Поняття виробничої потужності підприємства
ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
Найважливішою характеристикою потенційних можливостей підприємства і ступеня використання основних виробничих фондів є його виробнича потужність підприємства.
Під виробничою потужністю розуміється максимально можливий обсяг випуску продукції за певний період (рік, добу) при заданих номенклатурі і асортименті з урахуванням найкращого використання всіх ресурсів, наявних на підприємстві.
Виробничі потужності вимірюються в тих же одиницях, в яких планується виробництво даної продукції, а саме в натуральному вираженні (в тоннах, штуках, метрах).
Так, наприклад, виробнича потужність підприємств харчової промисловості вимірюється в тоннах сировини, що переробляється в готову продукцію; машинобудівних заводів - в штуках виготовлених машин; металургійних підприємств - в тоннах виплавки металу і виробництва прокату.
За продукції, що має широку асортиментну шкалу, виробничі потужності можуть виражатися в умовно-натуральних одиницях. Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробничі потужності встановлюються по кожному виду окремо.
Розрахунок ПМ ведеться в усіх підрозділах підприємства: від верстата до групівзаємозамінного обладнання, далі по ділянці, по цеху основного виробництва, по підприємству в цілому.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю основних виробничих цехів, дільниць або агрегатів тобто по потужності провідних виробництв.
Провідними вважаються цех, ділянку або обладнання, що виконують основні і найбільш масові операції по виготовленню продукції, і в яких зосереджена переважна частина обладнання.
До ведучого обладнання відносять також дороге устаткування, обладнання, на якому виконуються найбільш трудомісткі і енергоємні операції, і обладнання, що займає значні виробничі площі.
Перелік ведучого обладнання наводиться в галузевих інструкціях по визначенню виробничої потужності.
При розробці виробничої програми може виявитися, що окремі виробництва (допоміжні або навіть основні) відстають від ведучих. У таких випадках розробляються організаційно-технічні заходи щодо ліквідації «вузьких місць», зокрема:
• перерозподіл робіт між виконавцями;
• збільшення змінності роботи;
• впровадження наукової організації праці;
• перерозподіл устаткування між цехами;
• поглиблення спеціалізації і кооперування;
• поліпшення технічної оснащеності виробництва;
• модернізація та поповнення парку обладнання.
Основними елементами (факторами), що визначають величину виробничої потужності підприємства, є:
• склад обладнання та його кількість за видами;
• техніко-економічні показники використання машин і устаткування (продуктивність обладнання);
• фонд часу роботи обладнання (змінність, тривалість однієї зміни, перериване, безперервне виробництво і т.п.);
• виробнича площа підприємства (основних цехів);
• намічені номенклатура і асортимент, що безпосередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі обладнання.
У загальному вигляді виробнича потужність підприємства (цеху) може бути визначена за формулою:
де М - виробнича потужність, в прийнятих одиницях виміру;
Те - ефективний (максимально можливий) фонд часу роботи ведучого обладнання, год;
t - трудомісткість обробки виробу на провідному обладнанні, ч.
При визначенні складу обладнання враховується все обладнання за видами, встановлене на початок року, а також те, яке повинно бути введено в експлуатацію в плановому році.
У розрахунок потужності не включається резервне обладнання, а також обладнання, що знаходиться в допоміжних цехах (ремонтних, інструментальних) і в веденні технічних служб підприємства.
Виробнича потужність цеху або ділянки, оснащеного однотипним обладнанням. може бути визначена за формулою:
де Те - максимально можливий (ефективний) річний фонд часу однієї машини, ч;
К - коефіцієнт, що враховує рівень використання виробничої потужності машини
(Обладнання, агрегату, верстата);
n - кількість однотипного обладнання (машин, верстатів);
t - норма часу на обробку (виготовлення) одиниці продукції на даному обладнанні.
Виробнича потужність цеху, оснащеного різнорідним обладнанням. визначається так само, як потужність підприємства по провідним групам обладнання, що характеризують профіль цього підрозділу.
Можлива продуктивність обладнання, що закладається в розрахунок виробничої потужності, визначається на основі прогресивних норм використання кожного виду цього обладнання.
