 20% помилок) і оперативність обробки даних в комп'ютерному експерименті, що дозволяє проводити в стислі терміни групові тестування. Як наслідок перерахованих складових, комп'ютеризація психодіагностичних методик надає позитивне дію на підвищення якості тестування, в тому числі і в плані позитивного сприйняття тестованого.
За 3 роки в нашому кабінеті склалася певна практика роботи, в процесі якої ми використовуємо такі методики для дослідження і вивчення:
· Сфери дитини - опитувальник професійної готовності, опитувальник професійних переваг, карти інтересів, опитувальники Голланда, Йовайши;
· Особливостей - опитувальники Кеттелла, Айзенка, тест Люшера;
· І пізнавальних здібностей - тести Амтхауера, Равена і багато інших.
· Особистості дитини, поступове, з урахуванням вікових особливостей і можливостей, входження його в світ громадянських цінностей і рефлексію на них;
· Основами культури (наук, мистецтва, моралі і ін.), Усвідомлення особистісного сенсу кожної досліджуваної в школі дисципліни;
· Творчого потенціалу особистості школяра; загальних і спеціальних здібностей, які формуються засобами навчальної дисципліни згідно її пізнавальної специфіці;
· За допомогою змісту освіти та його методичної адаптації до особистості дитини, вибору їм індивідуальної траєкторії і усвідомлення ним своїх індивідуальних особливостей.
Розглянемо реалізацію особистісно-орієнтованого підходу на прикладі конкретної методики. Будь-яке індивідуальне тестування у нас в кабінеті починається з восьмицветного тесту Люшера. Ця методика є інформативним засобом діагностики, проведена в перші хвилини консультації швидка, що не втомлива і не насторожує процедура, дозволяє отримати дані, що допомагають психологу більш успішно "приєднатися" до дитини. Завдяки тесту Люшера консультація відразу ж набуває виражений особистісний характер, у дитини з'являється почуття, що він "упізнаний", зрозумілий, що психолог буде працювати саме з ним. Разом з тим у дитини відбувається усвідомлення дійсних мотивів своїх вчинків, зокрема, причин, які не дозволяли йому прийняти рішення про вибір професії. Також ми застосовуємо тест Люшера як експрес-діагностики емоційного стану дитини в процесі консультації.
Застосовувані в подальшому методики особистісного тестування дозволяють вибрати опитувальники мотиваційної сфери і, якщо це потрібно, методики тестування пізнавальних здібностей, в основному - тесту структури інтелекту Амтхауера. Проведений комплекс методик допомагає не тільки визначитися у виборі професії та подивитися її професіограму (ми склали базу даних на 2500 професій), але і дати рекомендації з вироблення навичок, необхідних для вступу до навчального закладу і отримання її. Наприклад: у хлопчика за результатами тестування було виявлено спрямованість на технічні спеціальності, т. Е. "Людина-техніка, людина - знакова система", він - типовий інтроверт, цікавиться фізикою, математикою, але інша група тестів показує слабкий рівень логічного мислення, абстракції , просторової уяви, т. е. того, що реально необхідно при виборі, навчанні та подальшій роботі за обраною спеціальністю. Ми даємо рекомендацію йому, батькам, якщо це можливо, то педагогам школи тренувати саме ці навички та розвивати їх, поки ще мислення не втратило гнучкості.
Велика кількість рекомендацій стосуються й використанню різноманітних розвиваючих комп'ютерних програм, наявних у нас в наявності.
У висновку необхідно відзначити моменти подолання визнаних у сучасній дидактиці недоліків особистісно-орієнтованого підходу:
1. велике число методик і екстраполяція результату дозволяють отримати повну реальну картину і виключити більшу ступінь помилки, вельми ймовірну у традиційному шкільному особистісному підході;
2. не змінюємо незмінні принципи дитини, яка не формуємо його форми поведінки і погляди. Ми даємо йому поглянути на це самому і дати рекомендацію, а не повчання;
3. шляху реалізації особистісно-орієнтованого підходу дозволяють йому легше адаптуватися в навколишньому світі, що не можна сказати про типово шкільної асоціативної зв'язку моделей поведінки;
4. недовгий проміжок часу спілкування з психологом (2-3 години) не зажадає зміни форми поведінки, поглядів і принципів дитини.
Мішина Т.В. Поліщук С.В. Шляхи реалізації особистісно-орієнтованого підходу в профорієнтаційної діагностиці.