Визначення фонду часу роботи обладнання має специфіку для підприємств з переривчастим і безперервним процесами виробництва. Для підприємств з безперервним процесом виробництва він розраховується виходячи з повного календарного часу роботи обладнання за вирахуванням годин, що відводяться в плані
Для підприємств з переривчастим процесом виробництва річний фонд часу роботи обладнання визначається шляхом множення числа робочих днів у році на кількість годин роботи на добу (відповідно до встановленого режиму роботи даного підприємства), виключаючи ту частину робочого часу, яка відводиться в планованому році на ремонт обладнання .
При розрахунку величини виробничої потужності не беруться до уваги простої устаткування,
викликані недостатньою кількістю робочої сили, сировини, палива, електроенергії або організаційними неполадками, а також втрати часу, пов'язані з ліквідацією браку продукції.
Виробнича потужність підприємства не є постійною величиною. У міру використання нової техніки, впровадження прогресивної технології, матеріалів, розвитку спеціалізації і кооперування, вдосконалення структури виробництва і т.п. виробнича потужність змінюється, і підлягає періодичному перегляду.
Для встановлення ступеня відповідності потужностей різних цехів визначається коефіцієнт спряженості ведучого ланки підприємства та інших виробничих ланок.
Коефіцієнт спряженості визначається відношенням потужності ведучого цеху до потужності інших цехів, в тому числі до пропускної спроможності допоміжних і обслуговуючих виробництв. Цей коефіцієнт дозволяє виявити «вузькі» місця і розробити заходи щодо їх усунення.
Для обґрунтування виробничої програми і визначення необхідної величини реальних інвестицій для нарощування виробничої потужності на кожному підприємстві щорічно повинен розроблятися баланс виробничої потужності.
Баланс виробничої потужності включає:
• потужність підприємства на початок планованого періоду (Мн.г.);
• величину приросту виробничої потужності за рахунок різних факторів (модернізації, реконструкції, технічного переозброєння та ін.) (МВВ.);
• розміри зменшення виробничої потужності внаслідок вибуття, передачі та продажу основних виробничих фондів, зміни номенклатури і асортименту продукції, зміни режиму роботи підприємства та інших факторів (Мвиб.);
• величину вихідний виробничої потужності, тобто потужності на кінець планованого періоду (Мк.г.);
• середньорічну виробничу потужність (Мср.г.) підприємства, яка може бути визначена за формулою:
де М1 - кількість повних місяців використання додатково введених потужностей в плановому році, міс .;
М2 - кількість повних місяців з моменту вибуття виробничих потужностей і до кінця року, міс.
Рівень використання виробничої потужності вимірюється рядом показників. Основний з них - коефіцієнт фактичного (планового) використання середньорічної виробничої потужності (Кі.м.). Він визначається відношенням фактично (за планом) виробленої продукції за певний період часу до середньорічної виробничої потужності за той же період і розраховується за формулою:
де Vпл (факт) - плановий або фактичний обсяг випуску продукції в натуральних або вартісних одиницях виміру;
Мср.г. - середньорічна виробнича потужність в тих же одиницях виміру.
Наступний показник - коефіцієнт завантаження устаткування. Він розраховується як відношення фактично використаного фонду часу (в станко-годинах) всього обладнання або його груп до що розташовується фонду часу за тим же парку обладнання за той же період. Цей показник виявляє зайву або відсутнє обладнання.
Для стійкої роботи підприємства, а також для поліпшення якості і оновлення продукції необхідно мати оптимальний резерв виробничої потужності. Величина цього резерву визначається специфікою виробництва і коливається від 10% до 20%.
Шляхи поліпшення використання та нарощування діючих виробничих потужностей
- скорочення внутрішньозмінних і цілозмінних простоїв (парку основного технологічного) обладнання;
- підвищення фондоозброєності (ФВ) праці шляхом впровадження нового більш продуктивного обладнання;
- оновлення діючого парку обладнання і скорочення його середнього віку;
- розширення спеціалізації і кооперації.